Постанова № 56673276, 10.03.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/566/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

суддів - Вовченко О.А.,

- Харченко Ю.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

позивач - ОСОБА_2 (особисто),

представник відповідача - Стаценко В.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Керівника Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича про скасування наказу №1дк від 16.01.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у частині оголошення догани ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_2 до Керівника Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича про скасування наказу №1дк від 16.01.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у частині оголошення догани ОСОБА_2.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові (а.с. 3-7).

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях на позов (а.с. 78-83).

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Наказом Генерального прокурора України № 1дк від 16.01.2016 за неналежне виконання службових обов'язків при організації нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва, Позивачу оголошено догану (а.с. 11-12).

Догану оголошено за результатами службової перевірки Генеральної прокуратури України за фактами перешкоджання працівниками прокуратури Одеської області здійсненню правосуддя (а.с. 13-23), якою встановлено неналежне виконання службових обов'язків процесуальним керівником у кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва Кузьмичовим В.Г., прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Панасюком О.М. та іншими, також встановлено відсутність належного контролю за діяльністю підлеглих Позивачем, як начальником відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні.

15.01.2016 року Позивач ознайомлений з результатами службової перевірки, які письмово заперечив.

Не погоджуючись з винесеним наказом №1дк від 16.01.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у частині оголошення догани, Позивач оскаржив його у судовому порядку.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що службову перевірку проведено згідно з наказом Генерального прокурора України від 02.12.2015 № 373 за зверненням Верховного Суду України щодо вжиття заходів до припинення перешкоджання прокуратурою Одеської області розгляду адміністративних справ, розпочатих за заявами Генеральної прокуратури України.

Відповідно до Висновку від 30.12.2015 року, який затверджений 12.01.2016 року Генеральним прокурором України, у ході службової перевірки встановлено, що у 2013 році у м. Одесі групою осіб реалізовано схему привласнення коштів Державного бюджету України шляхом маніпулювання інститутами коригування митної вартості товарів.

У злочинній схемі було використано низку підприємств, зокрема ПП «Вестра», ТОВ «Айті-Сервіс», ТОВ «Толиман», ТОВ «Вара Трейд», якими напередодні ввезено на митну територію України вантаж та сплачено самостійно визначені суми митних платежів.

Від імені цих підприємств до суду подано 44 позовні заяви (складені за єдиним зразком) з додатками, що містили завідомо неправдиві відомості.

Основною метою цих заяв було відшкодування з Державного бюджету України митних платежів, нібито надмірно сплачених у зв'язку з неправильно визначеною митним органом митною вартістю товарів.

При цьому у жодному з випадків митним органом рішення ні про визначення митної вартості, ні про обрання методу її визначення не приймалося. Метод визначення митної вартості обирали самостійно декларанти, також самостійно ними було і задекларовано митну вартість товарів.

Судом задоволено позови на загальну суму 417 млн. грн. Із зазначеної суми - 44 млн. грн. Державною казначейською службою України перераховано на рахунки підприємств-позивачів.

За фактом привласнення у такий спосіб коштів державного бюджету СВ УМВС України на Одеській залізниці упродовж червня - листопада 2013 року розпочато 13 кримінальних проваджень за ст. ст. 190, 212 КК України.

Водночас Генеральною прокуратурою України та Південною митницею Міндоходів у порядку ст. 237 КАС України подано до Верховного Суду України заяви про скасування судових рішень щодо відшкодування ПП «Вестра», ТОВ «Айті-Сервіс», ТОВ «Толиман», ТОВ «Вара Трейд» 122 млн. грн. у зв'язку з неоднаковим застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У період червня-липня 2014 року за заявами Генеральної прокуратури України Верховним Судом України відкрито 11 проваджень та винесено ухвали про витребування справ з Одеського окружного адміністративного суду.

Однак до Верховного Суду України надійшло лише 2 справи (щодо відшкодування ПП «Вестра» та ТОВ «Толиман» 20 млн. грн.).

За результатами їх розгляду у листопаді 2014 року 2 рішення адміністративного суду щодо відшкодування цим суб'єктам господарювання коштів з державного бюджету скасовано як незаконні.

Решта судових рішень у 9 справах (про відшкодування з державного бюджету цим же підприємствам 100 млн. грн.) на цей час набрали чинності, оскільки Верховним Судом України не скасовані.

За цими судовими рішеннями з Державного бюджету України вже перераховано ПП «Вестра» 30 млн. грн.

З метою унеможливлення розгляду Верховним Судом України цих адміністративних справ, їх оригінали у повному обсязі безпідставно вилучено слідчим прокуратури Одеської області у період їх витребування Верховним Судом України (червень-вересень 2014 року) з приміщення Одеського окружного адміністративного суду, нібито, для виконання завдань кримінального провадження № 42014160000000111 від 21.03.2014.

Також перевіркою встановлено, що у кримінальному провадженні № 32013170000000181 із попередньою кваліфікацією - ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 212 та ч. 3 ст. 212 КК України, процесуальним керівником, прокурором відділу радником юстиції Панасюком О.М. 04.08.2015, 12.08.2015, 08.09.2015 та 06.10.2015 року погоджено 5 клопотань слідчих СУ ФР ГУ ДФС у Одеській області Малейчика І.Т. та Березянського К.І. про надання тимчасового доступу із можливістю вилучення матеріалів адміністративних справ за позовами ПП «Вестра» та TOB «Толиман» до Одеської митниці та інших, які перебували в Одеському окружному адміністративному суді.

Наступного дня, від дати погодження Панасюком О.М., слідчими суддями Приморського районного суду м. Одеси винесено ухвали про надання дозволу на тимчасовий доступ до низки адміністративних справ із можливістю їх вилучення. У день отримання ухвал, із набранням ними законної сили, слідчими Малейчиком І.Т. та Березянським К.І., складено протоколи та вилучено матеріали зазначених адміністративних справ.

На 9 сторінці Висновку зазначено, що Начальник відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та його заступник ОСОБА_7 пояснили, що зазначені судові справи в Одеському окружному суді вилучено безпідставно, доказового значення у кримінальному провадженні № 32013170000000181 від 20.02.2013 вони не мають. Факт погодження клопотань слідчого про вилучення судових справ прокурор відділу прокуратури Одеської області Панасюк О.М. від керівництва відділу приховав (а.с. 92).

Як вбачається з пояснень позивача від 08.12.2015 року, у відділі запроваджено наступний порядок погодження заходів кримінального забезпечення, а саме, у разі надходження відповідних клопотань, процесуальним керівником складається довідка, яка подається на підпис начальнику відділу та відповідному керуючому заступнику прокурора області. У разі її погодження, процесуальному керівнику дозволяється підписання клопотань та скерування їх до суду для розгляду. Позивач у період з 27.07 по 07.082015 року перебував у відпустці, але після виходу на роботу його ніхто не повідомив про виїмки у кримінальному провадженні, у жодній інформації про стан досудового розслідування слідством не згадано про проведення виїмок (а.с.121 т. 2).

Дані обставини підтверджуються поясненнями Панасюка О.М. на ім'я Заступника прокурора Одеської області Жученко О.Д., в яких Панасюк О.М. вказує, що довідка щодо погодження вказаних клопотань з керівництвом не складалась (а.с. 53-54).

Таким чином, старший групи прокурорів Панасюк О.М., не доповідаючи керівництву відділу та прокуратури, маючи достатні самостійні процесуальні права встановлені ст.ст. 36 та 160 КПК України, без жодних застережень у наказі Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» № 4 від 19.12.2012, чи інших нормативно-розпорядчих документах, самостійно розглянув та підписав 5 клопотань слідчих.

Відповідно до п. 7 Висновку, за відсутність належного контролю за діяльністю підлеглих начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Одеської області ОСОБА_2 притягненно до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. З таким висновком суд не погоджується виходячи з наступного.

Враховуючи принцип кримінального процесу закріплений у ч. 1 ст. 36 КПК України - прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Аналогічні норми закріплені у ст.ст. 16 та 17 Закону України «Про прокуратуру».

Суд зазначає, що виключно слідчий суддя надає юридичну оцінку законності та обґрунтованості застосування заходів кримінального забезпечення у кримінальному провадженні ініційованих слідчим чи прокурором (процесуальним керівником).

