Постанова № 56674825, 09.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 р. Справа № 804/16281/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: позивача:ОСОБА_3, представника відповідача -1: Ткаченка Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.02.2016 вх. № 7270/16) про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 № 485 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого слідчого слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУ МВС України в Дніпропетровській області через скорочення штатів;

- поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого слідчого слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області з 06.11.2015;

- стягнення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по день ухвалення судового рішення;

- стягнення з Жовтоводського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та ГУ МВС України в Дніпропетровській області солідарно на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржений наказ про звільнення позивача є протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства, а саме: статті 184 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), без урахування особистого сімейного становища позивача та того, що вона є одинокою матір'ю, яка сама утримує дитину віком до 14 років і без належного попередження про звільнення, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України. За таких обставин, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач - 1 заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, які містяться в матеріалах справи. Відповідач -1 зазначив, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області повністю дотримана процедура звільнення позивача. У зв'язку з ліквідацією з 07.11.2015 міліції в Україні як державного органу виконавчої влади та створенням Національної поліції та її територіальних органів, а також із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», положеннями якого було попереджено всіх працівників міліції про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, відповідач - 1 вважає, що ОСОБА_3 була належним чином попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу Закону України «Про Національну поліцію», з дотриманням вимог щодо мінімальних термінів такого попередження. З огляду на те, на час вивільнення працівників позивача не було переведено до підрозділів Національної поліції, то у відповідності до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 № 114, підставою для її звільнення вказано пп. «г» п. 64 через скорочення штату. Також, відповідачем - 1 зазначено, що позивачем не надано до суду належних доказів наявності у позивача статусу одинокої матері. З огляду на все вищевикладене, відповідач -1 вважає, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області під час звільнення ОСОБА_3 діяло правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Відповідач - 2 заперечив проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, які містяться в матеріалах справи, які за змістом ідентичні запереченням відповідача -1 у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.01.2016.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Представник відповідача -2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату,час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_3 15.07.2002 прийнята на службу в органи внутрішніх справ України, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці за № 3 від 15.07.2002. Останнім місцем служби позивача була посада старшого слідчого слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області від 06.11.2015 № 485 о/с старшого слідчого слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області майора міліції ОСОБА_3 звільнено у запас Збройних сил ( з поставленням на військовий облік) з органів внутрішніх справ України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Передумовою видання вказаного вище наказу стало прийняття Верховною Радою України 2 липня 2015 року Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений Закон було опубліковано 6 серпня 2015 року, а згідно пункту 1 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, чинність він набирає через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Враховуючи вищенаведене, а також пункт 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, яким передбачено втрату чинності Закону України «Про міліцію», з 07.11.2015 міліція в Україні, як державний орган виконавчої влади припинила своє існування. На виконання Закону України «Про Національну поліцію» Кабінетом Міністрів України було винесено постанову «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730, якою було ліквідовано, зокрема, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області і Жовтоводський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області без визначення правонаступників.

Згідно п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до частини 1 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Отже, як передбачено положеннями вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковою умовою, яка покладається на роботодавця, при наступному вивільненні працівника є його попередження не пізніше ніж за два місяці.

Матеріалами справи підтверджено, що обов'язкові умови, закріплені статтею 49 - 2 КЗпП України, були виконані відповідачем. Так, вимогами п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Вказаний Закон було опубліковано в газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року № 141-142, тобто, за три місяці до дня звільнення ОСОБА_3, що відповідає вимогам ст. 49 - 2 КЗпП України, отже посилання позивача на неналежне попередження її про наступне вивільнення є безпідставними.

Суд зазначає, що вказаним Законом не передбачено обов'язку вжиття работодавцем заходів щодо працевлаштування працівників в новоутвореній установі.

Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області направлено лист до Бабушкінського районного центру зайнятості від 06.08.2015 № 22/1-3977 з інформацією про заплановане масове вивільнення працівників апарату у кількості 15685 осіб, в тому числі і працівників Жовтоводського міського відділу (у кількості 65 осіб).

Судом встановлено, що позивач на ім'я начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області генерал - майора міліції Репешка І. В. 04.11.2015 подала рапорт щодо звільнення її з органів внутрішніх з справ, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 06.11.2015. З вимогами про звільнення позивач ознайомлена, про що зазначено у цьому рапорті.

06.11.2015 ОСОБА_3 подала інший рапорт, яким відкликала попередній рапорт від 04.11.2015. Також, в останньому рапорті позивач повідомила, що утримує неповнолітню дитину ОСОБА_8 та не заперечує проти переведення її до Національної поліції.

Відповідно до п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, кінцевим строком для вирішення питання щодо переведення співробітників міліції до лав Національної поліції було 06.11.2015.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Представник відповідача - 1 під час розгляду справи пояснив, що на момент звільнення позивача, у зв'язку із скороченням штату, документи на підтвердження її переведення до Національної поліції були відсутні.

В матеріалах справи також відсутні документи на підтвердження прийняття позивача до лав Національної поліції на момент її звільнення з органів внутрішніх справ, а саме: станом на 06.11.2015.

Поданий ОСОБА_3 рапорт на ім'я начальника ГУНП в Дніпропетровській області генерала поліції 3 - го рангу Репешка І.В. щодо прийняття її на службу до територіальних органів Національної поліції в м. Жовтих Водах від 20.01.2016, був поданий нею вже після звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 № 114, у відповідності по пп. «г» п. 64 якого, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Позивач наголосила на тому, що відповідачем не доведена відсутність можливості подальшого використання її на службі, проте такі доводи судом відхиляються, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявний наказ Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 №1388, у відповідності до якого скорочуються всі посади ГУМВС України в Дніпропетровській області у кількості 15522, 5.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області і Жовтоводський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ліквідовано.

З аналізу положень ст. 104, ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідація - форма припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов'язки припиняються.

Суд критично оцінює доводи позивача про незаконність її звільнення, з огляду на те, що вона є одинокою матір'ю, яка сама утримує неповнолітню дитину з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП України, звільнення, зокрема, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини -інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов'язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини другої статті 232 КЗпП України обов'язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі. Оскільки згідно зі статтею 235 зазначеного Кодексу підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, то у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов'язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 2 статті 36 КЗпП, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов'язання по працевлаштуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 (справа № 21-303а13).

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», одинока матір - це жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини, або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка утримує та виховує дитину сама.

Із пояснень позивача та свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_1, яке видане 21.12.2004 за № 371 Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції, судом встановлено, що батьком дитини є ОСОБА_9, з яким на момент народження ОСОБА_8 позивач перебувала у шлюбі. Позивач пояснила, що батько визнав те, що донька ОСОБА_8 є також його донькою і 21.12.2004 ОСОБА_3 та її чоловік отримали свідоцтво про народження доньки.

Матеріалами справи підтверджено, що з батька дитини позивача - ОСОБА_9 присуджені аліменти на утримання їх спільної дитини у розмірі 800,00 грн. на місяць.

Згідно довідки від 25.01.2016 № 1168, виданої начальником УФЗБО Головного управління Національної поліції, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 за період з 07.11.2015 по 31.12.2015 були сплачені аліменти у розмірі по 800,00 грн. за місяць.

Вищевказаними обставинами спростовуються доводи ОСОБА_3 про те, що вона є одинокою матір'ю, яка саме виховує дитину віком до 14 років.

Доводи позивача про те, що її статус як одинокої матері підтверджується також наказами Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, згідно з якими позивачу відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» надано додаткову оплачувану відпустку як одинокій матері є необґрунтованими, з огляду на те, що правомірність прийняття таких наказів не відноситься до предмету спору у даній справі. Окрім того, критерії визначення статусу «одинокої матері», передбачені Законом України «Про відпустки», стосуються лише вирішення питання щодо надання додаткових відпусток та не застосовується для інших правовідносин. Поняття «одинока мати» визначається чинним законодавством України по - різному і застосовується залежно від того, на які правовідносини воно поширюється. (Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 у справі №6-42241св14, номер судового рішення в ЄДРСР № 42669152).

Суд також відзначає, що посилання позивача на обов'язковість її працевлаштування може розглядатися лише в контексті статті 184 КЗпП України, положеннями якої закріплені гарантії для певних категорій жінок, а також заборона їх звільнення або їх звільнення у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації з обов'язковим працевлаштуванням. Як вже було встановлено судом, позивач не підпадає під жодну з категорій, визначених ч.3 ст.184 КЗпП України, а тому доводи позивача з приводу зазначеного є необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України при прийнятті наказу від 06.11.2015 № 485 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого слідчого слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровські області через скорочення штатів, у зв'язку із чим відсутні підстави для його скасування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого слідчого слідчого відділення Жовтоводського міського відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області з 06.11.2015, стягнення з ГУ МВС України в Дніпропетровській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по день ухвалення судового рішення та стягнення з Жовтоводського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та ГУ МВС України в Дніпропетровській області солідарно на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. також є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 186, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде складений 14 березня 2016 року.

Суддя О.В. Царікова