Ухвала суду № 56674600, 22.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 р. Справа № 876/11570/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю представника відповідача - Созанського С.А.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 21.04.2015 №0030/40300/15 (далі - Постанова).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що до митного оформлення товарів, які ним ввозились на територію України жодного відношення немає, оскільки є лише перевізником, що також підтверджується і самими митними деклараціями та Митницею. Крім цього, вважає, що відповідачем пропущено шестимісячний строк в межах якого на нього могло бути накладено відповідне стягнення.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2015 року у справі №607/13241/15-а заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Митниця, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує, що оскільки позивач ввозив відповідний автомобіль на територію України, то саме з його вини були занижені митні платежі, оскільки ним подано недостовірні відомості про товар. Зазначає, що оскільки порушення є триваючим, а достовірно про таке стало відомо лише з відповіді іноземної держави у січні 2015 року, то жодного строку для накладення стягнення нею не пропущено.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що законодавством сплату митних платежів покладено на відповідне коло осіб, а враховуючи, що позивач лише здійснював перевезення автомобіля, та не здійснював дій по його придбанню та митному оформленню, підстави для накладення на нього стягнення у розмірі визначеному Постановою відсутні.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2015 головним державним інспектором відділу аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Митниці ОСОБА_3 складено протокол про порушення митних правил №0030/40300/15 (а.с.19-20), у якому зазначено, що 28.04.2013 перевізником Приватного підприємства «Весттерн-М» (далі - ПП) громадянином України ОСОБА_2, згідно митної декларації від 26.04.2013 ЕЕ №403000000/2013/902083, через пункт пропуску, розташований на митному кордоні України, «Шегині-Медика» митного поста «Шегині» Львівської митниці, ввезено на митну територію України в митному режимі імпорт, товар - вантажний автомобіль CITROEN JUMPY, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_1, загальною вартістю 1500 євро (далі - Автомобіль). Як підставу для переміщення товару позивач подав фактуру б/н від 26.04.2013 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

З метою завершення митного оформлення, 07.05.2013 ПП, через особу уповноважену на декларування - митного брокера Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласт Лайн» (далі - ТОВ) ОСОБА_4, згідно з митною декларацією №403000006/2013/300864 (далі - МД) Митниці заявлено до митного контролю та митного оформлення в митному режимі імпорт товар - Автомобіль, загальною вартістю 1500 євро, що по офіційному курсу Національного банку України (далі - НБУ) на день подання митної декларації становило 15672,68грн.

Згідно з МД в графі 45 заявлено митну вартість товару 17553,40грн, а у графі 47 та графі В нарахування та сплату митних платежів, що становить по ввізному миту 1755,34грн, податку на додану вартість (далі - ПДВ) 3861,75грн (а.с.21).

В ході проведеної Митницею перевірки, 06.01.2015 отримано лист-відповідь митної служби Королівства Данії від 21.12.2014 №14-14-02249963 та додані до нього відповідь адміністрації податкової та митної служби Данії від 07.04.2014 №14-0388013, митну декларацію від 25.04.2013 №13DK00560427DE9652 та рахунок-фактуру від того ж дня №6727. Із зазначених документів встановлено, що відправником товару є компанія TJ Automobiler ApS, (Eksport) Dornen 14, 6715 Esbijerg N, отримувачем значиться ОСОБА_2, а ціна Автомобіля - 21960 датських крон, що за офіційним курсом НБУ на день подання митної декларації митниці становить 30773,60грн. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що нараховані митні платежі повинні становити по ввізному миту 3077,36грн та ПДВ 6770,19грн.

Загальна сума неправомірного зменшення розміру належних до сплати митних платежів на думку Митниці становить 4230,46грн, у тому числі по ввізному миту 1322,02грн, по ПДВ 2908,44грн, а позивачем вчинено протиправні дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру належних до сплати митних платежів, шляхом надання органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача та відомостей необхідних для визначення митної вартості товару, зокрема, неправдивих відомостей відносно фактурної вартості товару.

На підставі вказаного протоколу заступником начальника Митниці ОСОБА_6 21.04.2015 винесено оскаржувану Постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України (далі - МК), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 12691,38грн.

Не погодившись із таким рішенням Митниці, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення визначені статтями 468 - 485 МК.

Відповідно до ч.2 ст.459 МК загальним суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення митних правил вважається особа, яка досягла 16-річного віку, а при вчиненні порушення митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Разом з тим, з врахуванням диспозицій статей 468 - 485 МК суб'єктами певних порушень митних правил можуть бути лише спеціальні суб'єкти, тобто особи, які крім загальних ознак, визначених ч.2 ст.459 МК, наділені певними додатковими ознаками.

Частиною 1 ст.485 МК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Диспозиція ст.485 МК передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб'єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п.8 ч.1 ст.4 та ч.8 ст.264 МК, може бути лише декларант або уповноважена ним особа.

Натомість, позивач до таких осіб не належить, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, Автомобіль ввозився на митну територію України для одержувача ПП, яке також було відповідальне за фінансове врегулювання, декларантом згідно з МД було ТОВ через митного брокера ОСОБА_4, а згідно матеріалів отриманих від компетентних органів Королівства Данії, покупцем таких товарів був ОСОБА_7 (а.с.13-14), тобто позивач дійсно виконував лише функцію перевізника, а відповідно не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК та не може нести адміністративну відповідальність за вчинення такого.

Більше того, ОСОБА_2 уже було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.483 МК, згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2015 року у справі №607/7904/15-п (а.с.34-35), яка набрала законної сили. Такою, було підтверджено вину позивача саме у переміщені товарів через митний кордон України з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо його митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що не доведеним є заявлення в МД з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей позивачем, а відтак Постанова прийнята Митницею без необхідних для цього правових підстав.

Одночасно, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо пропуску Митницею строку накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.1 ст.467 МК, оскільки а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Таким чином, Митниця маючи підозри щодо автентичності поданих позивачем органу доходів і зборів під час ввезення Автомобіля документів реалізувала свою форму контролю, що передбачена п.8 ч.1 ст.336 МК, надіславши відповідний проект запиту, відповідь на який надійшла лише 06.01.2015, а тому адміністративне стягнення за порушення митних правил на позивача було накладено протиправно, проте у строк, визначений ч.1 ст.467 МК.

У відповідності до ч.2 ст.88 КАС судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2009,70грн та встановлено строк для цього до дня розгляду справи.

Відтак, враховуючи, що на день ухвалення судового рішення Митницею не сплачено у встановлений строк судовий збір за подання апеляційної скарги, такий підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань апелянта за рішенням суду.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС 2009,70грн судового збору за подання апеляційної скарги на призначений для цього рахунок з наступними реквізитами: «Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 24 березня 2016 року.