Постанова № 56675041, 23.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 березня 2016 р. № 820/9921/15

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ОЙЛ" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог та частково їх відкликаних, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001922203 від 13.07.2015 року, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ОЙЛ";

- зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "АНТЕЙ ОЙЛ" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки № 1514/68/04-03-22-03/39460766 від 19.06.2015 року.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте всупереч вимог діючого законодавства України, що порушує його права та інтереси і потребує судового захисту.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача-2, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибув без повідомлення про причини неприбуття, надавши заперечення проти позову, в яких зазначив, що в даному випадку вони діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позву відсутні.

Відповідачі - 1, 3, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибули без повідомлення про причини неприбуття, заперечень проти позову не надали.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів, згідно приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "АНТЕЙ ОЙЛ" з питань повноти декларування акцизного податку за січень, лютий 2015 р., за наслідками якої складено акт № 1514/68/04-03-22-03/39460766 від 19.06.2015 року, де були зафіксовані порушення податкового законодавства, а саме: п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212, п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п.п. 215.3.1, 215.3.2, 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено акцизний податок на загальну суму 123235 грн., у тому числі за січень 2015 року у сумі 13163 грн., лютий 2015 року у сумі 110073 грн.

На підставі викладених висновків вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001922203 від 13.07.2015 року на загальну суму 154043,25 грн., в т.ч. основний платіж - 123235 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 30808,75 грн.

З оскаржуваним рішенням суд не погоджується та при вирішення даного спору враховує наступні обставини та нормативні положення.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку відповідна сторона не надала належних та достатніх доказів на обгрунтування законності оскаржуваного рішення.

До такого висновку суд дійшов, з огляду на таке.

Як свідчать докази у справі, згідно Статуту та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача є як роздрібна торгівля пальним (основний, код КВЕД 47.30), так і оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71).

Так, комерційна діяльність позивача здійснювалася через мережу 12 орендованих ним АЗС у Дніпропетровській області, на яких відповідно до штатного розкладу працювали більше 135 співробітників.

При цьому, позивач здійснював продаж нафтопродуктів наступним чином:

1) реалізація паливно-мастильних матеріалів по топливних картках та скетч картках;

2) оптова реалізація ПММ;

3) реалізація ПММ через АЗС по чекам з випискою податкової накладної.

Відповідно п. 1.1 договору поставки № П-14718 від 19.12.2014 року, укладеного позивачем з ТОВ ВТФ "Авіас" з актами приймання-передачі товару постачальник (ТОВ «Антей Ойл») на умовах, викладених в розділах цього Договору, зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ ВТФ «Авіас») прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (бензин, дизельне паливо і газ), надалі іменовані «товар», в кількості і за ціною, передбаченими у Додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3. товар поставляється (видається) відповідно з Додатком № 4 по довірчим документам покупця:

- Паливним карткам;

- Скретч-карткам, опис яких викладено в Додатку № 2 до Договору.

Сторонами визначено, що умови постачання провадяться відповідно до вимог Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотерм» (2010 р.) - EXW - АЗС покупця.

Таким чином, операції з продажу нафтопродуктів між позивачем та ТОВ "ВТФ Авіас" не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п. п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України.

Крім того, в перевіряємому періоді між ТОВ "Антей Ойл" та юридичними особами і фізичними особами-підприємцями були відносини з продажу-купівлі нафтопродукції. При цьому позивач, в якості продавця, продавав паливо, а підприємства у якості покупців оплачували товар на АЗС (АГЗС) продавця. Покупець придбаває товар з метою використання його у власній господарській діяльності для досягнення своїх цілей, та отримання - комерційної вигоди. За цими ознаками та на вимогу покупців, ТОВ "Антей Ойл" видавав податкові накладні покупцям, реєстри яких додані до цих Письмових пояснень.

Зазначене також підтверджується доданими деклараціями з акцизного податку, оборотними відомостями з реалізації ПММ за січень-лютий 2015 року.

Таким чином, операції з продажу нафтопродуктів між позивачем та юридичними особами-покупцями не є об'єктом оподаткування акцизним податком.

Проте, як вже зазначалося вище, під час проведеної відповідачем-1 перевірки позивача податковий орган зробив такий висновок про реалізацію позивачем нафтопродуктів, які підлягають акцизному оподаткуванню за відсутності належних та допустимих доказів, тому викладені доводи та висновки про порушення позивачем статей 213-216 Податкового кодексу України є безпідставними.

Підпунктом 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (норма, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) акцизний податок визначається як непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

У свою чергу, за приписами пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 213.1.9 пункту 213.1 ст.213 Податкового кодексу України).

Як визначено підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування у разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок - є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Положеннями абзацу другого підпункту 14.1.212. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб"єктах господарювання громадського харчування.

Аналіз наведених законодавчих приписів свідчить по те, що операція з реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів є об'єктом оподаткування акцизним збором в розумінні підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, якщо суб'єктом здійснюється продаж підакцизних товарів безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

З наведеними положеннями узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 14, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак - і через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

При судовому розгляді встановлено, що на виконання вищевказаних законодавчих приписів у перевіряємому періоді позивач, видавши контрагентам на їх вимогу податкові накладні, відобразив у графі 4 Додатків 6 до Декларацій акцизного податку суми коштів від реалізації товарів для комерційного використання, що підтверджується залученими до матеріалів справи деклараціями з акцизного податку за період січень-лютий 2015 року.

Позивач не спростовує того, що такий товар був реалізований контрагентам через мережу автозаправних станцій, однак наголошує, що такий факт не свідчить про роздрібну реалізацію підакцизних товарів кінцевому споживачеві, з чим суд погоджується, з огляду на таке.

У цьому контексті слід зазначити про помилковість доводів відповідної сторони про те, що за Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, через мережу АЗС здійснюється лише роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу.

Так, вказані Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування, тобто регулюють порядок роздрібної, а не оптової торгівлі нафтопродуктами. При цьому суд наголошує, що такі Правила не містять заборони на оптовий продаж пального через АЗС.

Крім того, слід звернути увагу на те, що названі Правила роздрібної торгівлі розроблені на виконання статті 20 Закону України «Про захист прав споживачів», який під споживачем розуміє фізичну особу, яка придбаває продукцію для особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 статті 1).

Щодо визначення «роздрібна торгівля», наведене в ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», на які посилаються відповідач-1 в актах перевірок ), суд зазначає, що вказаний стандарт роз'яснює як термін «роздрібна торгівля», так і термін «оптова торгівля».

Зокрема, роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

У свою чергу, оптовою торгівлею є купівля-продаж товарів за договорами постачання партіями для їх наступного продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого використання (пункт 4.5).

Суд також звертає увагу на те, що контролюючий орган, що проводив перевірку, не спростував належним та допустимим доказами факт постачання позивачем таких підакцизних товарів покупцям-контрагентам для виробничого використання, тобто факт здійснення ним оптової торгівлі.

Крім того, відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами, проте вказаний вище ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. А від так, терміни та визначення понять не є нормою закону.

Також, суд зазначає, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

У п.п. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 зазначеного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операції, згідно із Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Немає дати виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів іншим юридичним особам для їх комерційного використання при здійсненні безготівкових розрахунків.

З наведеними вище обґрунтуваннями неправомірних висновків податкового органу узгоджуються приписи Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року № 14, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавець окремою графою виділив вартість підакцизних товарів, реалізованих в роздрібній торговельній мережі (а відтак через АЗС), але для комерційного використання, які не входять до бази оподаткування акцизним податком.

Суд звертає увагу, що згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частина 3 статті 10 цього Закону визначає, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема, виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

За відсутності протилежних приписів у Податковому кодексі України наведені норми підлягають застосуванню також і щодо податкової інформації.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частина 5 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Відповідно до частини 1 статті 23 названого Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. При цьому згідно з частиною 2 названої статті оскаржені можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Крім того, в ухвалі від 02.12.2015 року у справі № К/800/10997/14 Вищий адміністративний суд України дійшов висновків, що платник податків має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої податкової інформації про себе, виключення податкової інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Отже, на підставі відомостей, викладених акті № 1514/68/04-03-22-03/39460766 від 19.06.2015 року, до всіх інформаційних баз податкового органу, в тому числі до електронної бази «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок», інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», «Облік платників і платежів», «Бест-звіт», а також до картки особового рахунку ТОВ "Антей Ойл" відповідачем-1 внесені коригування, анульовані задекларовані позивачем показники податкової звітності.

Окрім того, внесення коригувань до електронних систем на підставі висновків вказаного актів порушує права та законні інтереси позивача, ще й з того, що розголошення недостовірних повідомлень про неналежне виконання позивачем норм чинного податкового законодавства, що погіршує взаємовідносини позивача з його контрагентами, погіршує ділову репутацію, що в свою чергу негативно впливає на здійснення господарської діяльності позивача, і як наслідок - зменшення отриманого прибутку.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим, оскільки воно було прийняте на підставі хибних висновків акту перевірки №1514/68/04-03-22-03/39460766 від 19.06.2015 року.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідач-1 не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 560,22 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001922203 від 13.07.2015 року, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ОЙЛ"

Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "АНТЕЙ ОЙЛ" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці ТОВ "АНТЕЙ ОЙЛ", зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки № 1514/68/04-03-22-03/39460766 від 19.06.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ОЙЛ" (61001, м. Харків, пр. Московський, 53, код ЄДРПОУ: 39460766) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 560,22 (п'ятсот шістдесят) грн. 22 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.