Рішення № 56678254, 21.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016Справа №910/2664/16

За позовом: приватного підприємства "СТРІЛЕЦЬ-2"

до: публічного акціонерного товариства "КИЇВСОЮЗШЛЯХПРОЕКТ"

про стягнення 252.591,77 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Єрмілін С.О. - договір від 23.11.2015 № 23/11-15;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Приватне підприємство "СТРІЛЕЦЬ-2" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "КИЇВСОЮЗШЛЯХПРОЕКТ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 252.591,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про надання послуг з охорони об'єкта від 15.04.2013 № 3/04-13. Надані позивачем послуги за вказаним договором відповідачем оплачені частково, в результаті чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 252.591,77 грн, з яких: 163.000,00 - основна заборгованість; 3 % річних в сумі 7.130,07 грн та 82.461,70 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/2664/16.

Ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не користався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.03.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між приватним підприємством "СТРІЛЕЦЬ-2", як виконавцем, (далі - позивач) та публічним акціонерним товариством "КИЇВСОЮЗШЛЯХПРОЕКТ", як замовником, (далі - відповідач) укладено договір про надання послуг з охорони об'єкта від 15.04.2013 № 3/04-13 (далі - Договір) відповідно до предмету якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується здійснити охорону об'єкта на умовах, які визначені Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг визначається згідно з додатком до Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що відповідач сплачує послуги безготівково на поточний рахунок позивача відповідно до п. 3 Договору на підставі рахунку-фактури до 14 числа поточного місяця.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В подальшому між сторонами спору укладена угода від 13.02.2015 про припинення дії Договору, відповідно до п. 1 якої Договір є припиненим з 08:00 год 13.02.2015.

Відповідно до п. 2 даної угоди борг відповідача перед позивачем за Договором згідно актів наданих послуг станом на 13.02.2015 становить 186.285,71 грн.

Вказана угода від 13.02.2015 про припинення дії Договору підписана сторонами та скріплена відбитками їх печаток та наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за Договором, відповідач у строки, встановлені вказаним правочином, послуги на користь позивача оплатив частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 163.000,00 грн, що також підтверджується актом звірки розрахунків від 02.02.2016, який підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7.130,07 грн та 82.461,70 грн - інфляційних втрат.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту повної сплати відповідачем наданих йому позивачем послуг в сумі 163.000,00 грн, сторонами спору до суду не подано.

З урахуванням вказаних обставин, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 163.000,00 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7.130,07 грн та 82.461,70 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "КИЇВСОЮЗШЛЯХПРОЕКТ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5; ідентифікаційний код 01388437, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства "СТРІЛЕЦЬ-2" (03048, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 32373494, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 163.000 (сто шістдесят три тисячі) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 7.130 (сім тисяч сто тридцять) грн 07 коп.; інфляційні втрати в сумі 82.461 (вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 70 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.788 (три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн 88 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 березня 2016 року

Суддя С.В. Балац