Рішення № 56672039, 02.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2016Справа №910/32251/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» стягнення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 15 006 грн. 60 коп. Представники:

від Позивача: Федун А.Д. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» (надалі також - «Відповідач») про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 15 006 грн. 60 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 21.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» на підставі платіжного доручення №377 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» грошові кошти у розмірі 59 442 грн. 71 коп. 16.06.2014 року Відповідачем була здійснена поставка товару на суму в розмірі 51 608 грн. 94 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-000124. Крім того, 04.12.2013 року на підставі платіжного доручення №409 Позивачем було перераховано Відповідачу грошові кошти у розмірі 981 грн. 00 коп. Таким чином вважає, що грошові кошти у розмірі 8 814 грн. 77 коп. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» як помилково перераховані. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» 3% річних у розмірі 515 грн. 12 коп. та інфляційні у розмірі 3 481 грн. 83 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/32251/15, судове засідання призначено на 20.01.2016 року.

20.01.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 25.12.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 25.12.2015 року.

Відповідно до статті 37 Господарського процесуального кодексу України речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, з метою з'ясування фактичних обставин справи, Суд вважає за необхідне зобов'язати:

1) Позивача надати рахунки-фактури №ЕН-2611/1 від 26.11.2013 року, №ЕН-1511/7 від 15.11.2013 року.

2) Відповідача надати докази на підтвердження повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 8 814,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року відкладено розгляд справи на 11.02.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

02.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.

11.02.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати сторін надати податкові накладні, сформовані на підставі видаткових накладних за період з дати перерахування грошових коштів - 21.11.2013 року по день звернення до суду з позовною заявою - 23.12.2015 року.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 02.03.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

29.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 02 березня 2016 року представник Позивача подав заяву про зміну підстави позову, яким просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» грошові кошти у розмірі 8 814 грн. 77 коп. на підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань. Представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням Заяви про зміну підстави позову. В судове засідання представник Відповідача не з»явився, причини неявки суду невідомі, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверта у зв'язку з не розшуком Відповідача.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» є 03115, м.Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 136, кімната 34.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/32251/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Що стосується Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» про зміну підстави позову від 02.03.2016 року, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. (п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» до розгляду.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02 березня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

21.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» на підставі платіжного доручення №377 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» грошові кошти у розмірі 59 442 грн. 71 коп. із зазначенням призначення платежу: «оплата за товари зг.рах. №ЕН-1511/7 від 15.11.2013 р.»

04.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» на підставі платіжного доручення №409 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» грошові кошти у розмірі 981 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «оплата за товари зг.рах. №ЕН-2611/1 від 26.11.2013 р.»

16.06.2014 року Відповідачем була здійснена поставка товару на підставі замовлення - рахунку - фактури №ЕН-1511/7 від 15.11.2013 р. на суму в розмірі 51 608 грн. 94 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-000124.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що грошові кошти у розмірі 8 814 грн. 77 коп. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань з урахуванням Заяви про зміну підстави позову від 02.03.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» 3% річних у розмірі 515 грн. 12 коп. та інфляційні у розмірі 3 481 грн. 83 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» на підставі платіжного доручення №377 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» грошові кошти у розмірі 59 442 грн. 71 коп. із зазначенням призначення платежу: «оплата за товари зг.рах. №ЕН-1511/7 від 15.11.2013 р.»

04.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» на підставі платіжного доручення №409 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» грошові кошти у розмірі 981 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «оплата за товари зг.рах. №ЕН-2611/1 від 26.11.2013 р.»

16.06.2014 року Відповідачем була здійснена поставка товару на підставі замовлення - рахунку - фактури №ЕН-1511/7 від 15.11.2013 р. на суму в розмірі 51 608 грн. 94 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-000124.

Суд зазначає, що наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару шляхом підписання видаткової накладної, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як встановлено Судом, Відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України не був поставлений Позивачу товар на суму в розмірі 8 814 грн. 77 коп.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Однак, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» в розмірі 8 814 грн. 77 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не поставив товар та не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 8 814 грн. 77 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних у розмірі 515 грн. 12 коп. та інфляційні у розмірі 3 481 грн. 83 коп.

Проте, вказана частина позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» не підлягають задоволенню, оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. (п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року)

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» підлягає стягненню 8 814 грн. 77 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергомаш» (03115, м.Київ, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, будинок 136, кімната 34, Ідентифікаційний код юридичної особи 35978501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» (32047, Хмельницька обл., Городоцький район, село Кремінна, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 37449845) 8 814 (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 77 (сімдесят сім) коп. та судовий збір у розмірі 715 (сімсот п'ятнадцять) грн. 44 (сорок чотири) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 березня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин