Постанова № 56673169, 17.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2016 р. № 820/11201/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Пархоменка В.І., Литвин В.М., Орел В.В.,

представника відповідача - Довгого В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції ДФІ у Харківській області, Державної фінансової інспекції у Харківській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство "Зміївське лісове господарство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- визнати незаконною та скасувати вимогу Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції ДФІ у Харківській області від 15.10.2015 року щодо усунення порушень законодавства;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63404, Харківська область м. Зміїв вул. Радянська, 7 ЄДРПОУ 09930990) судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не вчиняв правопорушень законодавства у сфері господарювання, у т.ч. в частині використання бюджетних коштів, проведення державних закупівель, бухгалтерського обліку тощо, про які згадується в акті ревізії №720-24/10 від 11.09.2015 р. На думку позивача, викладені в згаданому акті ревізії судження органу державного фінансового контролю в оспорюваній частині є помилковими, адже штучно встановлено ДФІ внаслідок перекручення та спотворення дійсних фактичних обставин розпорядження бюджетними коштами. Позивач вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень необґрунтовано поклав на академію обов'язок виконання певних дій, тоді як позивачем не скоєно правопорушень у бюджетній сфері, а також у сфері розпорядження державними фінансовими ресурсами тощо.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач - Державна фінансова інспекція в Харківській області, з позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень (а.с.174-177) проти позову зазначив, що ревізія Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" проведена працівниками Зміївської МДФІ в Харківській області цілком об'єктивно, висновки про наявність фактів порушень у діяльності позивача є правомірними та обґрунтованими. Судження ДФІ з приводу не підтвердження фактично понесених фінансових витрат бухгалтерськими документами відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак спірна вимога є правомірною.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що Зміївською МДФІ в Харківській області на виконання ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 20.07.2015 р. по справі №646/8814/15-к та на підставі направлень на проведення позапланової виїзної ревізії від 17.08.2015 р. за №118 та №119, виданих начальником Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції Жулій І.М., головним державним фінансовим інспекторам Зміївської МДФІ Почерняєвої Л.М. та Самойлової В.О., проведена позапланова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Зміївське лісове господарство", за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року.

Результати ревізії оформлені актом №720-24/10 від 11.09.2015 р. (а. с. 18-22), в якому викладено позицію перевіряючих щодо виявлених порушень.

Не погодившись із висновками ДФІ, викладеними у вказаному акті, Державне підприємство "Зміїське лісове господарство" надало заперечення від 18.02.2015 року, які не прийняті та не враховані відповідачем при винесені спірної вимоги.

13.10.2015 р. відповідач - Зміївська МДФІ в Харківській області, посилаючись на названий вище акт ревізії, видав спірну вимогу №720-16/1108. (а. с. 151).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення у формі вимоги, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті ревізії, суд встановив, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Частиною 2 ст.2 згаданого вище Закону передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У силу положень ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затверджено постановою КМУ від 20.04.2006р. №550; далі за текстом - Порядок №550), положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з п.7 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п.46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Аналізуючи положення наведених норм законодавства, суд доходить висновку, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.

Проте, при виданні спірної вимоги в оскарженій ДП "Зміївське лісове господарство" частині суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, оскільки владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання.

Вимоги закону по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи, відповідачем не виконано.

Так, Зміївська МДФІ у Харківській області у пункті 1 спірної вимоги пропонує усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та в пункті 2 - розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Проте, такі вимоги є незрозумілими, оскільки інспекція чітко не зазначила у вимозі, які саме порушення законодавства необхідно усунути, не з'ясувала та не встановила, який саме вид відповідальності слід застосувати. Під час розгляду справи ДФІ також не надано суду чітких та зрозумілих пояснень, які саме дії слід вчинити підконтрольній установі для усунення виявленого порушення, як саме було встановлено дане порушення, яким чином було встановлено розмір збитків.

Разом з тим, як встановлено судом з акту ревізії №720-24/10 від 11.09.2015 року, в ході перевірки на підприємстві, ДФІ встановлено порушення позивачем законодавства при проведенні лісозаготівельних робіт у кварталі №161 виділ (ділянка) №4.1, кварталі 191 виділах (ділянках) №12 та №8 Задонецького лісництва; у кварталі №92 виділ (ділянка) №5, кварталі №113 виділ (ділянка) №11 Чемужівського лісництва; у кварталі №45 виділах (ділянках) №3 та №1 Краснополянського лісництва та повноти оприбуткування лісопродукції.

Абзацом 5 сторінки 4 акту ревізії вказується про неповний склад комісії, задіяної при виконанні робіт з відведення лісосік у рубку.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом директора ДП "Зміївський лісгосп" №25 від 11.02.2014 р. "Про затвердження складу підрозділу з відведення і таксації лісосік" затверджено склад підрозділу з відведення і таксації лісосік в кількості 10 працівників підприємства (а.с.23).

З пояснень представників позивача встановлено, що відведення вищевказаних лісосік виконувалося групами з двох чоловік, у складі інженера лісового господарства або інженера лісових культур та помічника лісничих відповідних лісництв, що є оптимальним для виконання даного виду робіт, враховуючи велику площу лісосік.

Вказані обставини не спростовуються відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно пункту 2.3 розділу 2 "Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місця заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.01.2013 р. №9", виділення лісових ділянок для заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування та рубок формування і оздоровлення лісів (крім рубок освітлення і прочищення) здійснюють підрозділи з відведення і таксації лісосік, склад яких затверджують державні лісогосподарські підприємства за погодженням з Рескомлісом АР Крим, обласними управліннями лісового та мисливського господарства (далі - органи Держлісагентства).

Таким чином, твердження фінансової інспекції щодо недотримання підприємством норм стосовно утворення на підприємстві комісії по відведенню лісосік не підтвердились в ході судового розгляду.

Окрім того, абзацом 3 та 4 сторінки 5 акту ревізії №720-24/10 від 11.09.2015 року ДФІ встановлено порушення ДП "Зміївське лісове господарство", п.4.19 Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місця заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, а саме: за результатами закладки пробних площ по підприємству акти відведення лісосіки по кварталу №161 виділ (ділянка) №4.1, кварталі 191 виділах (ділянках) №12 та №8 Задонецького лісництва; у кварталі №92 виділ (ділянка) №5, кварталі №113 виділ (ділянка) №11 Чемужівського лісництва; у кварталі №45 виділах (ділянках) №3 та №1 Краснополянського лісництва не складались.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.18. та пункту 4.19 Методичних вказівок, для обґрунтування догляду та попереднього визначення кількості деревини, що підлягає вирубуванню, під час проведення освітлення, прочищення, а також проріджування (якщо середній діаметр дерев, що призначаються в рубку, менше 8 см) закладають пробні площі, величина яких становить 3% від площі ділянки в чистих за складом деревостанах або 5% - в змішаних. При площі ділянки до 3-х гектарів закладають одну пробну площу, понад 3 гектари - дві.

Пробні площі розміщують на ділянці у місцях, характерних за породним складом, кількістю дерев, середнім діаметром і висотою, відмежовуються візирами з установленням у кутах пікетних кілків, із написом "ПП". За результатами складається акт відведення лісосіки.

В ході судового засідання, з пояснень представників ДП "Зміївське лісове господарство" встановлено, що акти відведення лісосік на вказаних площах не складалися, оскільки, в них не було потреби, так як, для обліку деревини застосовувалися інші методи рубок - суцільний та вибірковий, які визначені п.4.9 та п.4.16 Методичних рекомендацій.

Отже, зафіксовані в акті ревізії порушення підприємства позивача суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Абзацом 2, 5 та 6 на сторінці 6 акту ревізії органами ДФІ стверджується, що при порівнянні обсягів, визначених матеріалами відведення лісосік для проведення санітарних рубок у кварталі №161 виділ (ділянка) №4.1, кварталі №131 виділах (ділянках) №12 та №8 Задонецького лісництва; у кварталі №92 виділ (ділянка) №5, кварталі №113 виділ (ділянка) №11 Чемужівського лісництва; у кварталі №45 виділах (ділянках) №3 та №1 Краснополянського лісництва ДП "Зміївський лісгосп", виконаних підприємством (при проведенні позапланової перевірки з відведення і таксації лісосік) з обсягами, встановленими комісією в ході проведення спільних перевірок на зазначених кварталах встановлено розбіжність між матеріалами відведення відповідних лісосік, виконаних підприємством та фактичними замірами дерев на лісосіках, виконаних у зазначених кварталах під час спільної перевірки спеціалістами Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства в лісгоспу.

В ході судового засідання з'ясовано та об'єктивно підтверджується матеріалами справи, що спільна перевірка, яка проводились спеціалістами Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства та Управління служби безпеки України в Харківській області в червні-липні 2014 року здійснена з порушенням Порядку проведення перевірок при здійсненні державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства, затвердженого Наказом Державного комітету лісового господарства України №263 від 31.08.2010 року та за відсутності представників позивача.

