Рішення № 56678376, 22.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016р. Справа№ 914/419/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», с. Ставчани Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «Вікторі А», м. Львів

про: стягнення 219 116,10 грн. заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 39 від 05.08.2015 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13.08.2016 року)

від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 21 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 22.03.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до Приватного підприємства «Вікторі А» про стягнення 219 116,10 грн. заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 39 від 05.08.2015 року.

Ухвалою суду від 19.02.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.03.2016 року. Ухвалою суду від 10.03.2016 року розгляд справи відкладено на 22.03.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів № 39 від 05.08.2015 року в частині поставки оплаченого позивачем ОСОБА_2, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати позивачу не надав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (Покупець) та Приватним підприємством «Вікторі А» (Постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів №39 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити нафтопродукти, надалі іменовані «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в розрахункових та накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію ОСОБА_2.

Згідно з п.2.1. Договору товар поставляється погодженими Сторонами партіями у відповідності з усними або письмовими заявками Покупця. Поставка ОСОБА_2 підтверджується накладними документами на ОСОБА_2 (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох Сторін.

У відповідності з п.2.2 Договору умови поставки кожної партії ОСОБА_2 узгоджуються Сторонами в усних або письмових заявках.

Згідно з п.3.3. Договору розрахунки між Сторонами здійснюються на умовах 100 % попередньої оплати вартості ОСОБА_2.

Згідно з п.3.5. Договору оплата проводиться Покупцем на підставі рахунків-фактури Постачальника протягом строку, вказаного в рахунку-фактурі, що надсилається Покупцю факсимільним звязком з подальшим наданням оригіналу. Підставою для виставлення рахунку є усна або письмова заявка Покупця.

У відповідності з п.п.3.4., 3.5. Договору, на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури №110 від 22.09.2015 р. Покупцем було здійснено оплату ОСОБА_2 в сумі 219116,10 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №17413 від 22.09.2015 року. Відповідно до умов Договору та рахунку-фактури №110 від 22.09.2015 р. Постачальник зобовязався поставити 14511 л дизпалива підвищеної якості, клас С.

Однак, сторонами у тексті Договору чи в інших документах не було передбачено строку поставки товару. Таким чином, строк поставки ОСОБА_2 Постачальником, не встановлений.

Оскільки строк поставки товару сторонами не був встановлений, і з моменту здійснення передоплати (22 вересня 2015 року) Постачальник не поставляв Покупцю товар, позивач надіслав відповідачу вимогу про поставку товару №30/12-15 від 30.12.2015 р. у семиденний строк у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Вказана вимога повернулась позивачу за закінченням терміну зберігання. Повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення (повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання) було оформлено 02 лютого 2016 року. Дана вимога надіслана на юридичну адресу відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати позивачу не надав, про наявність таких не повідомив.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли договірні зобовязання на підставі Договору поставки нафтопродуктів № 39 від 05.08.2015 року.

Відповідно до п.7.1. Договору всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору, або у звязку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т.ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, якщо попередньо не досягнуто згоди шляхом переговорів.

Відповідно до п.8.1. Договору Договір набирає чинності з дати його укладення та до 31 грудня 2015 року.

Відтак, у звязку із закінченням дії Договору закінчилась і дія укладеної між Сторонами відповідно до п.п.7.1.-7.3. Договору третейської угоди.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк поставки товару сторонами не був встановлений, і з моменту здійснення передоплати (22 вересня 2015 року) Постачальник не поставляв Покупцю товар, позивач надіслав відповідачу вимогу про поставку товару №30/12-15 від 30.12.2015 р. у семиденний строк у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Вказана вимога повернулась позивачу за закінченням терміну зберігання. Повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення (повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання) було оформлено 02 лютого 2016 року. Дана вимога надіслана на юридичну адресу відповідача.

Зважаючи на викладене, днем предявлення вимоги №30/12-15 від 30.12.2015 р. є 02.02.2015 року. Відтак, відповідач повинен був поставити товару позивачу у строк до 09.02.2016 року. Однак, товар поставлений позивачу не був. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 599 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 219 116,10 грн. суми попередньої оплати товару, сплаченої згідно платіжного доручення №17413 від 22.09.2015 року.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 3286,74 грн. слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника Приватного підприємства «Вікторі А» (79034, м. Львів, вулиця Професора Буйка, будинок 14; код ЄДРПОУ 38243400) на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, село Ставчани; код ЄДРПОУ 32602104) 219 116,10 грн. суми попередньої оплати згідно Договору поставки нафтопродуктів № 39 від 05.08.2015 року та 3286,74 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.03.2016 р.

Суддя Кидисюк Р.А