Рішення № 56669291, 17.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 662/1295/15-ц

Справа №22-ц/791/823/2016 Головуючий в І інстанції:Тимченко О.В.

Доповідач: Борко А.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року березня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого Борка А.Л.

Суддів: Бездрабко В.О.

Приходько Л.А.

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 16 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди, зазначаючи, що відповідач зневажливо поставилась до неї, звинувативши у ефірі телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_7» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року на телеканалі «Інтер» у отримані від держави коштів за виховання дітей, які їй передані під опіку та піклування. У зв'язку із наведеним позивач просить зобов'язати відповідача публічно вибачитись перед позивачем за приниження її честі та гідності за розповсюдження відомостей, які не відповідають дійсності через місцеву газету «Трудова слава»; стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача 7000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути із відповідача на користь позивача витрати, пов'язані із розглядом справи.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 16 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково, визнано недостовірною та такою що принижує честь і гідність інформацію відносно ОСОБА_3, поширену ОСОБА_2 у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7» на центральному телебаченні, яка відбулася на телеканалі «Інтер» ІНФОРМАЦІЯ_8 року, а саме: «Забрала у рідних своїх доньок їх дітей, своїх онуків до себе з метою отримання грошей, домовилася з своєю донькою ОСОБА_1 обманути державу, щоб отримати державні кошти на дітей, мотивуючи тим, що вона зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя. Кошти, які вона буде отримувати будуть таким чином і їй і доньці», «пообіцяла дітям купити все, в тому числі і комп'ютер, якщо вони будуть говорити, що мати зловживає алкоголем, а тато поганий».

Зобов'язано у одномісячний термін ОСОБА_2 спростувати цю негативну та недостовірну інформацію шляхом звернення до місцевої газети «Трудова слава», що знаходиться в смт. Новотроїцьке Херсонської області із зазначенням тексту:

«ІНФОРМАЦІЯ_8 року на центральному телебаченні телеканалі «Інтер» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_7» мною ОСОБА_2 було розповсюджено недостовірну інформацію відносно ОСОБА_3, а саме: «Забрала у рідних своїх доньок їх дітей,своїх онуків до себе з метою отримання грошей, домовилася з своєю донькою ОСОБА_1 обманути державу, щоб отримати державні кошти на дітей, мотивуючи тим, що вона зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя. Кошти, які вона буде отримувати будуть таким чином і їй і доньці», «пообіцяла дітям купити все, в тому числі і комп'ютер, якщо вони будуть говорити, що мати зловживає алкоголем, а тато поганий».

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1500 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 258,60 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору, та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 500 грн. на відшкодування судових витрат по оплаті правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції передчасно, без повного з'ясування усіх обставини справи прийшов до висновку про визнання недостовірною та такою що принижує честь і гідність інформацію відносно ОСОБА_3, поширену ОСОБА_2 у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7» на центральному телебаченні, яка відбулася на телеканалі «Інтер» ІНФОРМАЦІЯ_8 року та стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_8 року на телеканалі «Інтер» центрального телебачення відбулася передача «ІНФОРМАЦІЯ_7», де героїнею передачі була позивач ОСОБА_3, що виховувала відповідно до рішення суду від 23 липня 2008 року про позбавлення батьківських прав дітей ОСОБА_4 - її доньок: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, що наразі повнолітні та за рішення суду від 30 жовтня 2014 року про відібрання дітей у ОСОБА_7 доньки: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, синів ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5. За зазначеними рішеннями з батьків, які ухилялися від виконання батьківських обов'язків з відповідачів на утримання дітей стягнуті аліменти.

На думку колегії суддів, приймаючи до уваги, що позивачка ОСОБА_3 добровільно приймала участь у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_7», яка постійно піднімає та розкриває проблемні питання суспільних та сімейних відносин у зв'язку із чим вона повинна була розуміти про можливий суспільний інтерес до своєї особи з боку представників територіальної громади смт. Сиваське Новотроїцького району за місцем свого постійного проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, у вищевказаній передачі в обговоренні прийняли участь особи з числа суспільних діячів України та особи, що мешкали в одному селі з героїнею. До висловлювань була запрошена ОСОБА_2, подруга доньки позивачки яка розпочала свій виступ з висловлювань на адресу ОСОБА_3, давала оцінку методам виховання позивачкою своїх онуків, які проживають разом із нею та критично висловлювалась відносно виховання позивачкою своїх дітей.