В порушення пункту 3.9 Порядку №263, як стверджують представники позивача, перед початком здійснення заходу, посадові особи держлісоохорони не пред'явили керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчують посадову особу держлісоохорони, і не надали суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Тоді як, посадова особа держлісоохорони без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний контроль суб'єкта господарювання.

Пунктом 3.12 та пунктом 3.13 Порядку №263 також встановлено, що перевірки проводяться в присутності суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб, чого не було дотримано.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа держлісоохорони складає акт (додаток 3), який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу - перевірка; предмет державного контролю; найменування органу державного контролю, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування (прізвище, ім'я, по батькові) суб'єкта господарювання, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа держлісоохорони зазначає в акті стан виконання вимог лісового законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання надає детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами держлісоохорони, які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Результати перевірки в акті викладаються на підставі перевірених даних і фактів. Згідно пункту 3.18 порядку №263, на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог лісового законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення перевірки складається припис (додаток 4).

Дійсно, за наслідками спільної перевірки, проведеної в червні - липні 2014 року спеціалістами Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства та Управління СБУ України в Харківській області у кварталі № 92 виділ (ділянка) № 5 Чемужівського лісництва та у кварталі № 45 виділи (ділянки) № 3 та № 1 Краснополянського лісництва виявлені пні зрубаних дерев.

Однак, порушення, котрі зафіксовані в акті ревізії №720-24/10 від 11.09.2015 року щодо заподіяння ПД "Зміївське лісове господарство" матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 282890,17 грн., розрахованої Державною екологічною інспекцією Харківської області на ділянках: квартал №92 виділ (ділянка) №5 Чемужівського лісництва та квартал №45 виділи (ділянки) №3 та №1 Краснополянського лісництва, а також порушення щодо невиконання вимог наказу Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 02.09.2015 р. №97 щодо внесення змін до відповідних лісорубних квитків на підставі матеріалів спільної перевірки, є похідними від порушень, описаними в абзаці 2, 5 та 6 на сторінці 6 акту ревізії №720-24/10 від 11.09.2015 року.

Також судом встановлено, що під час спільної перевірки, яка проводилась в червні-липні 2014 року спеціалістами Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства та управління служби безпеки України в Харківській області у кварталі №92 виділ (ділянка) №5 Чемужівського лісництва та квартал №45 виділи (ділянки) №3 та №1 Краснополянського лісництва виявлені пні зрубаних дерев.

Дані пні, як зазначає позивач, знаходилися в межах лісосік і утворилися внаслідок вирубки дерев під час проведення вибіркових санітарних рубок на вищевказаних ділянках. На всі пнях були наявні відповідні клейма, що ставилися при відведенні лісосік в рубку. Вибіркові санітарні рубки проводилися на підставах діючих лісорубних квитків (серія 02 ЛКБ №428729 та №428732). (а.с.128-129).

Щодо матеріальної шкоди, завданої ДП "Зміївське лісове господарство" суд зазначає, що Державна екологічна інспекція у Харківській області розрахунок заподіяної шкоди обчислювала відповідно до "Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту", затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.07.2008 р. №665.

Суд підкреслює, що вимоги вказаної постанови №665 від 23.07.2008 р. застосовуються лише для обчислення шкоди, заподіяною незаконною вирубкою та пошкодженням дерев та не застосовуються у разі проведення вибіркових санітарних рубок.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України №17 від 10.12.2004 року "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля", визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Крім того, відповідно довідок Державної екологічної інспекції у Харківській області №1 та №2 до листа Держекоінспекції від 08.09.2015 р. №2980/01-26/04-15 (а.с.121, 122), за даними перелікових відомостей пнів зрубаних дерев, складеної під час перевірки, здійснено розрахунок розміру шкоди шляхом порівняння діаметрів дерев, відведених до рубки, та фактично зрубаних. Тобто, працівники екоінспекції порівнювали діаметри пнів з діаметрами дерев на висоті 1,3 м, що є порушенням Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місця заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України.

Щодо не внесення ДП "Зміївське лісове господарство" змін до відповідних лісорубних квитків на підставі матеріалів спільної перевірки, суд зазначає, що в наказі Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 02.09.2014 р. №97 "Про спільну перевірку деяких лісових обходів ДП "Зміївське ЛГ по окремих питаннях" (а.с.125-126) допущено ряд неточностей, що затрудняють розуміння та виконання вказаного акту індивідуальної дії, зокрема6 абзацом 4 сторінки 2 наказу вказано квартал 191 замість 113; вид рубки - СРС, замість - СРВ; відсоток запасу деревини - -46%, замість - -13%; запас ділової деревини - 33м3, замість - 9 м3. В наказовій частині п.1.7 вказано: ділянка №3 пл.2,5 кв.45 Задонецького лісництва, хоча дана ділянка відноситься до Краснополянського лісництва. також п.1.7 наказу вимагається внести зміни в лісорубні квитки по ділянці №1 пл.29,3 га кв.113 Чемужівського лісництва, хоча якість роботи з відведення і таксації лісосіки визнано даним наказом як задовільно.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене та враховуючи, що посадові особи ДП "Зміївське лісове господарство" при проведенні спільних перевірок присутні не були, з актами проведення перевірок та матеріалами складеними за їх результатами в строки, встановленими законодавством не ознайомлені, останні були позбавлені об'єктивної можливості дати пояснення з приводу перевірок або добровільно усунути виявлені порушення.

П'ятим абзацом сторінки 9 та першим абзацом сторінки 10 акта ревізії вказано, що ревізією повноти оприбуткування кварталу №161виділ (ділянка) №4.1, кварталу №131 виділах (ділянках) №12 та №8 Задонецького лісництва; кварталу №92 виділ (ділянка) №5 , кварталу 113 виділ (ділянка) №11 Чемужівського лісництва; з кварталу №45 виділах (ділянках) №3 та №1 Краснополянського лісництва ДП "Зміївське лісове господарство" встановлено, що за даними бухгалтерського обліку підприємства заготівлю лісопродукції у зазначених кварталах проведено відповідно лісорубних квитків і матеріалів відведення відповідних лісосік, виконаних підприємтсвом і оприбуткування лісопродукції здійснено з обсязі дозволеному по лісорубних квитках без врахування актів перевірок з відведення і таксації лісосік у лісах ДП "Зміївське лісове господарство".

Суд зазначає, що санітарні рубки в кварталі №161 виділ (ділянка) №4.1, кварталу №131 виділах (ділянках) №12 та №8 Задонецького лісництва; кварталу №92 виділ (ділянка) №5 , кварталу 113 виділ (ділянка) №11 Чемужівського лісництва; з кварталу №45 виділах (ділянках) №3 та №1 Краснополянського лісництва в 2014 році проведені на підставі відповідних лісорубних квитків: серія 02 ЛКБ №428721 від 06.02.2014 р., №428737 від 05.06.2014 р., №428729 від 03.04.2014 р. та №428732 від 08.05.2014 р. (а.с.127-130). на вищевказаних ділянках зрубано дерева. що відведені в рубку, відповідно до матеріалів відведення лісосік.

Приймання всієї отриманої внаслідок рубок лісопродукції проводилося за результатами її фактичного отримання (після поділу зрубаних дерев на лісоматеріали).

Вся лісопродукція, фактично заготовлена на вищевказаних ділянках, прийнята в повному обсязі та в установленому порядку, що підтверджується щоденниками приймання лісопродукції, нарядами-актами на виконання робіт, актами приймання-передачі робіт та послуг та актами огляду місць використання лісових ресурсів.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням несвоєчасного ознайомлення лісгоспу з актами перевірок з відведення і таксації лісосік у лісах, складених в ході спільної перевірки, яка проводилась в червні-липні 2014 року спеціалістами Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства та Управління служби безпеки України в Харківській області, у позивача не було підстав для врахування актів перевірок при веденні своєї господарської діяльності.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Такі збитки мають відшкодовуватися у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на зазначене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-462а14), від 26 березня 2015 року (справа № 21-330а15) висловлена правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права, і окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені Верховним Судом України в згаданих судових актах.

Враховуючи, що вимога містить зобов'язання щодо усунення виявлених ДФІ порушень, спірна вимога породжує безпосередньо права та обов'язки для позивача, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення, зміст складеного органом державного фінансового контролю акту ревізії не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факт вчинення суб'єктом господарювання діянь, віднесених законодавцем до кола правопорушень.

Натомість викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідності їх задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог п. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції ДФІ у Харківській області, Державної фінансової інспекції у Харківській області про скасування вимоги - задовольнити.

Скасувати вимогу Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції ДФС у Харківській області №720-16/1108 від 15.10.2015 року щодо усунення порушень законодавства.

Стягнути на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63404, Харківська область м. Зміїв вул. Радянська, 7 ЄДРПОУ 09930990) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фінансової інспекції у Харківській області (код ЄДРПОУ - 21266914, місцезнаходження: 61022, м.Харків, пл.Свободи, буд.5, Держпром, 4 під., 11 пов.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 22 лютого 2016 року.

Суддя Панченко О.В.