Рішення № 56672287, 11.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/10/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2016 Справа № 908/93/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», м.Мелітополь, Запорізької області.

Суддя Кутіщева Арнет Н.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-94 від 18.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 24 від 12.01.2016р.

До господарського суду Запорізької області звернувся позивач з позовною заявою про стягнення суми боргу 5 824 605 грн. 33грн., яка складається 3062 391 грн. 44 коп. основного боргу, 912636 грн. 73 коп. пені, 120739 грн. 60 коп. 3% річних, 1728 837 грн. 56 коп. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 15.02.2016р. Ухвалою суду від 15.02.2016р. судове засідання відкладалось до 11.03.2016р.

Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.

Згідно п. 1.8 постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування ГПК України, 3.9.2. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) ( 1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. {Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13 ) від 16.01.2013 }

Позивач по справі є юридичною особою і керівник підприємства зобовязаний забезпечити явку компетентного, повноваженого представника для участі у судовому процесі, або особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Продовжене 11.03.2016р. судове засідання проводилось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Представником відповідача в судовому засіданні надано документальні докази часткового погашення суми основного боргу в розмірі 389 345 грн. 17 коп. і сума основного боргу на 01.03.2016р. складає 2673046 грн. 27 коп. та визнана відповідачем. З нарахуванням штрафних санкцій відповідач не згоден (обставини викладені в відзиві на позовну заяву), просить суд, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 50%.

Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання.

Розгляд справи закінчено 11.03.2016р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2014 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - позивач, компанія, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" (далі - відповідач, покупець, ТОВ «Мелітопольські теплові мережі») був укладений договір №2437/14-КП-13 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві природний газ, надалі - газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач поставив, з січня по грудень 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на суму 6 376 160,60 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу 31.01.14, 28.02.14, 31.03.14, 30.04.14, 31.10.14, 30.11.14, 31.12.14 (копії долучені до матеріалів справи).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця з поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» невчасно та не в повному обсязі проводились розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3 062 391,44 грн., що підтверджується сальдо підприємства та випискою по операціях по підприємству (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На момент розгляду спору по суті, з урахуванням часткової оплати після звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2673046грн. 27 коп., визнана відповідачем, предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 389345 грн. 17 коп. провадження по справі слід припинити, на підставі п. 1.1. ст. 80 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно ст. З Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від простроченої суми та не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі не виконання покупцем пункту 6.1 цього договору, зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Позивачем нарахована до стягнення сума пені в розмірі 912 636,73 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Перевіривши наданий суду розрахунок судом встановлено, що сума, яка підляже стягненню, складає 911010 грн. 62 коп., предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню. В решті предявленої до стягнення суми пені слід відмовити, як предявленій необґрунтовано, поскільки позивач в розрахунок включив день оплати отриманого відповідачем газу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманого природного газу, позивачем окрім суми боргу нараховані сума індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 1 728 837,56 грн. (інфляційні втрати) та 120 739,60 грн. (3% річних) (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Перевіривши надані суду розрахунки, судом встановлено, що сума індексу інфляції предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню в тому розмірі, що предявлена позивачем до стягнення, а саме 1 728 837,56 грн., так як останній розрахунок за фактично переданий газ здійснюється з 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, тому сума інфляції нарахована відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права,» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Щодо методики нарахування позивачем суми індексу інфляції, слід зазначити, що згідно Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція - постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (судова практика постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено , що сума 3% річних, яка підлягає стягненню складає 120240 грн. 10 коп. В решті предявленої суми 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені судом залишено без задоволення, як необґрунтоване належними документальними доказами, враховуючи постанову пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», п. 3.17.4. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) ( 1798-12 ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Суд зобовязаний врахувати інтереси обох сторін, співрозмірність їх фінансових втрат і наявність збитків.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 267, 625 ЦК України, ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, п. 1.1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», м.Мелітополь, Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», 72312, м.Мелітополь, Запорізька область, вул. Луначарського, 61 (ЄДРПОУ 05541114) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (ЄДРПОУ 20077720) 2 673 046 (два мільйона шістсот сімдесят три тисячі сорок шість) грн. 27 коп. основного боргу, 1 728 837 (один мільйон сімсот двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. суми індексу інфляції, 120 240 (сто двадцять тисяч двісті сорок) грн. 10 коп. 3% річних, 911 010 (девятсот одинадцять тисяч десять ) грн. 62 коп. пені, 87 337 (вісімдесят сім тисяч триста тридцять сім) грн. 20 коп. судового збору.

Видати наказ.

В частині 389345 грн. 17 коп. провадження по справі припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання « 23» березня 2016р.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін судом розяснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет