Рішення № 56671818, 24.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.16р. Справа № 904/623/16За позовом Приватного підприємства "СПЕЦКОМПЛЕКТ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС", м. Павлоград Дніпропетровська область

про стягнення 11 276, 20 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 керівник, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.07.15р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "СПЕЦКОМПЛЕКТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС" (далі - відповідач) суму 10 090, 32 грн. основного боргу, 1 185, 88 грн. 3% річних, а всього суму 11 276, 20 грн. заборгованості за договором про відступлення права вимоги №23/2012 від 13.08.12р.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та документи на вимоги суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення, що підтверджує отримання відповідачем ухвали про виклик у судове засідання.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

13.08.2012 року між позивачем (новий кредитор), ТОВ «МІКРОЛАЙФ-СЕРВІС» (первісний кредитор) та відповідачем (боржник) був укладений договір №23/2012 про відступлення права вимоги (далі - Договір), за умовами якого первісний кредитор передає належні йому права вимоги за договором поставки товару №25П від 01.02.10р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником, новому кредитору в рахунок погашення та ліквідації відповідної частини заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором за основним договором, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором в рахунок погашення та ліквідації відповідної частини заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором за основним договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до умов п.1.4 Договору заборгованість боржника по оплаті за поставлені первісним кредитором товари за основним договором становить 57 975 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 77 коп.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за Договором (п. 4.1 Договору).

Додатковою угодою №1 від 14.08.12р. сторони погодили графік погашення боржником заборгованості перед новим кредитором за основним договором:

« 25» серпня 2012р. 11 595, 15 грн.

« 25» вересня 2012р. 11 595, 15 грн.

« 25» жовтня 2012р. 11 595, 15 грн.

« 25» листопада 2012р. - 11 595, 15 грн.

« 25» грудня 2012р. 11 595, 15 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що зобовязання з повного погашення заборгованості перед позивачем виконані відповідачем частково, у звязку з чим розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 10 090, 32 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 25.12.12р. по 03.02.16р. у розмірі 1 185, 88 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, суд визнає їх обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕРС" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, буд.127-В; код ЄДРПОУ 20201195) на користь Приватного підприємства "СПЕЦКОМПЛЕКТ" (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Бажова, буд.53-А; код ЄДРПОУ 31912143) суму 10 090, 32 грн. (десять тисяч девяносто грн. 32 коп.) основного боргу, 1 185, 88 грн. (одна тисяча сто вісімдесят пять грн. 88 коп.) 3% річних, 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст підписаний 24.03.2016р.