Рішення № 56673239, 22.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р.Справа № 922/1804/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вога", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" с. Безмятежне, Харківська область про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.б/н від 20.05.15);

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№10 від 05.12.15).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вога", звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" с. Безмятежне, Харківська область ,в якій просить суд стягнути з відповідача 98 673,79грн. курсової різниці .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивача посилається на укладення між сторонами договору купівлі - продажу № 44 від 27.03.2013р., відповідно до якого позивач передав відповідачеві товар згідно специфікацій до даного Договору, що підтверджується видатковими накладними № 49 від 03.04.2013, № 205 від 24.04.2013, № 485 від 01.08.2013року на загальну суму 203 873,84грн

Згідно п.4.7. договору сторонами визначено, що ціна товару встановлюється сторонами у гривнях, крім того, сторони визначають доларовий еквівалент ціни товару ціна (вартість) товару, узгоджена сторонами на момент узгодження товару, який підлягає поставці, змінюється автоматично на неоплачений товар, при зміні курсу долара США.

У Специфікації № 1 до Договору купівлі-продажу зазначено, що курс купівлі долара банком Продавця на 14 г. 00 хв. 27.03.2013 (дата підписання Специфікації № 1) склав 8,16 грн за 1 долар США.

У Специфікації № 2 до Договору купівлі-продажу зазначено, що курс купівлі долара банком продавця на 14 г. 00 хв. 22.04.2013 (дата підписання Специфікації № 2) склав 8,16 рн за 1 долар США.

У Специфікації № 3 до Договору купівлі-продажу зазначено, що курс купівлі долара банком продавця на 14 г. 00 хв. 23.04.2013 (дата підписання Специфікації № 3) склав 8,16 грн. за 1 долар США.

У Специфікації № 4 до Договору купівлі-продажу зазначено, що курс купівлі долара банком продавця на 14 г. 00 хв. 01.08.2013 (дата підписання Специфікації № 4) склав 8,16 грн за 1 долар США.

Відповідач зобов'язаний був оплатити позивачу поставлений йому товар з урахуванням курсової різниці, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару здійснив в повному обсязі, про те оплату курсової різниці в повному обсязі не здійснив, вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Ухвалою господарського суду від 27.03.2015року порушено провадження у справі №922/1804/15, розгляд справи призначено на 21.04.2015року.

В судовому засіданні 21.04.2015року оголошено перерву до 23.04.2015року.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2015року провадження у справі 922/1804/15 зупинено до вирішення по суті пов'язаної з нею справи №922/2332/15. Зобов'язано сторони повідомити Господарський суд Харківської області про набрання рішенням по справі №922/2332/15 законної сили та надати відповідний процесуальний документ оформлений належним чином.

26.02.2016 року до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вога", м. Харків надійшло клопотання, в якому останній просить суд поновити провадження у справі № 922/1804/15 у зв'язку із остаточним вирішенням справи №922/2332/15.

Ухвалою господарського суду від 29.02.2016року поновлено провадження по справі№922/1804/15, розгляд справи призначено на 15.03.2016року.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2016року, задоволено клопотання про відкладення розгляду справи, продовжено строк розгляду справи на підставі ч.3 ст.69 ГПК України . Розгляд справи відкладено до 22.03.2016року.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2016року підтримує заявлені позовні вимоги , з підстав викладених у письмових поясненнях стосовно заявленої до стягнення курсової різниці, зокрема, вказуючи на те, що на законодавчому рівні прямо дозволено сторонам, враховуючи принцип свободи договору, визначити ціну товару з прив'язкою до курсу відповідної іноземної валюти, чим і скористалися сторони при укладенні договору купівлі - продажу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву(вх.№9144 від 21.03.2016року) проти позову заперечує, оскільки у відповідача на момент подачі позову відсутня заборгованість перед позивачем з оплати товару, отриманого за Договором №45 від 27.03.2015. щодо вимог про стягнення курсової різниці відповідач вказує, що сторонами не визначено еквіваленту вартості товару в доларах США, а також не встановлено чітку формулу розрахунку курсової різниці, крім того донарахування курсової різниці протирічить п.3 ст.632 ГК України.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 березня 2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №44 (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець зобовязався передати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар.

Згідно пункту 1.1 Договору найменування товару, його кількість та ціна зазначаються в специфікаціях (видаткових накладних), які є невідємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у разі, якщо сторони підписали специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то покупець оплачує продавцю товар у відповідності з вказаним графіком.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 Договору з дня, коли товар мав бути оплачений покупцем, продавець має право вимагати сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, понад неустойку та збитки (ст.536, ст. 625, п.3 ст.692 ЦК України). Проценти за користування чужими грошовими коштами сплачуються в наступному розмірі: а) 0,1 % від несплаченої ціни товару за специфікацією за кожен календарний день протягом 30 календарних днів з дати коли товар має бути оплачено; б) 0,5% від несплаченої ціни товару за специфікацією за кожен календарний день протягом 60 календарних днів з дати спливу 30 календарних днів, зазначених в пп. "а" п. 4.4 Договору; в) 3% від несплаченої ціни товару за специфікацією за кожен календарний день до дня повної оплати з дати спливу 60 календарних днів, зазначених в пп. "б" п. 4.4 Договору. Інший розмір процентів, дата, з якої починається нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та сума, від якої будуть нараховуватись проценти, можуть бути передбачені у специфікації або іншому погодженому сторонами або їх представниками документі.

У пункті 4.7 Договору сторонами передбачено, що ціна товару по даному Договору встановлюється сторонами в гривнях. Крім того, сторони цього Договору визначають доларовий еквівалент ціни товару. Ціна (вартість) товару узгоджена сторонами на момент узгодження товару, що підлягає поставці, змінюється автоматично, на неоплачений товар, при зміні курсу долара США. При зміні курсу, ціна (вартість) товару, який підлягає оплаті покупцем, визначається самостійно покупцем на день оплати товару шляхом множення доларового еквівалента угодженої сторонами ціни товару, який не сплачений, на офіційний курс гривні до долару США, встановленому Національним банком України на день фактичної оплати покупцем ціни товару.

Сторони, за умовами даного пункту Договору, також вирішили, що якщо офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни товару менше (нижче) ніж курс гривні до долару США, визначений на 14:00год. за київським часом банком продавця, зазначеному в даному Договорі (в реквізитах сторін), то покупець для визначення суми оплати за товар (ціни товару) помножує доларовий еквівалент узгодженої сторонами ціни товару, який не сплачений, на курс гривні до долару США, встановлений банком продавця на день фактичної оплати покупцем ціни товару, а саме на 14.00год. за київським часом.

Якщо офіційний курс гривні до долару США встановлений на день фактичної оплати покупцем ціни товару або курс гривні до долару США, визначений на 14.00год. за київським часом банком продавця, більше (вище) курсу, який був встановлений на день узгодження сторонами ціни (вартості) конкретної партії товару, яка належить до оплати, то ціна (вартість) товару змінюється автоматично без будь-яких додаткових узгоджень. Однак для належного ведення бухгалтерського обліку протягом семи календарних днів після оплати товару по зміненій ціні, покупець зобов'язаний скласти та на направити продавцю цінним листом з описом вкладення (повідомленням про вручення) Акт донарахування ціни товару, в якому послатися на номер та дату видаткових накладних, по яким змінена ціна товару згідно зі зміненим курсом долара США по відношенню до гривні. Крім того, в даному Акті повинні бути зазначені: найменування товару, кількість, початкова та змінена ціна товару, а також курс долара США до гривні на момент узгодження ціни товару та на момент його фактичної оплати. Ціна товару підлягає зміні також і при зменшенні курсу долара США. Для поставок насіння сторони встановлюють еквівалент в Євро та застосовують умови, погоджені в п.4.7 Договору з врахуванням курсу продажу не долару США, а євро. Покупець підтверджує, що має доступ до інформації про офіційний курс гривні до долару США, а також про курс гривні до долару США банка продавця, зазначеному в даному Договорі (в реквізитах сторін).

У пункті 8.4.1 Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених в п.3.1.2 Договору покупець сплачує продавцю неустойку, понад збитки, в розмірі 0,5% від вартості боргу за кожен день незалежно від вини. Нарахування неустойки припиняється через рік від дати, коли зобов'язання по оплаті товару повинно було бути виконано покупцем.

Згідно пункту 8.4.2 Договору сторони вирішили, що якщо покупець прострочить оплату товару більш ніж на 60 календарних днів, то, крім неустойки, він відшкодовує продавцю збитки в розмірі 20% від ціни неоплаченого товару, якщо більш ніж на 100 днів, то 40% від ціни неоплаченого товару, а якщо більш ніж на 200 днів, то 60% від ціни неоплаченого товару.

Відповідно до п. 10.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту підписання першої видаткової накладної або специфікації та дії до 31 «грудня» 2013р. Дія цього Договору продовжується на цих же умовах і на той же строк, якщо в останній місяць строку дії Договору продавець не направить покупцю заяву про припинення цього Договору.

На підставі Договору сторонами було узгоджено та підписано наступні специфікації:

- №1 від 27.03.2013 на суму 4928,80грн., за умовами пунктів 1.2-1.3 якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 1478,64грн., до 10.04.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 3450,16грн. покупець сплачує до 01.11.2013;

- №2 від 22.04.2013 на суму 108143,70грн., за умовами пунктів 1.2-1.3 якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 32443,11грн., до 30.04.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 75700,59грн. покупець сплачує до 01.11.2013;

- №3 від 23.04.2013 на суму 80663,74грн., за умовами пунктів 1.2-1.3 якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 24199,12грн., до 30.04.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 56464,62грн. покупець сплачує до 01.11.2013;

- №4 від 23.04.2013 на суму 10137,60грн., за умовами пунктів 1.2-1.3 якої покупець сплачує 30% від ціни товару, що складає 3041,28грн., до 10.08.2013, а решту 70% від ціни товару, що складає 7096,32грн. покупець сплачує до 10.08.2013;

Зі змісту вказаних специфікацій вбачається, що сторони при їх узгодженні вказували вартість товару виключно в гривнях, без зазначення еквіваленту вартості товару в доларах США. В специфікаціях лише зазначено інформацію щодо курсу банку продавця за 1 долар США станом на дату відповідної специфікації.