Кримінальний процесуальний кодекс України та Закон України «Про прокуратуру» не надає права та не покладає обов'язку на начальника відділу чи керівництво прокуратури області щодо погодження чи відмову у погодженні клопотання слідчого про застосування заходів кримінального забезпечення, незалежно від рішення процесуального керівника.

Підзаконними актами Генеральної прокуратури України та розподілом функціональних обов'язків між оперативними працівниками відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області від 28.01.2015 та аналогічним розподілом від 18.08.2015 року, не передбачений контроль начальника відділу за законністю та обґрунтованістю застосування заходів кримінального забезпечення на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, оскільки такий контроль суперечить вимогам кримінального процесуального закону та є незаконним втручанням у кримінальне провадження.

Згідно з функціональними обов'язками, Позивач несе особисту відповідальність за своєчасне і якісне виконання працівниками відділу наказів, розпоряджень, вказівок і доручень керівництва Генеральної прокуратури України, прокуратури області та Управління, планів роботи Генеральної прокуратури України, прокуратури області, рішень колегій, нарад, інших організаційно-розпорядчих документів, проводить оперативні наради з працівниками відділу, заслуховує звіти оперативних працівників, визначає заходи щодо удосконалення діяльності відділу (а.с.39).

До функціональних обов'язків Позивача також входить організація нагляду та контролю за станом процесуального керівництва, наглядом у кримінальних провадженнях. Позивач за вказівкою керівництва прокуратури області та Управління здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у конкретних кримінальних провадженнях, однак у кримінальному провадженні № 32013170000000181 процесуальне керівництво здійснював прокурор відділу Панасюк О.М.

В судовому засіданні Позивач пояснив, що ніяких доручень або вказівок по кримінальному провадженню від керівництва прокуратури області не надходило, відповідно до покладених на нього службових обов'язків, згідно з розподілом функціональних обов'язків між оперативними працівниками відділу прокуратури Одеської області, він особисто неодноразово проводив заслуховування стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013170000000181 за участі Панасюка О.М., слідчого та начальника слідчого відділу, вивчав вказівки процесуального керівника у цій справі та інформації слідчих про проведену роботу щодо досудового розслідування, вичитував та підписував листи до Генеральної прокуратури України щодо стану досудового розслідування у провадженні, однак документи та дії щодо погодження 5 зазначених клопотань слідчих процесуальним керівником прокурором відділу Панасюком О.М. були від нього приховані.

Крім того, під час погодження процесуальним керівником клопотання слідчого 04.08.2015, Позивач перебував у відпустці за межами України, що підтверджено копією паспорту із відмітками.

Згідно з вимогами ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України - дисциплінарне стягнення до прокурорських і слідчих працівників застосовується за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, проступку, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарним проступком визнається протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків при здійсненні повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, статутом, наказами керівника (установи) та іншими організаційно - розпорядчими документами, перевищення наданих повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також вчинок, що суперечить вимогам Кодексу професійної етики та поведінки прокурорсько-слідчого працівника.

Підставою застосування стягнення є вчинення працівником протиправного іншого діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, зокрема, Кодексом законів про працю України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила.

Відповідно до вимог п. 1.2. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 104 від 24.09.2014, службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудових дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їх життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.

Пунктом 1.3 Інструкції визначено, що метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу.

Суд зазначає, що як у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, так і у матеріалах службової перевірки Генеральної прокуратури України не зазначено жодної норми закону чи підзаконного нормативного-правового акта, який порушено Позивачем, не вказано конкретного функціонального обов'язку, що не виконаний або неналежно виконаний.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пункт 7 висновку про результати службової перевірки Генеральної прокуратури України від 30.12.2015 року є невмотивованим, тому наказ Генерального прокурора України № 1дк від 16.01..2016 не ґрунтується на фактичних обставинах виконання Позивачем службових обов'язків та виданий із порушенням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 16, ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 1 ст. 9, ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України і підлягає скасуванню у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача.

Відповідно до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Керівника Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича - задовольнити.

2. Скасувати наказ №1дк від 16.01.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у частині оголошення догани ОСОБА_2.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Генеральної прокуратури України (код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.03.2016 року.

Головуючий суддя Бутенко А.В.

Суддя Вовченко О.А.

Суддя Харченко Ю.В.

.