Постанова № 56673167, 01.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року 12 год. 55 хв. Справа № 0870/6956/12 Ппровадження СН/808/85/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Рибакової М.В.

представників позивача Близнюка А.В., Омельченка О.О.

представника відповідача Лазарук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» (далі - ПТ «Запоріжкокс» або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0000460808, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 296450 грн. за листопад 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 74112 грн. 50 коп., податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0000470808, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 10141518 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 6761012 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3380506 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 № 0000500808, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 8220384 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у розмірі 296450 грн. та листопад 2011 року у розмірі 7923934 грн.

Посилаючись на необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року через реалізацію продукції власного виробництва за ціною, нижче її собівартості, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, позивач вказує на те, що у підприємства наявні всі необхідні документи на підтвердження права формування податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013, позов задоволено, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 03.03.2012 № 000460808, від 03.03.2012 № 000470808, від 03.03.2012 № 000500808 (т. 2 а.с. 223-227, т. 3 а.с. 29-30).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2015 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС задоволено частково, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2013 скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3 а.с. 126-131).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також представники позивача зазначили, що укладення угод з реалізації продукції за цінами, нижчими від її собівартості, обумовлено тим, що для забезпечення відповідності продукції, яка виготовляється, вимогам споживачів, зокрема коксу доменного, частка якого в загальній продукції позивача становить 86 відсотків, та основним споживачем якого у жовтні-листопаді 2011 року було ПАТ «Запоріжсталь», яке споживає 80-90 % виробленого позивачем коксу доменного, ПАТ «Запоріжкокс» в 2010-2011 роках почав розроблення технологій виробництва коксу доменного, придатного для використання ПАТ «Запоріжсталь» під час виробництва металу у доменних печах із застосуванням впровадженою останнім технологією дуття пиловугільного палива, що дозволяє значно зменшити використання природного газу під час виробництва металу та збільшує конкурентоспроможність металопродукції. Вказуючи на те, що виробництво коксу доменного, придатного для застосування разом з технологією дуття пиловугільного палива, потребує забезпечення сировиною з відповідними показниками, представники зазначили, що підприємство змушено було придбавати вугілля відповідної якості за межами України, через відсутність необхідної кількості вугілля вітчизняного виробництва. Враховуючи, що ринок вимагав виробництва коксу доменного поліпшеної якості та у зв'язку з необхідністю залишатися конкурентним підприємством, основною діловою метою позивача було переорієнтування виробництва спрямованого на досягнення поліпшеної якості коксу доменного, та відповідно покращення конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити, вважає оскаржувані рішення такими, що прийнято правомірно, у зв'язку зі встановленими порушеннями вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 18.01.2012 по 07.02.2012 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Запоріжкокс» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2011 року, суми від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки №116/08-08/00191224 від 14.02.2012 (т. 1 а.с. 17-46).

Як зазначено у висновках Акту перевірки:

1. на порушення пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, ПАТ «Запоріжкокс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 296450 грн.;

2. на порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, ПАТ «Запоріжкокс» занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 6761012 грн.;

3. на порушення пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, ПАТ «Запоріжкокс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за листопад 2011 року на суму 7923934 грн.;

4. на порушення пункту 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункту 200.4а статті 200 Податкового кодексу України, ПАТ «Запоріжкокс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на загальну суму 296450 грн. (т. 1 а.с. 45-46).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 03.03.2012 № 0000460808, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 296450 грн. за листопад 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 74112 грн. 50 коп.;

- форми «Р» від 03.03.2012 № 0000470808, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 10141518 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 6761012 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3380506 грн.;

- від 03.03.2012 № 0000500808, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 8220384 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у розмірі 296450 грн. та листопад 2011 року у розмірі 7923934 грн. (т. 1 а.с. 11-17).

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін (т. 1 а.с. 133-152).

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми вартості сировини та матеріалів, які в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, що спричинило заниження суми податку на додану вартість та завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

Як вбачається з Акту проведеної перевірки, ПАТ «Запоріжкокс» у жовтні 2011 року реалізовано продукцію на загальну суму 321554900 грн. 54 коп. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої становить 359098585 грн. 07 коп. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції у сумі 37543684 грн. 53 коп. (т. 1 а.с.30).

У листопаді 2011 року ПАТ «Запоріжкокс» реалізовано продукції на загальну суму 264019797 грн. 32 коп. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої становить 306172864 грн. 63 коп. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції у сумі 42153067 грн. 31 коп. (т. 1 а.с. 40).

Податковим органом було надіслано позивачу запит від 26 січня 2012 року №608/10/08-08 щодо надання документів: калькуляції собівартості І тонни виробленої, реалізованої продукції у розрізі номенклатури (марок); оборотно-сальдових відомостей, журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 26 щодо кількісно-вартісних показників виробленої, реалізованої продукції у розрізі номенклатури (марок), інших документів, які надані не були.

За даними розділу ІІ «Елементи операційних витрат» Звітів про фінансові результати (додаток до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3) позивача за 9 місяців 2011 року при загальному розмірі операційних витрат у розмірі 2795962 тис. грн., матеріальні затрати дорівнюють 2608412 тис. грн.; за 2011 рік при загальному розмірі операційних витрат у розмірі 3779589 тис. грн., матеріальні затрати дорівнюють 3532904 тис. грн. (т. 6 а.с. 33-36).

У ІV кварталі 2011 року при загальному розмірі операційних витрат у сумі 983627 тис. грн., матеріальні затрати дорівнюють 924492 тис. грн., що складає 93,99% від загальної суми.

У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що матеріальна складова в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збиткових операціях за жовтень 2011 року становить 35287309грн. 09 коп.(без ПДВ), за листопад 2011 року - 39619667 грн. 96 коп. (без ПДВ), а податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижче за собівартість за жовтень 2011 року становить 7057461 грн. 82 коп., за листопад 2011 року - 7923933 грн. 59 коп., наслідком чого є завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 296450 грн., заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 6761012 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за листопад 2011 року на 7923934 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року на загальну суму 296450 грн. (т. 1 а.с. 30-32, 40-42).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, умовою виникнення у платника податків права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуг) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

За приписами підпунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів. При цьому, необхідною умовою є фактичне отримання товару для його використання у господарській діяльності платника податків.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що до оподатковуваних операцій, які регулюються цими нормами права, відносяться операції, які здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки, господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

У той же час, плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому, мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Згідно з частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.11.2015, якою скасовані постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2013, під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно перевірити наявність у позивача ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, у виконанні розглядуваних операцій з продажу коксохімічної продукції за нерентабельними цінами, відокремивши фактичну результативність цих операцій від запланованих очікувань платника, та встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи відповідала ціна продажу, застосована платником, об'єктивним ринковим факторам ціноутворення, встановивши причини зниження такої ціни.

Обґрунтовуючи економічні причини (ділову мету) укладення угод з реалізації продукції за цінами, нижчими від її собівартості, позивач посилається на те, що для забезпечення відповідності продукції, яка виготовляється, вимогам споживачів, зокрема коксу доменного, частка якого в загальній продукції позивача становить 86 відсотків, та основним споживачем якого у жовтні-листопаді 2011 року було ПАТ «Запоріжсталь», яке споживає 80-90 % виробленого позивачем коксу доменного, ПАТ «Запоріжкокс» в 2010-2011 роках почав розроблення технологій виробництва коксу доменного, придатного для використання ПАТ «Запоріжсталь» під час виробництва металу у доменних печах із застосуванням впровадженою останнім технологією дуття пиловугільного палива, що дозволяє значно зменшити використання природного газу під час виробництва металу та збільшує конкурентоспроможність металопродукції. Вказуючи на те, що виробництво коксу доменного, придатного для застосування разом з технологією дуття пиловугільного палива, потребує забезпечення сировиною з відповідними показниками, підприємство змушено було придбавати вугілля відповідної якості за межами України, через відсутність необхідної кількості вугілля вітчизняного виробництва. Враховуючи, що ринок вимагав виробництва коксу доменного поліпшеної якості та у зв'язку з необхідністю залишатися конкурентним підприємством, позивач вказує, що його основною діловою метою було переорієнтування виробництва спрямованого на досягнення поліпшеної якості коксу доменного, та відповідно покращення конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Разом з цим, при судовому розгляді справи відповідних доказів розроблення та впровадження ПАТ «Запоріжкокс» у період 2010-2011 років нових технологій виробництва коксу доменного поліпшеної якості, як на це посилається позивач, у тому числі обґрунтовуючи цим необхідність придбання імпортного вугілля відповідної якості, останнім суду не надано.

Як вбачається з наданих позивачем Звітів про фінансові результати (додаток до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3), якщо у першому кварталі 2011 фінансовим результатом від звичайної діяльності позивача був прибуток у розмірі 37010 тис. грн., то починаючи з першого півріччя 2011 року фінансовим результатом є збитки, які відповідно у першому півріччі 2011 року становили - 45208 тис. грн., за 9 місяців 2011 року - 114048 тис. грн., за 2011 рік - 227407 тис. грн. (т. 6 а.с. 29-36).

Так само, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік, за результатом господарської діяльності за вказаний період позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 7 податкової декларації) на суму 1705405 грн. (т. 6 а.с. 45-46).

Окрім того, відповідно до наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість ПАТ «Запоріжкокс» за липень, листопад та грудень 2011, за результатами господарської діяльності позивача у другому півріччі 2011 року податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у позивача не виникли, та господарська діяльність фактично була зведена до отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (т. 3 а.с. 5-16).

Відповідно до наданих позивачем висновків спеціаліста Запорізької торгово-промислової палати серії ЗС 0200252 № ОИ-12 від 22.01.2016 та серії ЗС № 0200251 № ОИ -14 від 22.01.2016, ринкова вартість коксу доменного (металургійного) з високоякісного коксуючого вугілля за тону становила: в жовтні 2011 року мінімальна вартість - 3120 грн. (без ПДП), максимальна вартість - 3480 грн. (без ПДВ); в листопаді 2011 року мінімальна вартість - 2880 грн. (без ПДВ), максимальна вартість - 3250 грн. (без ПДВ). Ринкова вартість коксу доменного (металургійного) за тону становила: в жовтні 2011 року мінімальна вартість - 2600 грн. (без ПДВ), максимальна вартість - 2783 грн. 33 коп.(без ПДВ); в листопаді 2011 року мінімальна вартість - 2400 грн. (без ПДВ), максимальна вартість - 2600 грн. (без ПДВ) (т. 3 а.с. 166-169).

Натомість, як вбачається з наданих представниками позивача податковими накладними на реалізований кокс доменний, його поставка відбувалась у жовтні 2011 року за цінами 3180 грн.(без ПДВ) та 2591 грн. (без ПДВ) грн. за тону, у листопаді 2011 року за цінами 2752 грн. (без ПДВ) та 2393 грн. (без ПДВ) за тону (т. 4 а.с. 205-250, т. 5, т. 6 а.с. 1- 28).

Таким чином, поставка ПАТ «Запоріжкокс» власної продукції у жовтні-листопаді 2011 року за цінами відповідно 2591 грн., 2752 грн. 2393 грн. (без ПДВ) за тону, здійснена позивачем за цінами, які є нижчими як від її собівартості, так і нижчими від ринкових, що з урахуванням зниження податкового навантаження та декларуванням бюджетного відшкодування протягом другого півріччя 2011 року свідчить про домінування податкової вигоди, а відтак, ділова мета цих операцій є недобросовісною, що виключає можливість вважати ці операції як такі, що вчинені в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що починаючи з другого кварталу 2011 року діяльність позивача є збитковою, реалізація останнім продукції власного виробництва за цінами, нижчими від її собівартості та ринкових, за відсутності відповідних доказів, які підтверджують розроблення та впровадження ПАТ «Запоріжкокс» у період 2010-2011 років нових технологій виробництва коксу доменного поліпшеної якості, як на це посилається позивач, у тому числі обґрунтовуючи цим необхідність придбання імпортного вугілля відповідної якості, не може свідчити про наявність у позивача ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, що виключає можливість вважати ці операції як такі, що вчинені в межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми вартості сировини та матеріалів, які в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, що спричинило заниження суми податку на додану вартість та завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша