Рішення № 56672298, 21.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016Справа №910/33009/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО»

про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Куликов О.А. (довіреність №1112/03 від 03.03.2016);

від відповідача - Миронов І.Є. (довіреність від 13.01.2016);

ВСТАНОВИВ:

30.12.2015 Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було встановлено нікчемність договору №96-15-1 від 01.09.2015 про відступлення відповідачу права вимоги за кредитним договором №96-15 від 31.03.2015, укладеним між банком та Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №3» та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31.03.2015 про відступлення відповідачу права вимоги за договором іпотеки від 31.03.2015, укладеним між банком та Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №3», у зв'язку чим, позивачем заявлено позов про застосування наслідків нікчемності даного правочину, а саме зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО» повернути Публічному акціонерному товариству «Банк «Національні інвестиції» документи, отримані згідно акту прийому-передачі документації від 02.09.2015:

- оригінал кредитного договору №96-15 від 31.03.2015;

- оригінал договору іпотеки від 31.03.2015, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим №364;

- завірену копію договору №2210/290/000678 від 31.03.2015 добровільного страхування майна;

- балансові виписки по рахунках №206293058308, 206853058308;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію іпотеки №35713977 від 31.03.2015;

- витяг з Держреєстру речових прав про реєстрацію іпотеки №35712679 від 31.03.2015;

- лист №05-88 від 31.03.2015 на перерахування кредитних коштів;

- техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту;

- протокол №3 засідання Наглядової ради від 27.03.2015;

- довідки АБ «Південний» №06-216/3, 07-216/3;

- довідки ПІБ №20-2-14/564, 20-2-14/565;

- лист ПАТ «ДБК №3» про відсутність змін в установчих документах;

- анкета позичальника - юридичної особи з додатком №1;

- копії Свідоцтва №167 від 26.11.2000 про право власності на нерухоме майно, витяга про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №21055099, Генерального плану, виписку з ЄДР №258791, витягу з ЄДР, протоколу №2 від 23.08.2012 про призначення Генерального директора, довідки АБ №516427.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2016 порушено провадження у справі №910/33009/15, розгляд справи призначено на 26.01.2016.

19.01.2016 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази по справі.

21.01.2016 представником позивача через загальний відділ суду було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову згідно із змістом якої просить заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕТОВАРИСТВО» до набрання законної сили рішенням у справі вчиняти дії щодо відступлення права вимоги та дії, що пов'язані з відступленням права вимоги (в тому числі, але не обмежуючись: укладати договори відступлення права вимоги, договори цесії, договори факторингу, договори заміни кредитора у зобов'язанні, договори купівлі-продажу права вимоги та будь-які інші договори, наслідком яких стає або може стати в майбутньому перехід права вимоги; передавати будь-яким особам оригінали та/або копії кредитних договорів, договорів забезпечення, інших матеріалів кредитних справ та укладати відповідні акти прийому-передачі документів; укладати акти прийому-передачі прав вимоги та будь-які інші дії, спрямовані на передачу права вимоги третім особам) за наступними договорами:

- Кредитним договором №96-15 від 31.03.2015, укладеним між АТ «Банк «Національні інвестиції» ТОВ «Домобудівний комбінат №3»;

- Договором іпотеки, посвідченим 31.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. за реєстровим №364, укладеним між АТ «Банк «Національні інвестиції» ТОВ «Домобудівний комбінат №3».

26.01.2016 представником відповідача через загальний відділ суду було подано письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що відсутня ознака нікчемності договорів, передбачена п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки ним здійснена повна оплата відступлених прав вимоги, тим самим повністю погашено заборгованість боржника за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2016 відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 29.02.2016.

29.02.2016 представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення по справі.

29.02.2016 представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/33009/15, яке обґрунтоване тим, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа №826/991/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕТОВАРИСТВО» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Національні інвестиції» про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2016 за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 03.03.2016.

02.03.2016 представником позивача через загальний відділ суду було подано заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких зокрема зазначено, що вказана адміністративна справа жодним чином не пов'язана із цією справою, а обставини, які розглядаються іншим судом, можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

03.03.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав доповнення до заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що перерахування 02.09.2015 ним коштів у розмірі 16 000 000,00 грн. за договором №96-15-1 відступлення права вимоги від 01.09.2015, коли ПАТ «Банк «Національні інвестиції» не був визнаний ні проблемним, ні неплатоспроможним не може вважатися жодним чином перевагою в розумінні п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2016 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 15.03.2016.

15.03.2016 позивачем та відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази у справі.

У судовому засіданні 15.03.2016 суд оголосив перерву під час розгляду справи на 21.03.2016.

У судове засідання 21.03.2016 прибули повноважні представники сторін, надали пояснення по суті справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.09.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО» (далі - новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №96-15-1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає в повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника вимагати виконання боржником зобов'язання в повному обсязі.

За умовами пп. 3.1.1 п. 3.1 договору первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору всі документи, що підтверджують право вимоги за основним договором.

Згідно з п. 4.1 договору новий кредитор здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 16 000 000,00 грн. шляхом перерахування первісному кредитору суми компенсації в безготівковому порядку до 30.09.2015.

Відповідно до акту прийому-передачі документації від 02.09.2015, підписаного сторонами та скріпленого печатками, первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав у відповідності до договору №96-15-1 відступлення права вимоги від 01.09.2015 документи, що засвідчують дійсність права вимоги, згідно наведеного переліку.

Крім того, 02.09.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» (далі - первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «УКРАЇНСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО» (далі - новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 31.03.2015, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права за іпотечним договором (зі всіма змінами і доповненнями до нього), який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» та Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №3».

Відповідно до п. 3 цього договору оплата відступлення прав вимоги за цим договором включена до суми, яку новий іпотекодержатель сплатив первісному іпотекодержателю за договором про відступлення.

За умовами п. 5 договору в день укладення цього договору первісний іпотекодержатель зобов'язаний передати новому іпоиекодержателю оригінал іпотечного договору. Підписанням цього договору новий іпотекодержатель засвідчує, що ним отриманий оригінал іпотечного договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п. 13 договору).

Постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 року № 613 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 прийнято рішення № 172 про запровадження з 18.09.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банк.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука Ігоря Григоровича. Тимчасову адміністрацію в банк було запроваджено строком на 3 місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 року включно.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час здійснення тимчасової адміністрації було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, та виявлено ряд правочинів, укладених між позивачем та відповідачем щодо відступлення права вимоги, які є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: договір №96-15-1 від 01.09.2015 про відступлення відповідачу права вимоги за кредитним договором №96-15 від 31.03.2015, укладеним між банком та Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №3» та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31.03.2015 про відступлення відповідачу права вимоги за договором іпотеки від 31.03.2015, укладеним між банком та Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №3».

Відповідно до договору відступлення між позивачем та відповідачем було укладено акт приймання-передачі документації від 02.09.2015, відповідно до якого позивач передав відповідачу оригінали договорів, супровідних документів та копії матеріалів кредитної справи.

Позивач вважає, що вищевказані правочини щодо відступлення права вимоги підпадають під критерії нікчемності, визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме окремому кредитору було передано майно (майнові права вимоги) позивача, через що ним отримано переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Матеріали справи містять повідомлення про нікчемність правочинів від 23.10.2015 №3925/03, направлене позивачем на адресу відповідача, з вимогою про повернення отриманих ним документів на підставі зазначених правочинів, відповіді на яку останнім не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Частина 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить виключний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

За таких обставин, оскільки правочини, перевірка яких здійснюється в порядку ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можуть вважатись нікчемними лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про застосування наслідків нікчемних правочинів суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх нікчемність і настання певних юридичних наслідків. При цьому, суд керується нормами ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України з огляду на те, що правовідносини мають господарсько-правовий характер.

01.09.2015 та 02.09.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір №96-15-1 відступлення права вимоги від 01.09.2015 щодо передачі відповідачу права вимоги за кредитним договором від 31.03.2015 № 96-15, укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №3» та договір про відступлення прав за договором іпотеки від 31.03.2015, укладеним 02.09.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1397.

Таким чином, відповідач набув права вимоги за кредитним договором від 31.03.2015 №96-15 та договором іпотеки від 31.03.2015, що укладений для забезпечення виконання умов даного кредитного договору.

Згідно з п. 4.1 договору новий кредитор здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 16 000 000,00 грн. шляхом перерахування первісному кредитору суми компенсації в безготівковому порядку до 30.09.2015.

Згідно з довідкою ПАТ «Банк «Національні інвестиції» від 10.03.2016 №1153/08-1 Публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №3» станом на 01.09.2015 мало строкову заборгованість за кредитним договором №95-15 від 31.03.2015 в сумі 16 000 000,00 грн.

Відповідачем здійснена повна оплата відступлених прав вимоги у розмірі 16 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 600 від 02.09.2015, тим самим повністю погасивши заборгованість боржника за кредитним договором.

Разом з тим, суд зазначає, що викладені в позові доводи позивача щодо нікчемності договору на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки його умови передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, не підтверджені позивачем жодними доказами.

При цьому, суд зазначає, що умовами договору відступлення права вимоги не передбачено, що оплата відшкодування відступлення права вимоги буде відбуватись на користь банку саме відповідачем з конкретного банківського рахунку. Крім того обставини щодо нікчемності правочину повинні встановлюватись судом на момент його укладення та жодним чином не пов'язуватись з його фактичним виконанням чи невиконанням.

Відсутні і докази того, що внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги, за якими здійснена повна оплата, а отже повністю погашена заборгованість боржника перед банком за номінальною вартістю боргу, стало неможливим виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач не укладав з відповідачем правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання відповідачу як кредитору переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Уклавши договір № 96-15-1 відступлення права вимоги від 01.09.2015, за якими відповідач оплатив суму 16 000 000,00 грн., відповідач не отримав будь-які переваги (пільги) як кредитор банку, оскільки він не є кредитором банку, а сам факт набуття ним прав вимоги за номінальною вартістю та оплата їх повної вартості не є перевагою або пільгою, наданою відповідачу.

З огляду на вказане, відсутня ознака нікчемності договорів, передбачена пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Таким чином, зазначені в позовній заяві договори не містить ознак нікчемності з підстав, що викладені вище, а тому, позовна вимога про застосування наслідків нікчемності правочинів не може бути задоволена, так як зазначені в ній правочини не є нікчемними.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане - 24.03.2016.

Суддя В.О. Демидов