Ухвала суду № 56675089, 23.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 р. Справа № 876/1321/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року по справі № 803/3883/15 за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області Луньо Володимира Васильовича, третя особа Релігійна громада Воздвиження Хреста Господнього Української православної церкви Київського Патріархату у селі Угринів Горохівського району Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом, яким просив скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ВЛ 180152170904, зареєстровану Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області Луньо Володимира Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23597131 від 12.08.2015 року та зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Горохівського районного управління юстиції Волинської області Луньо Володимира Васильовича внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності №10767786 Релігійної громади Воздвиження Хреста Господнього Української православної церкви Київського Патріархату у селі Угринів Горохівського району Волинської області на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в ДРРП 701124007208).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що зважаючи на те, що технічне обстеження житлового будинку не проводилось із дотриманням вимог чинного законодавства та в декларації про готовність об'єкта до експлуатації містяться неправдиві відомості щодо об'єкта будівництва, дії працівників управління є протиправними, а реєстрація декларації про готовність об'єкта підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач, представник позивача надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги, а представники третьої особи заперечили проти них.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що в селі Угринів Горохівського району є діюча релігійна організація Свято-Хресто-Воздвиженська громада Української православної церкви.

Громадою було побудовано будинок по АДРЕСА_1. Із 1998 року у вказаному будинку мешкає позивач разом із своєю сім'єю.

Як вбачається із виписки з ЄДРПОУ, 10.11.2014 року було зареєстровано Релігійну громаду Воздвиження хреста Господнього Української православної церкви Київського патріархату в с. Угринів Горохівського району (код 39483317).

22.07.2015 року до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області представником Релігійної громади Воздвиження хреста Господнього УПЦ КП подано заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта індивідуального житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого в АДРЕСА_1.

До заяви додано копію технічного паспорту з відміткою КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про проведене технічне обстеження, від 15.07.2015 року, витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки за вказаною адресою 09.07.2015 року, договір оренди земельної ділянки від 09.07.2015 року із відповідними додатками до нього.

05.08.2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області видано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ВЛ 180152170904.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2015 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. При цьому технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться в ході їх технічної інвентаризації з відповідною відміткою в технічному паспорті.

Пунктом 2 Порядку № 79 визначено, що технічне обстеження об'єкта проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із цим Законом має кваліфікаційний сертифікат.

Статтею 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" встановлено, що технічне обстеження здійснюється суб'єктами господарювання, які у встановленому порядку пройшли атестацію та отримали кваліфікаційний сертиифікат, що підтверджує відповідність виконавця кваліфікаційним характеристикам професій працівників та його спроможність виконувати окремі роботи (надавати послуги) із експертизи та обстеження у будівництві, а також внесені до Реєстру атестованих осіб Атестаційною архітектурно- будівельною комісією.

Тобто технічне обстеження має проводитись спеціальним суб'єктом, що в даному випадку і було зроблено технічне обстеження провело КП «Волинське бюро технічної інвентаризації», про що зроблена відповідна відмітка

Ні Закон, ні Порядок № 79 при реєстрації декларації не покладають на Управління додаткових функцій.

Пунктами 1,2,3 Розділу 3 Порядку визначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

Об'єкт не може бути прийнятий в експлуатацію згідно з цим Порядком у разі наявності відхилень від вимог державних будівельних норм, визначених такими нормами як недопустимі (заборонені).

Замовник або його уповноважена особа подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта, до якої додаються: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження об'єкта з інформацією щодо можливості його надійної та безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно); засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт;технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження у випадках, передбачених пунктом 6 розділу II цього Порядку).

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає документи, зазначені в пункті 2 цього розділу, та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення у строк, передбачений пунктом 1 цього розділу.

Як встановлено судом, Релігійною громадою подано всі необхідні документи, визначені пунктом 2 Порядку № 79, для видачі декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Оскільки дані, зазначені заявником в декларації, узгоджувались із документами, які додаються до неї, Управлінням зареєстровано відповідну декларацію. Будь-яких додаткових повноважень зазначені нормативні акти на відповідача не покладають.

Таким чином, рішення Управління про реєстрацію декларації прийнято у відповідності до вимог п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.2 розділу 1 та п.1.2,3 розділу 3 Порядку № 79 є правомірною.

Що стосується посилань позивача на допущені технічні описки в документах, то вони не впливають на законність прийнятого відповідачем рішення та не тягнуть за собою його скасування.

Також не підлягає до задоволення позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора № 23597131 від 12.08.2015 року про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 за Релігійною громадою Воздвиження хреста Господнього Української православної церкви Київського патріархату з огляду на наступне.

11.08.2015 року даною релігійною громадою до Реєстраційної служби подано заяву про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

До заяви додано копію технічного паспорту з відміткою КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про проведене технічне обстеження від 15.07.2015 року, витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки за вказаною адресою 09.07.2015 року; декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; копія технічного паспорту на житловий будинок; довідку про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна

Згідно Реєстру право власності на вказаний об'єкт зареєстровано не було.

На підставі поданих документів реєстратором було прийнято оскаржуване рішення та зареєстровано право власності на вказаний об'єкт.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1,2 ч 2 ст.9 Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 1 ст.15 Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 4 ч.1 ст.24 Закону передбачено що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно п.6 Порядку № 868 документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено п.28 Порядку № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

Згідно п.49 Порядку № 868 у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

Для вчинення відповідної реєстраційної дії заявником реєстратору було подано всі передбачені документи. Підстав, визначених законом для відмови у вчиненні реєстраційної дії, у відповідача не було.

Таким чином, державний реєстратор правомірно у відповідності до поданих йому документів та із дотриманням ст.ст.4, 9, 15, 24 Закону, п.6, 28, 49 Порядку № 868, було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за Релігійною громадою Воздвиження Хреста Господнього Української православної церкви Київського патріархату, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог до Реєстраційної служби, державного реєстратора.

Щодо доводів позивача про те, що на момент реєстрації права власності на даний об'єкт нерухомого майна, в реєстрі вже було зареєстровано право власності за вказаною адресою, то вони є безпідставними, оскільки як встановлено судом, право власності зареєстровано було за адресою АДРЕСА_1 а не НОМЕР_1 по якому було прийнято оскаржуване рішення, кадастрові номери земельних ділянок та об'єктів нерухомості не співпадають.

Також судом не приймаються до уваги посилання позивача на допущенні помилки назви релігійної громади та помилка в цифрі ідентифікаційного коду релігійної громади, оскільки вказане не впливає на законність прийнятого рішення та є суто технічною помилкою.

Крім того, слід зазначити, що за змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Позивач оспорив рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім Релігійної громади), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосуються його безпосередньо. Дана позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2015 року у справі №21-24а15.

Позивач не довів суду, які саме його права вказаним рішенням порушені. Оскаржуване рішення державного реєстратора є правовим актом індивідуальної дії і стосується лише визначеного цим актом певного кола суб'єктів, зокрема, Релігійної громади і держави.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року по справі № 803/3883/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич

Повний текст ухвали виготовлений 24 березня 2016 року