Позивач виконав свої зобовязання щодо передачі товару, вказаного в специфікаціях, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними №49 від 03.04.2013, №205 від 24.04.2013, №204 від 24.04.2013, №485 від 01.08.2013 та товарно-транспортними накладними №Р49 від 03.04.2013, №Р205 від 24.04.2013, №Р485 від 01.08.2013.

Всього товар поставлено на загальну суму 203 873,84грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідач оплатив отриманий товар також на загальну суму 203873,84грн., що підтверджується платіжними дорученнями №120 від 28.03.2013 на суму 1478,64грн., №176 від 23.04.2013 на суму 32443,11грн., №296 від 21.06.2013 на суму 24199,12грн., №409 від12.08.2013 на суму 3041,28грн., №1240 від 12.09.2013 на суму 32711,69грн., №87 від 14.11.2014 на суму 40000,0грн., №90 від 20.11.2014 на суму 30000,00грн., №102 від 08.12.2014 на суму 40000,00грн.

Крім того, 25.06.2013 року відповідачем було здійснено повернення товару за договором купівлі - продажу на суму 17 870,16грн., що підтверджується накладною на повернення №70 від 25.06.2013року .

Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу по договору купівлі - продажу , проте відповідачем, лише частково оплачено курсову різницю на ціну поставленого товару в сумі 17 870,16грн., а отже , на думку позивача , відповідач має заборгованість з оплати курсової різниці в розмірі 98 673,79грн., вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за Договором була сплачена в повному обсязі відповідно до ціни товару, зазначеної в специфікаціях, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Вимоги про її стягнення позивачем не заявлені.

Разом із тим, позивач просив стягнути курсову різницю, яка обґрунтована положеннями пункту 4.7 Договору, статтею 524 та частиною 2 статті 533 ЦК України.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, виходячи з вищевказаних норм, необхідною умовою для стягнення боргу з врахуванням курсової різниці є встановлення сторонами у зобов'язанні (договорі або невідємних його частинах) грошового еквіваленту в іноземній валюті, у даному випадку в доларах США.

Разом із тим, в тексті самого Договору грошовий еквівалент зобовязання щодо сплати товару в іноземній валюті не встановлений. Специфікації №1-4, а також відповідні накладні, які невідємною частиною договору, також не містять конкретно визначеного сторонами грошового еквіваленту іноземній валюті. Всі ціни на товар узгоджені сторонами виключно у гривнях.

У звязку з цим, заявлення відповідачем до стягнення суми курсової різниці є необґрунтованим. Аналогічної позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.08.2010 у справі №8/1197 та від 01.02.2011 №14/226(1/19).

Крім того, суд також враховує те, що згідно вимог частини 2 статті 533 ЦК України грошовий еквівалент визначається саме за офіційним курсом іноземної валюти, якщо інше не передбачено договором.

Згідно пункту 4.7 Договору сторони зобовязалися визначати доларовий еквівалент ціни товару, але при цьому не визначили яким саме курсом слід керуватися при визначенні грошового еквіваленту саме в момент узгодження товару в специфікаціях офіційним курсом Національного банку України або банку продавця.

Відповідні вказівки стосуються визначення вартості товару у гривнях лише на дату здійснення фактичної оплати товару. Так, відповідач має здійснювати перерахунок грошового еквіваленту в доларах США за курсом НБУ, але враховувати й курс банку позивача. Остаточна вартість встановлюється залежно від того, який курс буде більшим у гривневому вираженні (пункт 4.7 Договору).

Таким чином, сторони однозначно не встановили механізму обчислення розміру грошового еквіваленту саме на момент узгодження товару в специфікаціях, а тому згідно частини 2 статті 533 ЦК України фактично має застосовуватися офіційний курс, встановлений НБУ.

Однак, у специфікаціях №№1-4 міститься інформація щодо курсу долару США до гривні згідно даних банку позивача, який не є офіційним курсом, що не відповідає вимогам законодавства та унеможливлює правильне та однозначно зрозуміле для обох сторін визначення грошового еквіваленту товару.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку що сторонами Договору не було визначено грошовий еквівалент в доларах США, а тому вимоги про стягнення з відповідача 98673,79грн. курсової різниці задоволенню не підлягають.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Повне рішення складено 23.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_3