Постанова № 56674196, 23.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 березня 2016 року Справа № 906/269/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора - Ковальчук І.Л., службове посвідчення № 0312604 від 12.01.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.15 р.

у справі № 906/269/15 (суддя Гансецький В.П. )

за позовом Коростенського міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Коростенської міської ради (м.Коростень Житомирської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Коростень Житомирської області)

про стягнення 42 095,13 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.03.2015 року по справі №906/269/15 позов Коростенського міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Коростенської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42 095,13 грн. задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1: на користь виконавчого комітету Коростенської міської ради 37 252,33 грн. боргу згідно договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня від 18.06.2013 р. та 2 388,20 грн. пені; в доход державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 173, ст. 193, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 525, 526 і 530 ЦК України, ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, ч. 2, 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пп. 1.3, пп. 6.1 та пп. 6.2 Порядку залучення коштів замовників (інвесторів) у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня, прийшов до висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 37 252,33 грн. боргу згідно договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня від 18.06.2013 р. та 2 388,20 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Окрім того, скаржник зазначає, що про Договір № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня, який укладений між фізичною особою - підприємцем та Виконавчим комітетом Коростенської міської ради, довідався 31 березня 2015 року, коли отримав копію рішення та ознайомився з матеріалами справи. Однак, скаржник стверджує, що жодного договору з позивачем не укладав та не підписував, із заявою на ім'я позивача про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня також не звертався. Таким чином, скаржник відзначає про відсутність його волевиявлення щодо укладення даного договору.

Скаржник звертає увагу суду на те, що в даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах виконавчого комітету Коростенської міської ради, тобто в інтересах органу місцевого самоврядування, що не передбачено законом.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на ст. 121 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 610, ст. 614, п. 1 та п. 4 ст. 202, ст. 203, ч. 3 ст. 215, ст. 236 ЦК України, ст. ст. 82, 91, 93, 94, 94, 104, 105 ГПК України, ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.05.2015 року.

28.04.2015 р. на адресу суду від Коростенської міжрайонної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить рішення господарського суду Житомирської області від 25.03.2015 р. у справі № 906/269/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачем (скаржником) в судовому засіданні 20.05.2015 р. подано клопотання про зупинення провадження у справі №906/269/15 до прийняття рішення у справі №906/518/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської про визнання недійсним договору. Відповідачем долучено до клопотання ухвалу господарського суду Житомирської області від 07.05.2015 року по справі №906/518/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської про визнання недійсним договору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. зупинено провадження у справі №906/269/15 до вирішення спору по справі №906/518/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсним договору №51 від 18.06.2013 р. про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня.

09.03.2016 р. на адресу суду від господарського суду Житомирської області надійшов лист, в якому суд першої інстанції повідомляє, що рішенням господарського суду Житомирської області від 26.01.2016 р. у справі № 906/518/15 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради за участю прокурора на стороні виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсним договору задоволено, визнано недійсним договір №51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня між Виконавчим комітетом Коростенської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 18.06.2013 р., стягнуто з Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Вказане рішення суду першої інстанції вступило в законну силу 12.02.2016 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 р. поновлено провадження у справі № 906/269/15.

Представник позивача - Виконавчого комітету Коростенської міської ради в судове засідання 23.03.2016 року не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, однак направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника позивача, яке колегією суддів апеляційної інстанції відхилене з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Окрім того, будь-яких доказів в підтвердження зазначених обставин до клопотання не додано.

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2016 року не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про поновлення розгляду справи від 10.03.2016 р. у справі № 906/269/15 направлена відповідачу на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 (штриховий ідентифікатор № НОМЕР_1) та адресу для листування: АДРЕСА_2 (штриховий ідентифікатор № НОМЕР_2), що підтверджується списком № 972 згрупованих поштових листів рекомендованих, поданих в Рівне-01 (а.с. 159).

Як вбачається із сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку"Укрпошта"http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/DownloadInfo.aspx?id=3300112652471 - 17.03.2016 р. адресату повідомлено повторно про надходження на його адресу поштових відправлень із штриховим ідентифікатором № НОМЕР_1 та штриховим ідентифікатором № НОМЕР_2 (а.с. 160, 161). Вказані поштові повідомлення повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення(а. с. 150-155).

Також, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні 20.05.2015 р. та подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, тобто був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції 20.05.2015 р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час, день та місце слухання справи.

Прокурор в судовому засіданні 23.03.2016 р. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечила щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки позивач не обмежений у виборі представників.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників позивача та відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.2015 року у справі № 906/269/15 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням чотирнадцятої сесії VІ Коростенської міської ради № 665 від 24.04.2012 р., з метою стимулювання інвестиційної діяльності створення умов для залучення інвестицій у розвиток соціальної інфраструктури, забезпечення, реконструкції об'єктів житлово-цивільного, виробничого і невиробничого призначення, впорядкування процедури визначення розміру пайової участі замовників (інвесторів) у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня, забезпечення контролю за їх цільовим використанням, на виконання ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись ст.ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», затверджено Порядок залучення коштів замовників (інвесторів) у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня (а.с. 20-24).

14.06.2013 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Коростеня із заявою, в якій просить підготувати та надати договір про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста на реконструкцію колишнього сховища під цех по обробці каменю та офісного приміщення по АДРЕСА_3 (а.с. 14).

18.06.2013 р. між Виконавчим комітетом Коростенської міської ради (позивач) та замовником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладений договір № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня (далі - договір) (а.с. 15), предметом якого є сплата відповідачем пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня у зв'язку із реконструкцією колишнього сховища для техніки під цех по обробці каменю та офісного приміщення по АДРЕСА_3 (п. 1 договору).

Згідно пп. 2.1 договору, відповідач зобов'язався перераховувати кошти у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в сумі 45 172,33 грн., відповідно до розрахунку (Додаток № 1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною) у строк до 18.08.2013 р. на відповідний розрахунковий рахунок.

Відповідно до пп. 2.2 договору, розрахунок розмірів пайового внеску, залучення та використання коштів здійснюється згідно Порядку про залучення коштів замовників (інвесторів) у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня, затвердженого рішенням Коростенської міської ради від 24.04.2012 р. № 665.

Згідно пп. 3.2.2 договору, відповідач зобов'язався перерахувати кошти на умовах і у строки, передбачені даним договором.

У разі прострочення термінів сплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення (п. 4.3 Договору).

Відповідно до пп. 5.3 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання стороною 2 (відповідачем) своїх зобов'язань за цим договором.

Договір підписаний сторонами та скраплений їх печатками.

Відповідач свої договірні зобов'язання по сплаті пайового внеску виконав частково, сплативши 7 920,00 грн., що підтверджується попередженням № 02-14/66 від 15.01.2015 р. щодо невиконання умов договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня (а.с.18), листом фінансового управління Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 71 від 11.03.2015 р. (а.с. 35,), листом фінансового управління Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 81 від 23.03.2015 р. (а.с. 48).

15.01.2015 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем було надіслано відповідачу попередження № 02-14/66, в якому повідомляється, що відповідачем не виконано п. 2.1 Договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня та вимогою сплати решти заборгованості по сплаті пайового внеску в сумі 37 252,33 грн. (а.с. 17).

Матеріали справи не містять відповіді на вказаний лист.

В зв'язку із невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов'язань, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави про стягнення з відповідача на користь позивача 42 095,13 грн., з яких 37 252,33 грн. боргу згідно договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня від 18.06.2013 р. та 4 842,80 грн. пені.

Заявою від 10.03.2015 р. прокурор зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 39 640,53 грн., з яких 37 252,33 грн. боргу згідно договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня від 18.06.13р. та 2 388,20 грн. пені (а.с. 42-43).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

12.03.2011 р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. (далі - Закон), у якому, згідно Преамбули, встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3). Частиною четвертою цієї норми передбачено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема, об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів (п. 4).

Приписами частини п'ятої статті 40 Закону встановлено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Отже, приписами ст. 40 Закону передбачається, що укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковим, за виключенням випадків, визначених у частині четвертій статті 40 наведеного Закону.

Із встановлених обставин справи вбачається, що рішенням чотирнадцятої сесії VІ Коростенської міської ради № 665 від 24.04.2012 р., на виконання ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись ст.ст. 25, 26 Закону України «про місцеве самоврядування», затверджено Порядок залучення коштів замовників (інвесторів) у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня (а.с. 20-24).

Згідно п. 1.2 вказаного порядку замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) у м. Коростені і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до пп.1.3 Порядку залучення коштів замовників (інвесторів) у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня, затвердженого рішенням Коростенської міської ради від 24.04.12р. № 665 (діючого на момент укладення вказаного договору), дія цього Порядку поширюється на всіх замовників, незалежно від форми власності, які здійснюють будівництво на території міста Коростеня.

Відповідно до пп. 6.1 та пп. 6.2 даного Порядку, кошти пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у грошовій формі сплачуються в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі. Термін сплати пайового внеску встановлюється договором але до прийняття об'єкта в експлуатацію.

18.06.2013 р. між Виконавчим комітетом Коростенської міської ради (позивач) та замовником - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач), на підставі заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 14) укладений договір № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня (а.с. 15), предметом якого є сплата відповідачем пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня у зв'язку із реконструкцією колишнього сховища для техніки під цех по обробці каменю та офісного приміщення по АДРЕСА_3 (п. 1 договору).

Згідно пп. 2.1 договору, відповідач зобов'язався перераховувати кошти у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в сумі 45 172,33 грн., відповідно до розрахунку (Додаток № 1 до даного договору, який є невід'ємною його частиною) у строк до 18.08.2013 р. на відповідний розрахунковий рахунок.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання по сплаті пайового внеску виконав частково, сплативши 25.06.2013 р. 7 920,00 грн., що підтверджується листом-попередженням № 02-14/66 від 15.01.2015 р. щодо невиконання умов договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Коростеня (а.с.18), листом фінансового управління Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 71 від 11.03.2015 р. (а.с. 35,), листом фінансового управління Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 81 від 23.03.2015 р. (а.с. 48).

Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи вищевикладене, прийшла до висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 37 252,33 грн., що підтверджується довідками позивача: № 71 від 11.03.2015 р., № 81 від 23.03.2015 р. (а.с. 35, 48), листом фінансового управління Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 71 від 11.03.2015 р. (а.с. 35), листом фінансового управління Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 81 від 23.03.2015 р. (а.с. 48), заявою прокурора від 10.03.2015 р. про зменшення позовних вимог (а.с. 42, 43).

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 37 252,33 грн. боргу згідно договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня від 18.06.2013 р.

Окрім того, позивач просив стягнути із відповідача 2 388,20 грн. пені (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 10.03.2015 р.) за неналежне виконання договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня від 18.06.2013 р.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із договору № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня від 18.06.2013 р. у разі прострочення термінів сплати відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення (п. 4.3 Договору).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що пеня в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому в даному випадку для розрахунку пені застосовується подвійна облікова ставка Національного банку України (Така ж правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України у справі №3-114гс від 24.10.2011 р., у справі № 3-121гс11 від 07.11.2011 р.).

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені (а.с. 32), прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару підлягає до стягнення сума пеня у розмірі 2 441,30 грн. за період з 18.08.2013 р. по 17.02.2014 р., що підтверджується розрахунками суду (а.с. 162). Однак, позивачем заявлена сума 2 388,20 грн. пені, а тому до стягнення підлягає 2 388,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. було зупинено провадження у справі №906/269/15 до вирішення спору по справі №906/518/15 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської про визнання недійсним договору №51 від 18.06.2013 р. про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.01.2016 р. у справі № 906/518/15 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради за участю прокурора на стороні виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсним договору задоволено, визнано недійсним договір №51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня між Виконавчим комітетом Коростенської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 18.06.2013 р.

Зокрема, встановлено, що висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області №1/943 від 26.11.2015 р. виявлено, що підпис в заяві про надання договору від 14.06.2013р. та в оригіналі оспорюваного договору №51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціально інфраструктури міста Коростеня від 18.06.2013 р. між Виконавчим комітетом Коростенської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Зі змісту висновку вбачається, що підписи, які виконані від імені ОСОБА_1 у вказаних документах, виконані однією особою. Водночас, будь-яких доказів, пояснень та/або припущень щодо особи, якою були підписані вказані документи, сторони при розгляді даного спору не подали. Всупереч доводам відповідача та прокурора, наявності у позивача представника (представника за довіреністю, комерційного представника тощо), яким могли бути підписані вказані документи, при розгляді справи учасниками спору не доведено, матеріалами справи не підтверджено. Крім того, будь-яких вказівок щодо підписання вказаних документів представником від імені фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 цих документах немає, підпис вчинено іншою особою саме від імені позивача. Відповідно, в даному випадку у суду немає необхідності та можливості давати оцінку тому, чи мала та особа, яка виконала ці підписи, необхідний обсяг цивільної дієздатності, чи вчинила його з перевищенням своїх повноважень (у разі чого обставини сплати на рахунок відповідача від імені позивача слід було б досліджувати для встановлення ймовірного схвалення даного правочину позивачем, в інтересах якого могла діяти та особа, наприклад, як представник).

За відсутності підпису підприємця ОСОБА_1 як на заяві від 14.06.2013 р., так і на оспорюваному договорі № 51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціально інфраструктури міста Коростеня від 18.06.2013 р. між Виконавчим комітетом Коростенської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, неможливо стверджувати про наявність волевиявлення останнього щодо укладення оспорюваного правочину, а тому має місце порушення загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 114 ГПК України передбачено, що рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Відповідно до абц. 3 п.п. 8.2 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами (із змінами і доповненнями) № 17 від 26.12.2011 р. у випадках, коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному або касаційному порядку.

За приписами част. 1, п. 1 част. 2 ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (із змінами і доповненнями) від 26 грудня 2011 року N 17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові (п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26 грудня 2011 року N 17 (із змінами і доповненнями).

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 26.01.2016 р. у справі № 906/518/15 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради за участю прокурора на стороні виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання недійсним договору задоволено, визнано недійсним договір №51 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Коростеня між Виконавчим комітетом Коростенської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 від 18.06.2013 р., встановлено істотні для даної справі - № 906/269/15 обставини, що не були і не могли бути відомі сторонам та господарському суду Житомирської області на час прийняття рішення від 24.03.2015 р., а тому на підставі п. 1 част. 2 ст. 112 ГПК України обставини встановлені вказаним рішенням є нововиявленими, що не позбавляє відповідача можливості звернутися до господарського суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до абц. 3 п.п. 8.2 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами (із змінами і доповненнями).

Щодо посилань відповідача на порушення норм процесуального права, зокрема, не повідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013, повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи.

За правилами, визначеними ст. 87 ГПК України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п. п. 3.9, 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання,закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі № 906/269/15 та прийняття справи до провадження від 27.02.2015 р. надіслана на адресу відповідача: АДРЕСА_1 (згідно даних про реєстрацію фізичної особи-підприємця від 17.02.2005 р. (а.с. 19), як і ухвала господарського суду Житомирської області від 12.03.2015 р. про відкладення розгляду справи направлена 12.03.2015 р. на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Житомирі - 2с (а.с. 47). Поштові відправлення разом із копіями ухвали господарського суду Житомирської області від 27.02.2015 р. про прийняття позовної заяви до провадження та ухвали господарського суду Житомирської області від 12.03.2015 р. про відкладення розгляду справи (а.с. 39-41, 54-56) повернуто суду першої інстанції підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Враховуючи вищевикладені приписи господарського процесуального законодавства та докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що адресат - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом першої інстанції.

Окрім того, з матеріалів апеляційного провадження вбачається, що ухвала від 14.04.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена скаржнику на адреси: АДРЕСА_1 (згідно даних про реєстрацію фізичної особи-підприємця від 17.02.2005 р. (а.с. 19) та на адресу для листування: 11500, м. Коростень, Житомирська область, вул. Мельника, б. 13, кв. 54, які також повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Однак, відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі та останній приймав участь у судовому засіданн 20.05.2015 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 20.05.2015 р. (а.с. 115-116). В подальшому процесуальні документи поверталися підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Такі дії відповідача дають підстави дійти висновку, що відповідач (скаржник) належним чином повідомлявся про час та місце розгляду у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.2015 р. року у справі № 906/269/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 906/269/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.