Постанова № 56674848, 15.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року (о 15 год. 05 хв.)Справа № 808/8756/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача Подлужної Р.Г.,

представника відповідача Шавла Р.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма «Нива», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0000932201 в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 57892,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14 473,00 грн., а всього в частині 72 365,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та поясненнях (вх. №5506 від 16.02.2016). Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що підставою для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2012 року в розмірі 6 952,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 738,00 грн. послугував висновок податкового органу про те, що в період, яким охоплена перевірка, платником безкоштовно надавались послуги фізичним особам з доставки зерна та муки. Ці послуги не були включені до бази оподаткування податком на додану вартість та податкове зобов'язання не нараховувалося. В принципі із зазначеними висновками перевірки платник згоден та визнає свою помилку щодо нездійснення умовного продажу послуг та не включення до податкових декларацій з ПДВ зазначених перевіркою податкових зобов'язань, проте вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення стосовно визначення ПДВ за серпень 2012 року відповідачем не застосовані строки давності, передбачені статтею 102 ПК України. Також зазначає, що дійсно при списанні зерна кукурудзи в травні 2014 року платник не здійснив умовний продаж та не вніс до спеціалізованої декларації платника зобов'язання з ПДВ в розмірі 2 607,00 грн., що є порушенням податкового обліку, проте це порушення в обліку не призвело до виникнення податкових зобов'язань платника перед бюджетом, оскільки ТОВ «Агрофірма «Нива» є сільськогосподарським підприємством та користується спеціальним режимом оподаткування. Таким чином, якби платник здійснив умовний продаж кукурудзи на суму 13 036,88 грн. та вніс зобов'язання з ПДВ до спеціальної декларації платника, це б не призвело до виникнення податкових зобов'язань перед бюджетом в силу положень п. 209.2 ст. 209 ПК України. А тому, на думку представника позивача, виявлені порушення податкового обліку можуть слугувати підставою для притягнення посадових осіб платника до адміністративної відповідальності за порушення обліку, але ніяк не підставою для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій позивачу. Щодо заниження платником податкового зобов'язання з ПДВ у червні 2015 року в сумі 48 333,00 грн., пояснює, що позивач включив податкову накладну №5/2 від 10.06.2015, виписану на адресу ПП «Славутич-Тара» на загальну суму 290 000,40 грн., однак при заповненні додатка 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації за червень 2015 року бухгалтером платника допущено наступну технічну помилку: по підприємству ТОВ «Тандем Агро» зазначено обсяг поставки без ПДВ 1 997 199,90 грн. та ПДВ 399 439, 98 грн. В цей обсяг платник помилково включив податкову накладну №5/2 від 10.06.2015 по поставці ПП «Славутич-Тара», тоді як вказаного контрагента необхідно було показати в цьому додатку окремою строчкою, але ця помилка ніяким чином не вплинула на розмір податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2015 року та не призвела до зменшення зобов'язань, зазначених в самій декларації. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірне рішення в оскаржуваній частині.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 19.01.2016 №72/08-01-10-02. Зокрема, зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Нива» надавало послуги фізичним особам по доставці муки та зерна на загальну суму 56 752,77 грн. За надані послуги по доставці муки та зерна не встановлено отримання грошових коштів від фізичних осіб (відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 301 «Каса», касових книг, 311 «Розрахунковий рахунок», виписок банку) або іншої компенсації вартості послуг, тобто послуги фізичним особам по доставці муки та зерна надані безоплатно, вказані послуги не включені до бази оподаткування податком на додану вартість та податкове зобов'язання не нараховувалось. Вказує, що під час перевірки за даними бухгалтерського обліку також встановлено, що позивачем було списано насіння кукурудзи у кількості 5 000 кг на суму. Вважає, що у даному випадку при списанні насіння кукурудзи у зв'язку із непридатністю, тобто у зв'язку з чим вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності підприємства, ТОВ «Агрофірма «Нива» не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні даної продукції у складі податкового кредиту (а саме: податковий кредит сформований при придбанні насіння кукурудзи, а тому позивачу необхідно було здійснити умовний продаж таких товарів та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ. Крім того, пояснює, що за даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ГУ ДФС встановлено розбіжності між податковим зобов'язанням ТОВ «Агрофірма «Нива» та податковим кредитом ПП «Славутич-Тара» у червні 2015 року в сумі 48 333,40 грн. Дана розбіжність виникла внаслідок того, що позивачем не включено до складу податкового зобов'язання податкову накладну №15/2 від 10.06.2015, виписану на адресу ПП «Славутич-Тара», що підтверджується даними додатку 5 «Розшифровка податкового зобов'язання та податкового кредиту» до декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Агрофірма «Нива» (ідентифікаційний код 30630150) є юридичною особою, яка зареєстрована 13.11.2012, про що свідчить Довідка АБ№573461 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Згідно відомостей основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Післяурожайна діяльність, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.21 Оптова торгівля квітами та рослинами.

Позивач по податку на додану вартість використовує пільговий режим оподаткування по сплаті податку відповідно до статті 209 Податкового кодексу України.

В жовтні 2015 року Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агрофірма «Нива» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2012 по 31.07.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012 по 31.07.2015, за результатами якої складений відповідний акт від 29.10.2015 №1073/08-15-22-021/30630150.

Згідно Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:

пп.14.1.13, 14.1.185 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 62 291 грн., у тому числі: серпень 2012 року - 6 952,00 грн., серпень 2013 року 2 772,00 грн., травень 2014 року - 2 607,00 грн., серпень 2014 року - 1 627,00 грн., червень 2015 року - 48 333,00 грн.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 12.11.2015 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000932201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 77 863,75 грн., у тому числі за основним платежем - 62 291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 572,75 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 57892,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 14 473,00 грн., а всього в частині 72 365,00 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства

Щодо позовних вимог про скасування оскаржуваного рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року в розмірі 6 952,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 738,00 грн. суд зазначає наступне.

Так, в ході проведення перевірки та аналізу наданих документів встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Нива» надавало послуги фізичним особам по доставці муки та зерна на загальну суму 56 752,77 грн., а саме: 2012 рік послуги доставки зерна - 13 946,38 грн., послуги доставки муки - 20 814,82 грн.; 2013 рік послуги доставки муки - 13 857,57 грн.; 2014 рік послуги доставки муки - 8 134,00 грн.

В бухгалтерському обліку дані господарські операції відображенні бухгалтерськими проводками: Дт23 «Виробництво»- 203 «Паливо»; Дт949 «Інші витрати» - Кт 23 «Виробництво» та підтверджено наступними первинними документами - подорожніми листами (відповідно подорожнього листа маршрут - доставка муки, доставка зерна по селу).

За надані послуги по доставці муки та зерна не встановлено отримання грошових коштів від фізичних осіб (відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 301 «Касса», касових книг, 311 «Розрахунковий рахунок», виписок банку) або іншої компенсації вартості послуг, тобто послуги фізичним особам по доставці муки та зерна надані безоплатно.

Послуги, надані фізичним особам, по доставці муки та зерна на загальну суму 56 752,77грн. не були включені до бази оподаткування податком на додану вартість та податкове зобов'язання не нараховувалося.

Відповідно до п. 14.1.13 ст.14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею

Постачання послуг за визначенням, наведеним у п. 14.1.185. ст.14 Податкового кодексу України, будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Згідно із п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.2 ст.186 Податкового кодексу передбачено, що місцем постачання послуг є, зокрема, пп. 186.2.1 місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме:

а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Таким чином, перевіркою встановлено, що у порушення пп.14.1.13, пп. 14.1.185 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України, ТОВ «Агрофірма «Нива» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11 351 грн., у т.ч. серпень 2012 року - 6 952,00 грн.; серпень 2013 року - 2 772,00 грн.; серпень 2014 року -1 627,00 грн.

Із зазначеними висновками перевірки представник позивач погодився, визнав помилку щодо нездійснення умовного продажу послуг та не включення до податкових декларацій з податку на додану вартість зазначених перевіркою податкових зобов'язань. Однак, вважає, що при прийнятті рішення стосовно визначення ПДВ за серпень 2012 року відповідачем не застосовані строки давності, передбачені ст. 102 Податкового кодексу України.

За приписами п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем податкову декларацію за серпень 2012 року подано 14.09.2012, що підтверджується також квитанцією №2 про її прийняття податковим органом та не заперечене представником відповідача.

Ураховуючи викладене, граничний строк визначення грошових зобов'язань за серпень 2012 року в силу строків давності п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України закінчився 20.09.2015, при цьому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000932201 винесене 12.11.2015, а тому в частині донарахування ТОВ «Агрофірма «Нива» грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 6 952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 738,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно скасування оскаржуваного рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2014 року в розмірі 2 607,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 651,75 грн. суд виходить із наступного.

Перевіркою встановлено та представником позивача визнано, що на підставі акту комісії від 22.05.2014 та наказу директора ТОВ «Агрофірма «Нива» № 21 від 30.05.2014 прийнято рішення списати 5 000 кг насіння кукурудзи, яке під час довготривалого зберігання прийшло в непридатність та вивезти на звалище.

За даними бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» встановлено, що насіння кукурудзи було списано у кількості 5000 кг на суму 13 036,88 грн. В бухгалтерському обліку дані господарські операції відображенні бухгалтерською проводкою Дт949 «Інші витрати діяльності» - 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

При цьому, при списанні зерна платник не здійснив умовний продаж та не вніс до спеціальної декларації платника за травень 2014 року зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 607,00 грн., що є порушенням п.189.1 ст.189, п. 198.3, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно із п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

В даному випадку, при списанні насіння кукурудзи, у зв'язку з непридатністю, тобто у зв'язку з чим товарно-матеріальні цінності не можуть бути використані в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, ТОВ «Агрофірма «Нива» не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) при придбанні даної продукції у складі податкового кредиту, сформованого при придбанні насіння кукурудзи, позивачу необхідно було здійснити умовний продаж таких товарів та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, згідно якого платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України).

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, суд зауважує, що Податковий кодекс України не містить будь-яких виключень щодо можливості нарахування податковим органом грошових зобов'язань та штрафних санкцій платнику податків сільськогосподарському підприємству зі спеціальним режимом оподаткування.

Суд також вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо скасування рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 48 333,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 12 083,25 грн. з огляду на наступне.

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Агрофірма «Нива» мало взаємовідносини з ПП «Славутич-Тара» (ідентифікаційний код 33652465) на умовах договору купівлі-продажу №15/2015 від 10.06.2015, за яким Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ячмінь врожаю 2014 року. Кількість товару 100,00 тон. Ціна товару 2 900,00 грн., включаючи ПДВ.

На виконання вказаного договору 10.06.2015 позивачем згідно видаткової накладної №50 відвантажено контрагенту товар на загальну суму 290 000,40 грн., а також виписано на адресу ПП «Славутич-Тара» податкову накладну №5/2 на суму ПДВ 48 333,40 грн. Податкова накладна № 5/2 від 10.06.2015 належним чином зареєстрована у ЄРПН у червні 2015 року. Розрахунки за реалізований товар проводилися в безготівковій формі відповідно до платіжного доручення № 1604 від 10.06.2015 на суму 290 000,40 грн. Транспортування ячменю здійснювалось за рахунок покупця, товар (ячмінь) отримано по довіреності ПП «Славутич-Тара» від 11.06.2015№000065 особисто ОСОБА_4

Проте, за даними автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ГУ ДФС встановлено розбіжності між податковим зобов'язанням ТОВ «Агрофірма «Нива» та податковим кредитом ПП «Славутич-Тара» у червні 2015 року у сумі 48 333,40 грн.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, у порушення п. 187.l ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України ТОВ «Агрофірма «Нива» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015року на суму 48 333,00 грн., внаслідок того, що позивачем не включено до складу податкового зобов'язання за червень 2015 року податкову накладну №5/2 від 10.06.2015, виписану на адресу ПП «Славутич-Тара», що підтверджується даними додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року «Розшифровка податкового зобов'язання та податкового кредиту».

Суд не приймає посилання представника позивача на допущення технічної помилки, оскільки у відповідності до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, згідно із п 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. В той самий час, п. 44.6 ст.44 цього Кодексу передбачено можливість надання платником податків документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 цієї статті) після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки, при цьому, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що планова виїзна перевірка ТОВ «Агрофірма «Нива» проведена фахівцями Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в період з 10.09.2015 по 22.10.2015, із її результатами, порядком надання заперечень (зауважень) представника підприємства ознайомлено під підпис 24.10.2015, про що свідчить відповідна відмітка на Акті від 29.10.2015 №1073/08-15-22-021/30630150. Протягом строку визначеного абзацом другим п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України позивачем жодних зауважень (заперечень) та документів на їх підтвердження до податкового органу надано не було. Оскаржуване рішення на підставі висновків Акту прийнято відповідачем 12.11.2015. Крім того, доказів внесення відповідних уточнень показників податкової декларації за червень 2015 року ТОВ «Агрофірма «Нива» суду також не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області форми «Р» №0000932201 від 12.11.2015 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 6952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1738,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» суму судового збору у розмірі 402,67 грн., (чотириста дві гривні шістдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак