Постанова № 56674685, 22.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 876/12145/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю представника відповідача - Ільчишин О.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі за його позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про стягнення одноразової допомоги при переїзді на роботу в іншу місцевість,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (далі - ТУ ДСА) в якому, з врахуванням уточнень до позовних вимог, просив стягнути з відповідача в якості одноразової допомоги при переїзді на роботу в іншу місцевість 13780грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що його Указом Президента України від 14.02.2015 №81/2015 «Про переведення суддів» (далі - Указ) було переведено із Донецької області на роботу на посаді судді Галицького районного суду м.Львова, а відтак у відповідності до вимог ст.120 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), відповідачем повинна бути виплачена йому одноразова допомога при переїзді на роботу в іншу місцевість яка, однак на його звернення виплачена не була, що вважає протиправним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі №813/5421/15 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, задовольнити позов в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує на обставини викладені в позовній заяві та зазначає, що його право на одноразову допомогу не може ставитись в залежність від резолюції голови суду, оскільки передбачене законом. Більше того, розпорядником коштів є саме відповідач, а отже звернення за такою виплатою до ТУ ДСА є належним.

Відповідач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що головою суду до якого переведений позивач, у виданому ним наказі, не було передбачено виплати одноразової допомоги при переїзді на роботу в іншу місцевість, а також у жодному іншому розпорядчому документі, а відтак ТУ ДСА правомірно відмовлено у виплаті відповідних коштів.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 06.10.2005 позивач працював на посаді судді Сніжнянського міського суду Донецької області.

Указом позивача було переведено на роботу на посаду судді Галицького районного суду м.Львова.

Згідно довідки від 13.01.2015 року №120 ОСОБА_2 є особою, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Наказом голови Галицького районного суду м.Львова від 24.02.2015 №12/К «Про приступлення до виконання обов'язків судді Радченка В.Є.» (а.с.9) позивач був переведений на роботу на посаду судді Галицького районного суду м.Львова та приступив до виконання своїх посадових обов'язків з 24.02.2015 із зарахуванням його до облікового складу цього суду.

Місячний посадовий оклад позивача на цей період становив 12180грн (10 мінімальних заробітних плат).

11.08.2015 ОСОБА_2 звернувся із заявою до ТУ ДСА про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі місячного посадового окладу за новим місцем роботи (а.с.10).

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що станом на момент подання такої заяви позивачем, його посадовий оклад становив також 12180грн.

Однак, листом відповідача від 02.09.2015 №02-133392/15 (а.с.11) позивачу фактично відмовлено у виплаті такої допомоги у зв'язку з відсутністю попереднього погодження та бюджетних асигнувань за КЕКВ 2700 «Соціальне забезпечення».

Не погоджуючись із такою відмовою ТУ ДСА, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.12 Закону України «Про оплату праці», норми оплати праці і гарантії для працівників, а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

За змістом ст.120 КЗпП передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін.

Розміри компенсації, порядок їх виплати та надання гарантій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншу місцевість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення учбового закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору, встановлюються законодавством.

Тобто, вказана стаття передбачає відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у двох окремих випадках, а саме у зв'язку із:

- переведенням в іншу місцевість, ч.2 ст.120 КЗпП;

- прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість ч.3 ст.120 КЗпП.

Вказані підстави є самостійними та помилково розглядаються відповідачем в сукупності.

Загальні положення щодо видів компенсацій та механізму їх виплати містить постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 №255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» (далі - Постанова).

Згідно із п.1 такої Постанови, установлено, що працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), зокрема виплачуються одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.

Працівникам ж, які переїжджають у зв'язку саме із прийняттям їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються суми компенсації і надаються гарантії, передбачені підпунктами «а», «б», «в» і «д» цього пункту. Одноразова допомога цим працівникам може виплачуватися за погодженням сторін.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що відповідач помилково вважає «переведення на іншу роботу в іншу місцевість» та «прийом на роботу в іншу місцевість» одним і тим же, а також розглядає положення частин 2 та 3 ст.120 КЗпП в сукупності.

При цьому, суд наголошує, що при зверненні із заявою до відповідача щодо здійснення виплати позивач посилався саме на ч.2 ст.120 КЗпП, яка регулює виключно виплати при переведенні на іншу роботу в іншу місцевість, а не виплати при переїзді, у зв'язку з прийомом працівників (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість.

Більше того, суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що дійсно обставини переведення позивача на роботу у іншу місцевість, не стосуються переїзду, у зв'язку з прийняттям його (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, оскільки ОСОБА_2 переведений на роботу на посаду судді, згідно Указу, і таке переведення на роботу на посаду судді не передбачає будь-якої попередньої домовленості.

Отже, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд приходить до висновку щодо наявності підстав для виплати позивачу одноразової допомоги при переведенні на роботу в іншу місцевість.

Відповідно до п.4 Постанови, усі витрати на виплату сум компенсації несе те підприємство, установа або організація, до яких переводиться, направляється, або якими приймається працівник.

Водночас, згідно ч.1 ст.148 та ч.1 ст.151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме відповідач є розпорядником коштів, які повинні бути виплачені позивачу.

Доводи ТУ ДСА щодо відсутності бюджетних асигнувань на відшкодування одноразової грошової допомоги, як на підставу для відмови у її виплаті, критично оцінюються судом апеляційної інстанції, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності своєї відмови у виплаті ОСОБА_2 належної йому згідно чинного законодавства одноразової допомоги при переведенні на роботу в іншу місцевість, а його посилання на необхідність видання наказу чи резолюції голови суду в якому працює позивач, на думку апеляційного суду не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ТУ ДСА відмовлено у виплаті такої допомоги не з цих підстав, а відсутність потреби у погодженні виплати допомоги між ОСОБА_2 та судом в якому він працює спростовано та не передбачено чинним законодавством.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової допомоги при переведенні на роботу в іншу місцевість в розмірі 13780грн, оскільки станом не момент його переведення та звернення за такою допомогою, його місячний посадовий оклад становив саме 12180грн.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ТУ ДСА на його користь 12180грн одноразової допомоги при переведенні на роботу в іншу місцевість.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь ОСОБА_2 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) гривень одноразової допомоги при переведенні на роботу в іншу місцевість.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 24 березня 2016 року.