Ухвала суду № 56672221, 17.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.03.2016 Справа № 6/152Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.04.2014

у справі № 6/152

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росичі", м. Київ,

про повернення вилученого майна,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 09.04.2013 №584);

відповідача - Максименко С.П. (довіреність від 12.02.2016 № 606/9126-54-10-034);

третьої особи - не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про повернення вилученого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково.

Ухвалою суду від 28.07.2015 (суддя Морозов С.М.) здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 та наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі №6/152 з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на його правонаступника Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (колегія суддів у складі: суддя Рябуха В.І. - головуючий, судді: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) вказану ухвалу господарського суду від 28.07.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2016 (колегія суддів у складі: суддя Мамонтова О.М. - головуючий, судді: Круглікова К.С. і Вовк І.В. касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково; ухвалу та постанову апеляційної інстанцій з даної справи скасовано; справу № 6/152 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва іншому складі суду.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 6/152 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою від 16.02.2016 справу прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд на 25.02.2016.

25.02.2016 позивач подав суду письмові пояснення щодо припинення діяльності відповідача; відповідач подав письмові пояснення в яких зазначив, що правонаступництво відбулось після передавального акту від 30.09.2015 та повідомлення державним реєстратором про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Представники третьої особи у судове засідання 25.02.2016 не з'явилися.

У судовому засіданні 25.02.2016 було оголошено перерву у судовому засіданні до 17.03.2016.

04.03.2016 позивач подав суду письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 17.03.2016 представник позивача підтримав заяву; представник відповідача заперечив проти її задоволення.

Суд, розглянувши заяву та додані до неї документи, визнав її обґрунтованою, виходячи з такого.

Заява позивача про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована тим, що звернувшись до Державної казначейської служби України (стаття 3 закону України "Про виконавче провадження"), заявник отримав лист від 07.04.2015 №05-08/629-4606 про повернення виконавчого документу без виконання, оскільки всі рахунки Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві закриті. Також позивачем зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" відповідача приєднано до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач перебуває у стані припинення.

Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до пункту 1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 за приписом статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Боржником у виконавчому провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 та наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 у справі № 6/152 є Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" боржника приєднано до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як встановлено статтями 8 і 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись найвищим принципом верховенства права і виходячи з положень, закріплених у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловленому зокрема в рішенні у справі Кечко проти України від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 8 лютого 2006 року), реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чи чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.

У справі "Півень проти України" від 29 червня 2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

В своїх рекомендаціях Комітет міністрів Ради Європи, котрий контролює виконання рішень Європейського суду з прав людини, основними проблемами невиконання рішень національних судів визначив - неспроможність держави передбачити належне асигнування державного бюджету на виконання рішень національних судів, де відповідачем є держава, тобто відсутністю таких коштів у держаному бюджеті. До сьогодні в жодному державному бюджеті України не було передбачено коштів для фінансування видатків, пов'язаних з виконанням рішень національних судів, за якими боржником є держава.

Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється ( п. п. 5, 6, 7, 12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.11р. № 1074).

Передавальний акт або розподільчий баланс центрального органу виконавчої влади повинен бути затверджений головою комісії з реорганізації ( абз.2 ч.4 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Вищий господарський суд України, скасовуючи ухвалу від 28.07.2015 та постанову від 02.09.2015, вказував на те, що суди дійшли передчасного висновку щодо задоволення заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні, оскільки не з'ясували коли був підписаний передавальний акт, затверджений головою комісії з реорганізації ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, тобто не встановили чи відбулася передача правонаступникові - ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві майнових прав та обов'язків відповідача за наказом суду від 02.12.2014 у даній справі.

На вимогу суду ДПІ в Оболонському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві подало копію передавального акта від 30.09.2015 № б/н, з якого вбачається, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві передало проміжним передавальним актом від 09 лютого 2015 року своєму правонаступникові - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві все майно, яке обліковувалось на балансі, всі майнові права, пов'язані з майном органу, але належать ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві відповідно до законодавства та правочинів, права власності на всі інші права та обов'язки перед всіма боржниками та кредиторами.

Крім того, 01.10.2015 державним реєстратором було повідомлено про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів м. Києва припинена та ДПІ реорганізовано в Державну податкову інспекцію в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

За наказом Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 зі справи № 6/152 ДПІ в Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві є боржником перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Виконання Україною рішень національних судів є важливою гарантією забезпечення права на справедливий суд. Відсутність належного виконання визнається Європейським судом з прав людини порушенням Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Як зазначалось вище, про наявність системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні неодноразово вказують як міжнародні і українські організації так і Європейський суд з прав людини. ЄСПЛ застосував процедуру у справі ОСОБА_5 проти України.

Господарський суд повторно наголшує, що Комітет міністрів Ради Європи, котрий контролює виконання рішень Європейського суду з прав людини, основними проблемами невиконання рішень національних судів визначив, зокрема, : -відсутність ефективної процедури виконання рішень національних судів, за якими боржником є держава: у такій ситуації державний виконавець упирається зазвичай у формулювання, що „органи влади діють відповідно до закону, закон про державний бюджет чітко передбачає напрямки витрат коштів і в державному бюджеті немає коштів на виконання рішень національних судів"; -відсутність ефективних заходів щодо протидії тривалому невиконанню рішень національних судів, а також відсутність передбачених законом компенсацій за таке невиконання; -відсутність ефективної роботи державної виконавчої служби в справах, де відповідачем є держава; - наявність специфічних галузевих проблем, зокрема, невиконання рішень національного суду, зокрема, - пов'язане із недосконалістю процедури ліквідації підприємств, а також визнання їх банкрутами. Це пов'язано із тим, що в багатьох випадках проведення ліквідаційних процедур щодо підприємств, установ та організацій фактично унеможливлює стягнення заборгованості по заробітній платі, соціальних платежах та матеріальній і моральній шкоді по рішеннях суду із відповідача; - пов'язане із неефективною організацією і менеджментом на багатьох державних підприємствах, а також відсутністю систематичного й ефективного контролю з боку держави за діяльністю таких підприємств.

У справі "Півень проти України" Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином невиконання рішення суду у даній справі слід розглядати як порушення за пунктом 1 ст.6 і ст.13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до конвенції.

В даному разі боржник є органом влади, і коли суд приймає рішення щодо стягнення, а стягувач немає ефективних засобів виконання рішення тобто фактичного захисту права не відбувається то в такому випадку стягувач матиме право одразу звернутись із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою права на справедливий суд.

Враховуючи те, що суду подані докази, якими підтверджується правонаступництво стягувача, то суд визнає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, керуючись статтями 25, 86 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про заміну сторони (боржника) у справі № 6/152.

2. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити боржника у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 та наказом Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 зі справи № 6/152 із Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 58; ідентифікаційний код: 38765858), відповідача зі справи, на його процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 58; ідентифікаційний код: 39468697).

3. Боржником у виконавчому провадженні з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 та наказу Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 зі справи № 6/152 про стягнення заборгованості з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 58; ідентифікаційний код: 38765858) вважати Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 58; ідентифікаційний код: 39468697).

4. Копію ухвали надіслати учасникам процесу, що не були присутні у судовому засіданні, відповідно до статті 87 ГПК України.

Суддя І.Д. Курдельчук