Ухвала суду № 56673414, 24.03.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" березня 2016 р. Справа № 925/1163/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від стягувача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від боржника - ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Прана"

про роз'яснення рішення суду від 30 вересня 2015 року

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прана", м. Київ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

м. Черкаси

про визнання права спільної часткової власності та стягнення

338 267 грн. 61 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2016 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

До господарського суду Черкаської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Прана" надійшла заява про роз'яснення рішення суду від 30 вересня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 березня 2016 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Прана" бкло призначено на 24 березня 2016 року.

Представник стягувача в судовому засіданні надав суду додаткові письмові пояснення та просив суд заяву про роз'яснення рішення суду задовольнити з урахуванням поданих письмових пояснень.

Розглянувши заяву про роз'яснення рішення суду, а також заслухавши представника стягувача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом враховано наступне:

Звертаючись до суду з відповідною заявою, товариство з обмеженою відповідальністю "Прана" просило суд роз'яснити рішення господарського суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року таким чином, що сторони договору б/н про спільну діяльність від 10 червня 2006 року мають права вимагати поділу спільно створеного майна, але товариство з обмеженою відповідальністю "Прана" обрало невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки в своєму позові просило суд визнати за ним і відповідачем право власності на відповідно 77,36 та 22,64 часток у незавершеному будівництві 9-ти поверхової торгівельно-офісної споруди "Бізнес-центру" у вигляді частково влаштованого пальового фундаменту, що складається із буронабивних палей в кількості 172 шт. та частково влаштованих ростверків, яке не може бути визнане в судовому порядку, оскільки незавершеного будівництва 9-ти поверхової торгівельно-офісної споруди "Бізнес-центру" ще не існує, а існують матеріали, що використовувалися у будівництві (може написати - будівельні конструкції, які в силу своєї специфіки є наслідком перетворення внеску товариства з обмеженою відповідальністю "Прана"), а саме - частково влаштований пальовий фундамент, що складається із буронабивних палей в кількості 172 шт. та частково влаштованих ростверків, що до закінчення будівництва 9-ти поверхової торгівельно-офісної споруди "Бізнес-центру" чи до моменту поділу даних матеріалів в натурі, відповідно до ст.ст. 1134, 1139 ЦК України є спільною частковою власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Прана" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в частках, визначених п. 7 договору б/н про спільну діяльність від 10 червня 2006 року, що не потребує додаткового визнання в судовому порядку, оскільки право спільної часткової власності на дані матеріали вже виникло у сторін на підставі договору б/н про спільну діяльність від 10 червня 2006 року (з урахуванням додаткових письмових пояснень від 24 березня 2016 року за №24-03/16-01).

Згідно ст. ст. 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначені норми Конституції України кореспондується зі ст. 115 ГПК України, в якій вказано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Водночас рішенням суду від 30 вересня 2015 року товариству у задоволенні позову відмовлено повністю, у зв'язку з необґрунтованістю вимог, а тому дане судове рішення в примусовому порядку не виконувалося.

Відповідно до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Згідно абзацу 2 п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення" здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Всупереч наведеним вище нормам закону товариством з обмеженою відповідальністю "Прана" у своїй заяві фактично порушується питання про внесення до судового рішення нових даних, зокрема про те, що право спільної часткової власності на будівельні матеріали вже виникло у сторін на підставі договору і сторони мають право вимагати поділу спільно створеного майна.

Водночас резолютивна частина рішення суду, в якій вказано про відмову у позові є чіткою, зрозумілою і не потребує будь-яких додаткових роз'яснень.

За таких обставин суд вважає, що заява товариства з обмеженою відповідальністю "Прана" задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 86, 89 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Прана" про роз'яснення рішення господарського суду Черкаської області від 30 вересня 2015 року залишити без задоволення.

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

Суддя А.В.Васянович