Рішення № 56671588, 23.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.03.16р. Справа № 904/974/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера Плюс", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград

про стягнення 55 263,42 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 01/03-1Ю від 01.03.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № ББУ/ПУ292/ВП/15 від 18.12.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфераплюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення заборгованості за договором № 14-23/73-ДП від 08.07.2014 у розмірі 55 263,42 грн., з яких: 30 000,19 грн. основний борг, 7 933,72 грн. пеня, 15 917,89 грн. інфляційні втрати, 1 411,62 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 14-23/73-ДП від 08.07.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.03.2016.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 09.03.2016 на 23.03.2016.

23.03.2016 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік до пені.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сфераплюс" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (замовник) було укладено договір № 14-23/73-ПД (а.с.15).

Відповідно до пункту 1.1 договору, підрядник зобов'язується своїми силами і на свій ризик виконати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступні роботи: Ремонт будівлі насосної станції б. Таранова Філія "Павлоградське регіональне управління по водопостачанню та очищенню каналізаційних стоків" ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" відповідно до умов цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

На виконання умов договору, позивач виконав роботи на загальну суму 114 950,38 грн., що підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт від 04.08.2014 (а.с.33).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних порядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт і виставлення рахунку підрядником.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 40 від 04.08.2014 на суму 114 950,38 грн. (а.с.37).

Відповідачем частково було оплачено виконані роботи на суму 84 950,19 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.38-39).

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 30 000,19 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.3 договору, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав 02.11.2014.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30 000,19 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.8 договору, в разі порушення замовником своїх зобов'язань, обумовлених п.5.3 цього договору, він сплачує підрядникові пеню, що діє на момент порушення зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки виконання зобов'язань.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано пеню за період з 03.11.2014 по 02.05.2015 у сумі 7 933,72 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина друга статті 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Враховуючи звернення позивача із позовом до суду 16.02.2016 (відправлення поштовим зв'язком), а також заяву відповідача про застосування строку позовної давності, позовна давність щодо стягнення пені обмежується періодом з 16.02.2015 по 02.05.2015. Строк позовної давності за вимогами позивача щодо стягнення пені за період з 03.11.2014 по 15.02.2015 є пропущеним.

Згідно з частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивач суду не надав.

Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 3 642,54 грн.

Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 03.11.2014 по 14.02.2016 у сумі 1 411,62 грн. та інфляційні втрати за період листопад 2014 лютий 2016 у сумі 15 917,89 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 411,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.6), судом встановлено, що позивачем невірно взято період нарахування, оскільки ним при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Зробивши перерахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 15 635,99 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 263,97 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфераплюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Вінокурова, 11; ідентифікаційний код 38923628) 30 000,19 грн. основний борг, 3 642,54 грн. пеню, 1 411,62 грн. 3% річних, 15 635,99 грн. інфляційні втрати, 1 263,97 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.03.2016.

Суддя ОСОБА_3