Рішення № 56672786, 23.03.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 рокуСправа № 912/581/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О.", м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка

про стягнення 3 550,21 грн.,

Представники сторін в судовому засіданні участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.К.О." (надалі - ТОВ "Л.К.О.") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) заборгованості за поставлений товар по договору поставки продукції № 2770 від 02.07.2014 року в сумі 3 550,21 грн., в тому числі 2 937,74 грн. основного боргу, 405,88 грн. пені та 206,59 грн. 5% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки продукції № 2770 від 02.07.2014 року щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2016 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду та від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0228995 1 від 24.02.2016 року позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 23.02.2016 року, що направлявся на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

У зв'язку з викладеним господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання суду в силу наступного.

Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вказана вище ухвала про відкладення розгляду справи господарського суду направлялась зокрема і на адресу відповідача, за якою останнього зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи наведене та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Станом на час проведення судового засідання будь-які заяви чи клопотання від сторін до господарського суду не надходили.

Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони не скористались з власної ініціативи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

02.07.2014 року між сторонами укладено договір поставки продукції № 2770 (надалі - договір) за умовами п. 1 розділу І якого постачальник (ТОВ "Л.К.О.") зобов'язався поставляти продукцію покупцю (ФОП ОСОБА_1.), а покупець зобов'язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 3 розділу І визначено, що прийняття покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки продукції є підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна. Після підписання сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) продукції постачальником не розглядаються.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ договору відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується у термін 7 (сім) календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію.

Згідно п. 6 розділу І договору останній вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. в частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань.

Договір належним чином засвідчено сторонами.

На виконання умов договору позивачем 08.08.2014 року та 14.08.2014 року поставлено на корить відповідача товар на загальну суму 3 037,74 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № ВН-Е19332 та № ВН-Е19907 (а.с.21, 22).

Проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки продукції вартість товару повністю не оплатив (як вбачається зі змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_1 частково, на суму 100 грн., оплатив поставлений товар за видатковою накладною № ВН-Е19332), у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в сумі 2 937,74 грн.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається .

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки на день вирішення спору по суті господарському суду ФОП ОСОБА_1 не надав доказів сплати позивачу основної заборгованості за договором поставки продукції №2770 від 02.07.2014 року в розмірі 2 937,74 грн., вказана сума заборгованості відповідачем заперечена не була, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 404,42 грн. та 5% річних в сумі 206,59 грн. згідно п. 6.2. договору.

Розглядаючи вказані вимоги, господарський суд враховує наступне.

Згідно змісту ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 розділу 6 договору сторони погодили, зокрема, що у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.

Згідно розрахунку позивача, останній нараховує пеню на суму 2 138,02 грн. за період з 15.08.2014 року по 15.02.2015 року та на суму 799,72 грн. з 21.08.2014 року по 21.02.2015 року включно, однак дати початку нарахування пені є неправильними входячи з положень п. 3 розділу ІІІ договору та ст. 253 Цивільного кодексу України. Так, правильними датами початку нарахування пені є - 16.08.2014 року та 22.08.2014 року відповідно.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що пеня повинна нараховуватись на суму 2 138,02 грн. за період з 16.08.2014 року по 15.02.2015 року та на суму 799,72 грн. з 22.08.2014 року по 21.02.2015 року включно та відповідно складати 404,42 грн.

В частині стягнення 5 % річних, господарський суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору поставки продукції №2770 від 02.07.2014 року сторонами не погоджувався інший ніж встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних, пункт договору 6.2., на який позивач послався в позовній заяві як на підставу нарахування 5 % річних, в тексті договору поставки продукції відсутній.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховано відповідачу на суму основного боргу 5 % річних в розмірі 206,59 грн., вказана вимога є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Л.К.О." підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 937,74 грн. та пені в розмірі 404,42 грн. В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О." (адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35; ідентифікаційний код 37317990) заборгованість в розмірі 2 937,74 грн., пеню в розмірі 404,42 грн., а також 1 297,25 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Належним чином засвідчені примірники рішення направити позивачу за адресою: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35; відповідачу за адресою: АДРЕСА_1.

Суддя М.С. Глушков