Рішення № 56677911, 25.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2016 Справа № 905/368/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Вороніній О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, м.Київ

до відповідача: Малого приватного виробниче-впроваджувальне підприємство «Гермес», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 17 704 492,10грн.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився.

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, м.Київ до Малого приватного виробниче-впроваджувальне підприємство «Гермес», м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 17 704 492,10грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором №3.3ДС/119/2008-КЛТ від 25 квітня 2008 року щодо своєчасного та повного повернення кредиту. У звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість по погашенню кредиту в сумі 17 704 492,10 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua.

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

25 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (надалі-Позивач/Банк) та Малим приватним виробничо-впроваджувальним підприємством «Гермес» (надалі- Відповідач/Позичальник) укладено кредитний договір №3.3ДС/119/2008-КЛТ.

Пунктом 1.1 кредитного договору встановлено, що процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в національній валюті України або в іноземних валютах (доларах США, євро) з повною/частковою конвертацією у гривню, долари США та євро в межах загальної суми, еквівалентної 4 500 000,00 грн. зо офіційним курсом НБУ на дату укладання кожної Додаткової угоди до цього Договору про надання кредиту, що є його невідємною частиною, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, а також взаємні права та зобовязання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

Відповідно до умов Кредитного договору (з урахуванням змін внесених додатковою. угодою №8 від 15.12.2009 р.) Банк надає Позичальнику кредит у сумі 12 109 269,49 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 28.12.2016 року (додаткова угода № 8-18 від 01.04.13 року).

Пунктом 1.2. Кредитного договору встановлено, що зобовязання Банку щодо надання кредитів та зобовязання Позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобовязання Сторін, передбачені цим Договором виникають з моменту укладання Сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невідємними частинами цього Договору (надалі - «Додаткова угода»), в сумах зазначених в таких Додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредиті межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1. цього Договору та термін його кінцевого повернення, визначається Додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленої пунктом 3.4.5 цього Договору.

Кредит надавався Позичальнику для оплати за товари та матеріали, по розрахунку контрагентами та фінансування інших витрат, повязаних з господарською діяльністю (п.2.2 Кредитного договору).

Згідно умов п.3.4.9. Кредитного договору Позичальник зобовязувався у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами сплатити Банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або кредитами та/або процентами.

Умовами п.3.4.10. Кредитного договору позичальник зобовязаний у разі порушення умов цього Договору та Додаткових угод достроково повернути на вимогу Банку всю суму заборгованості за кредитом у строк, вказаний Банком, та сплатити проценти за фактичний строк користування кредитами.

Банк свої зобовязання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, та надав Позичальнику кошти в обсязі та на умовах визначених Кредитним договором.

19 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк») (в розумінні вказаного договору- Продавець) та АТ «Дельта Банк» (в розумінні вказаного договору - покупець) укладений Договір про купівлі-продажу прав вимоги (про заміну кредитор зобовязанні), нотаріально посвідчений і приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстровано в реєстрі за №1360 (надалі - Договір купівлі-продажу).

У відповідності до умов п.7.1 Договору, цей Договір набуває чинності у момент і підписання Сторонами та нотаріального посвідчення і залишатиметься чинним моменту виконання Сторонами своїх зобовязань за ним у повному обсязі.

Відповідно до Додатку №1 до Договору купівлі-продажу Прав вимоги за кредитом від 19 червня 2013 року (перелік Прав вимоги за кредитами) Право вимоги за Кредитним договором № З.ЗДС/119/2008-КЛТ від 25.04.2008 року з усіма змінами та доповнені до нього, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та МП ВВП «Гермес» перейшло де «Дельта Банк» (надалі за текстом «Позивач»).

Таким чином, керуючись Договором про купівлю-продаж прав вимоги за кредит, а також статтями 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набув статус Нового кредитора за кредитом укладеним між ВВП «Гермес» та ПАТ «Кредитпромбанк».

Зобовязання по погашенню заборгованості за Кредитним договором Позичальником не виконуються, строк дії Кредитного договору закінчується 26 грудня 2016 року, станом на 08.06.2015 року сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становила 17 704 492,10 грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За приписами ст.184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст.181 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як викладено в ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отримавши зазначену суму, відповідач в порушення умов спірного договору з додатками не здійснив повернення грошей позивачу, та як наслідок за ним утворилась заборгованість.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 626 та 629 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків та є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень статей 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Згідно ст.42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Вимогами статті 144 ГК України визначено, що підстави виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом.

Частиною 1 ст.175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача не підлягають задоволенню у повному обсязі тому що 14.10.2014р. набрав чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Вимогами ст.2 зазначеного Закону визначено наступне, а саме - накласти мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобовязаннями.На час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахування законодавчих актів України відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 965 755,52грн. та у стягненні 3% річних 61538,99 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3304,89грн., суд приходить до висновку також про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, під час розгляду зазначеної справи суд дійшов ґрунтовного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно вимог передбачених п.22 частини 1 ст.5 Законом України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Виходячи з вищевикладеної норми, судовий збір за подання позову позивачем не сплачено.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 8, 10, 19, 129 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошевих зобовязань», пунктів 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», ст.ст.6, 9, 11-16, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610-612, 625- 629, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 20, 42, 67, 144, 172-175, 193 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 74, 75, 77, 79, 81-1, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, м.Київ до Малого приватного виробниче-впроваджувальне підприємство «Гермес», м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 17 704 492,10грн, задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного виробниче-впроваджувальне підприємство «Гермес», м.Донецьк (83023, м. Донецьк, вул. Чернігівська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 30277741) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк ", м.Київ (01014, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020, п/р 373910011 в АТ «Дельта Банк», МФО 380236) 12 109 269,49 грн. заборгованість за строковим кредитом, 29841,88 грн. - розмір нарахованих відсотків, 4538086,22грн. заборгованість за прострочення відсотків.

Стягнути з Малого приватного виробниче-впроваджувальне підприємство «Гермес», м.Донецьк (83023, м. Донецьк, вул. Чернігівська, буд. 6А, код ЄДРПОУ 30277741) на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 73080,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.02.2016р.

Суддя С.В. Тоцький