На думку колегії суддів, відповідачка, скориставшись своїм правом висловила оціночні судження з приводу методів виховання позивачкою своїх дітей та онуків.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

На думку колегії суддів, виниклі між сторонами правові відносини є цивільними і регулюються нормами цивільного права відповідно до яких за ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, а також стягнути моральну шкоду, завдану її поширенням.

Згідно з вимогами ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, що є недоторканим.

У п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі гідності фізичної особи», «під поширенням інформації слід розуміти передання по телебаченню, в характеристиках та заявах, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі». Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності.

Відповідно до положень ст.277 ЦК України та ст.10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною покладається на відповідача, однак позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації та довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи» роз'яснює, що негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства вчинення будь-яких інших дій (наприклад, принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному та політичному житті, тощо).

На думку колегії суддів, право висловлювати судження, оцінки, думки закріплене у ст.34 Конституції України, а також у ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства. Відповідно до Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер, використання мовних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх справедливості.

У разі задоволення позову суд повинен зазначити яке право було порушене, яка інформація визнана недостовірною, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення та зазначено строк у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднене у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли поширену інформацію та відповідно до п.26 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту честі, гідності, за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст.ст.16,277 ЦК України

Колегія суддів приходить до висновку, що вислови відповідачки: «забрала у рідних своїх доньок дітей, своїх онуків з метою отримання грошей», «домовилася з своєю донькою ОСОБА_4 обманути державу, щоб отримувати державні кошти на дітей, мотивуючи тим, що вона зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, кошти, які вона буде отримувати таким чином будуть і доньці і їй», «пообіцяла дітям купити все, в тому числі і комп'ютер, якщо вони будуть говорити, що їх мама зловживає алкогольними напоями, а тато поганий» є оціночними судженнями відповідачки, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спосіб спростування інформації, обраний судом першої інстанції, а саме в місцевій газеті «Трудова слава», на думку колегії суддів не є найбільш подібним до способу її поширення, згідно з вимогами закону, а отже не може бути застосований.

Так, у п.19. Пленуму Верховного Суду України у Постанові від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи» зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедент ній судовій практиці Європейського Суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенці

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду

З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що відомості зазначені відповідачкою в ефірі програми «ІНФОРМАЦІЯ_7», де героїнею передачі була позивачка ОСОБА_3, є повністю оціночними судженнями висловленими нею особисто.

На думку колегії суддів, позивачка мала можливість, оскільки приймала особисто участь у телепрограмі та відповідно з вимогами ч.1 ст.277 ЦК України скористалась своїм правом на відповідь, на власне тлумачення справи та спростування інформації, яку вважала неправдивою в цій же самій телепрограмі, навела свої доводи та заперечення, з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку, була завчасно попереджена про тему передачі.

Колегія суддів приходить до висновку, що такі вислови відповідачки, як «за гроші може зробити все», «на курси до неї, бо перш чим заробити поїсти треба грядку виполоти та все поробити вдома» є власними судженнями відповідачки, які не носять образливого характеру чи ганьблять особу з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі, у зв'язку із чим на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, на думку колегії суддів, при визначенні питання про відшкодування моральної шкоди, слід враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з наступними змінами «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходити з засад справедливості, добросовісності та розумності, а визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачка обґрунтовуючи свої доводи про стягнення з відповідачки моральної шкоди в сумі 7000 гривень надала суду першої інстанції докази, що вона в період після виходу передачі двічі зверталася за медичною допомогою.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент участі сторін у телевізійній передачі, позивачка згідно наданих нею доказів мала ряд хронічних захворювань ( а.с.20 ).

На думку колегії суддів, надані позивачкою докази не доводять, що погіршення стану її здоров'я викликано діями відповідачки, відсутній причинний зв'язок між висловленими думками відповідачки в адресу позивачки та настанням для неї негативних наслідків у вигляді погіршення здоров'я, у зв'язку із чим компенсація визначена за рішенням суду першої інстанції у розмірі -1500 гривень є на думку колегії суддів необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Таким вимогам закону рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 16 листопада 2015 року не відповідає.

Враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно з вимогами ст.ст.84,88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з позивачки на користь відповідачки у повному розмірі, що складаються з оплати правової допомоги у розмірі - 1500 грн. ( а.с.38,60 ) та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі -1339 грн. ( а.с.90 ), а всього у розмірі-2839 грн.

Керуючись ст.ст.88, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 16 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий А.Л. Борко

Судді В.О. Бездрабко

Л.А. Приходько