Рішення № 56678228, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016Справа №910/19805/15За позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

До: Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22"

Про: стягнення 268 475,61 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

за участю представників:

від позивача: Касянчук Л.М. - предст. за дов.;від відповідача:Басюк І.В. - представник; Дзюба В.С. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" про стягнення 268475,61 грн. заборгованості за постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на підставі Договору №06610/4-03 від 11.05.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19805/15 та призначено до розгляду на 20.08.2015.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М., в зв'язку з тривалим лікарняним судді Літвінової М.Є., призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/19805/15, за результатом якого справу передано для розгляду судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 справу № 910/19805/15 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 11.05.2006 №06610/4-03, в зв'язку з чим сума боргу відповідача склала 218164,01 грн. та складається із заборгованості по оплаті питної води холодної та гарячої, стоків холодної води та стоків гарячої води.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що позивач всупереч умов договору, поряд з існуючим кодом 3-319 для обліку обсягів використання холодної води та її водовідведення, відкрив відповідачу додатковий абонентський рахунок 3-50319 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води, без укладання іншого договору та/або внесення змін до існуючого договору.

Через канцелярію суду від відповідача 15.10.2015 надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, про витребування доказів, а також заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/19805/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі відповідно до ст. 79 ГПК України.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у справі вимог судового експерта щодо надання витребуваних документів, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 27.01.2016 матеріали справи № 910/19805/15 були повернуті до суду з повідомлення №22205/15-45 від 21.01.2016 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 провадження у справі № 910/19805/15 в порядку ст. 79 ГПК України поновлено та призначено справу до розгляду на 18.02.2016.

В судових засіданнях 18.02.2016, 01.03.2016 та 11.035.2016 в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 01.03.2016, 11.03.2016 та 15.03.2016 відповідно.

Під час розгляду справи від відповідача 11.03.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи.

Розглянувши зазначене клопотання, суд відмовив в його задоволенні з огляду на його необґрунтованість та недоцільність, та крім того зазначає, що ухвалою суду від 20.10.2015 у даній справі вже призначалась судово-економічна експертиза, яка залишена без виконання через ненадання судовому експерту витребуваних документів.

Позивач надав до суду письмові пояснення та додаткові документи, відповідно до яких зазначив, що у період з липня 2012 року по вересень 2013 року нарахування відповідачу за спожиту холодну воду у складі гарячої води від центральних теплових пунктів та відповідний об'єм стоків здійснювався за нормою споживання на одного мешканця (3,5 м.куб.), а починаючи з жовтня 2013 року у зв'язку з прийняттям на облік тепло лічильника розрахунки проводяться відповідно до відомостей обліку споживання теплової енергії, копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідач надав суду платіжні доручення №131 від 24.04.2013 на суму 21900,83 грн. та № 57 від 24.02.2016 на суму 38341,37 грн. про сплату заборгованості за спожиту холодну воду та її водовідведення.

У судовому засіданні 15.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються сторони у даній справі, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 06610/4-03 від 11.05.2006 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач зобов'язався надавати абоненту - відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які були чинними на момент підписання договору та втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190.

Згідно п. 2.1.1, 2.1.2 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Згідно п. 2.1. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10 числа наступного за звітним кварталом місяця та інші строки направляє письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з постачальником звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу.

Згідно з п. 7.1 договору цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Судом встановлено, що позивач, виконуючи зобов'язання за договором, протягом періоду з липня 2012 року по червень 2014 року включно надав відповідачу, зокрема, послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 3-319 вартістю 145389,60 грн., розрахованої згідно тарифів, встановлених постановою НКРЕ України № 82 від 10.02.2012. Отримання послуг у вказаному обсязі підтверджується відомостями про зняття показань водолічильників та актами про зняття показань з приладу обліку за спірний період. До моменту звернення позивача з даним позовом до суду - 31.07.2015, відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав лише частково в сумі 106688,89 грн., у зв'язку з чим останній, згідно з розрахунком позивача, має заборгованість за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 3-319 у сумі 38700,71 грн.

На час прийняття рішення у справі відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення частково виконав, сплативши на користь позивача грошові кошти в сумі 38341,37 грн., на підтвердження чого відповідач надав платіжне доручення № 57 від 24.02.2016н на суму 38341,37 грн. з призначенням платежу - сплата заборгованості за спожиту холодну воду та її водовідведення за період з 01.03.2013 по 30.06.2014, код 3-319.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи частково сплачена сума основного боргу за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення в розмірі 38341,37 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 38341,37 грн. основного боргу за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення припинити.

Щодо наданого відповідачем платіжного доручення № 131 від 24.04.2013 на суму 21900,83 грн., то суд не приймає його як належний доказ сплати заборгованості за надані послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за заявлений позивачем у позовній заяві період, позаяк з призначення платежу вказаного у ньому вбачається, що даний платіж здійснений як оплата заборгованості за використану холодну воду та її водовідведення за кодом 3-139 за інший період, а саме: з 01.03.2010 по 28.02.2013, що також відповідає положенням п. 2.2.2 договору, відповідно до якого в разі утворення боргу оплата за надані послуги що надходять від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу, та відповідно вказана сума зарахована в рахунок погашення заборгованості за попередній період до липня 2012 року.

За таких обставин, за відповідачем на час розгляду справи рахується борг за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення в розмірі 359,34 грн. - різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 3-319 у спірний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином з урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 3-319 в сумі 359,34 грн. (38700,71 - 38341,37 грн.).

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача поставленої йому в період з липня 2012 року по червень 2014 року за умовами договору за кодом 3-50319 гарячої води в сумі 100905,78 грн. і водовідведення гарячої води в сумі 78557,52 грн.

Правила користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65, затверджені 01.07.94 року Державним комітетом по житлово-комунальному господарству втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 року, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

В силу статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" названі Правила є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

У відповідності до п. 2.1 Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", яким, згідно п. 2.2 Правил, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 3-319 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

Разом з тим розгорнутий розрахунок позовних вимог позивача свідчить по те, що останнім відповідачеві було відкрито другий рахунок та присвоєно код 3-50319, за яким відповідач мав здійснювати розрахунок за послуги з гарячого водопостачання.

У силу приписів статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Аналізуючи наведені вище норми та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що укладеним сторонами спірним договором не було врегульовано питання щодо постачання питної холодної води для виготовлення гарячої, облік якої мав здійснюватись за приладами обліку, оскільки позивачем у розумінні статті 34 ГПК України не надано доказів, які б підтверджували факт укладення з відповідачем договору на постачання гарячої води по коду 3-50319, у зв'язку з чим заявлені вимоги в цій частині у розмірі 100905,78 грн. задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Пунктом 3.13 Правил розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Згідно статті 257 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника, а споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Позивачем не надано доказів того, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими позивач виставляє рахунки відповідачу перебувають у позивача на обслуговуванні.

Оскільки умовами Договору не передбачено постачання питної холодної води для виготовлення гарячої, враховуючи те, що теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води не перебувають у позивача на обслуговуванні, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача вартості води на підігрів задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Щодо водовідведення гарячої води за визначеним позивачем кодом 3-50319, то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.27 Правил користування в окремих випадках (сезонне водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність встановлення засобів обліку, їх відсутність тощо) розрахунок витрат води споживачами, які не мають засобів обліку, за узгодженням з виробником виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, - за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами (ч. 2 ст. 41 Закону України "Про питну воду та водопостачання").

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1285 від 15.07.2004 затверджено норми споживання громадянами холодної та гарячої води і водовідведення, на які надаються пільги та субсидії, зокрема, при відсутності приладів обліку холодної та гарячої води на одну особу із розрахунку за місяць водовідведення гарячої води - 3,5 куб. м.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України ці правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

При цьому, згідно цих Правил, абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо).

Відповідно до п. 3.9 Правил користування, рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником. Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.

Таким чином за період з липня 2012 року по вересень 2013 року нарахування обсягів стоків гарячої води визначався позивачем за нормою споживання на одного мешканця.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором (п. 3.13 Правил користування).

Згідно договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником Абонента.

Таким чином, враховуючи умови договору та Правил користування обсяг стоків гарячої води визначається, виходячи із обсягів постачання гарячої води згідно із показниками водолічильників.

На підтвердження вартості нарахування стоків гарячої води за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року позивачем по матеріалів справи долучено відомості обліку споживання теплової енергії, лічильник СВТУ-10М, за вказаний період, які складені та підписані відповідачем, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином з урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за водовідведення гарячої води за кодом 3-50319 в сумі 78557,51 грн.

Позивач, крім заявленої суми основної заборгованості, просить стягнути з відповідача 4881,81 грн. інфляційних втрат та 1112,98 грн. 3% річних за прострочення зі сплати заборгованості за надані послуги холодного водопостачання та водовідведення; 11544,98 грн. інфляційних втрат та 3130,76 грн. 3 % річних за прострочення зі здійснення розрахунків за надані послуги з постачання гарячої води; 8988,04 грн. інфляційних втрат та 2437,37 грн. 3 % річних за прострочення зі здійснення розрахунків за надані послуги з водовідведення гарячої води; 7307,46 грн. пені та 10908,20 грн. штрафу.

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат, нарахованих на вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання гарячої води, є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за постачання гарячої води, в задоволенні якої судом відмовлено, то позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 4881,81 грн. інфляційних втрат та 1112,98 грн. 3% річних за прострочення зі сплати заборгованості за надані послуги холодного водопостачання та водовідведення та 8988,04 грн. інфляційних втрат і 2437,37 грн. 3 % річних за прострочення зі здійснення розрахунків за надані послуги з водовідведення гарячої води. Загалом до стягнення з відповідача підлягає 13869,85 грн. інфляційних втрат та 3550,35 грн. 3% річних.

Щодо вимог про стягнення 7307,46 грн. пені та 10908,20 грн. штрафу, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.4.2. договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня коди зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Нарахування пені за прострочення зі здійснення розрахунків за надані послуги з постачання холодної води та її відведення та відведення гарячої води здійснено позивачем за період по 30.06.2014, а нарахування штрафу за несплату наданих послуг по червень 2014, отже строк позовної давності до вказаних вимог, сплинув до звернення позивача з даним позовом, який було подано до господарського суду 31.07.2015 року, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

У позовній заяві позивач не просить відновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропущення строку позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача також не просив суд відновити строк позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача сум пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог провадження у яких припинено

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/91805/15 в частині позовних вимог про стягнення 38341,37 грн. основного боргу за надані послуги з постачання холодної питної води та її водовідведення.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, ідентифікаційний код 24262437) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення, 78557 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 51 коп. заборгованості за водовідведення гарячої води, 13869 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 3550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 35 коп. 3% річних, 2693 (дві тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повне рішення складено: 22.03.2016 р.