Ухвала суду № 56669282, 23.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 653/3043/15-к Головуючий в 1-й Інстанції

Провадження № 11-кп/791/241/16 Шарко Н.А.

категорія: ст. 135 ч.1, ст. 286 ч. 2 КК України Доповідач: сажинов В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Сажинова В.В.суддів: Шевцової В.Г., Калініної О.В.,при секретарі Осипенко С.С.,за участі прокурора Безушко Т.Г.,захисника ОСОБА_7,обвинуваченого ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відео конференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230140001391, щодо

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Генічеськ Херсонської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 135 ч. 1, ст. 286 ч. 2 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, зі змінами внесеними заступником прокурора Херсонської області на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2015 року,

встановила:

Цим вироком ОСОБА_8, визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 135 ч. 1, ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 135 КК України у позбавлення волі строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України наступних обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти вказані органи про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили постановлено запобіжний захід щодо ОСОБА_8 - не обирати.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 54 489 гривень 18 копійок та моральну шкоду у розмірі 40 000 гривень.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним і засуджений за злочини, вчинені ним за таких обставин.

10 березня 2014 року близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_8, в порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем НОМЕР_1, який знаходився у технічно справному стані, та відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_10, здійснюючи рух по вул. Петровського, зі сторони пр. Миру, в напрямку вул. Воровського, м. Генічеськ, Херсонської області, грубо порушуючи вимоги п. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, з урахуванням дорожньої обстановки та дорожніх умов, складовими частинами котрих є період доби, ширина та освітлення проїзної частини видимість в напрямку руху, при наближенні велосипеда під керуванням ОСОБА_9, який рухався у смузі свого руху вздовж проїжджої частини на зустріч йому, завчасно не зайняв положення в межах своєї смуги проїзної частини, яке б забезпечувало безконтактний роз'їзд із бічним інтервалом, допустив зіткнення з велосипедом, яким керував ОСОБА_9, в полосі руху останнього, в наслідок чого ОСОБА_9 відповідно висновку судово-медичної експертизи № 75/Г від 23 червня 2014 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, які є у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями ОСОБА_8, оскільки виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, при дорожньо-транспортній пригоді. Вказані наслідки знаходяться в причинному зв'язку з грубим порушеннями з боку ОСОБА_8 Правил дорожнього руху, а саме: п. 13.1, п. 13.3.

Окрім того, одразу після вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок, якої ОСОБА_9, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: забою головного мозку важкого ступеня, відкритого перелому правої великогомілкової кістки зі зміщенням, осадження правої половини обличчя, тилу лівої кисті, передньої поверхні гомілок, що супроводжувалися коматозним станом, ОСОБА_8, усвідомлюючи, що ОСОБА_9, перебуває в небезпечному для життя та безпорадному стані, оскільки сам поставив його в такий стан, маючи умисел на завідоме залишення особи без допомоги, яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження від отриманих тілесних ушкоджень, при наявній можливості з його боку надати потерпілому ОСОБА_9, допомогу, діючи в порушення вимоги п. 2.10 «а», «г» Правил дорожнього руху України, не надав йому першу медичну допомогу та не повідомив про його стан лікарям швидкої допомоги, а продовжив рух автомобіля та втік з місця пригоди до адреси: Херсонська область, м. Генічеськ, провулок Інтернаціональний 8, де перебував до 11 березня 2014 року поки не був виявлений працівниками міліції.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд при призначені покарання не врахував той факт, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, на шлях виправлення не став та знову вчинив тяжкий злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України, при цьому обвинувачений першу медичну допомогу потерпілому не надав та з місця скоєння ДТП втік. На час ухвалення судового рішення ОСОБА_8 спричинену матеріальну і моральну шкоду потерпілому відшкодував частково. У зв'язку з чим просить вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_8 скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 2 років позбавлення волі. У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

В апеляційній скарзі зі змінами заступник прокурора області посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що незважаючи на те, що обвинувачений не визнав цивільний позов, заявлений потерпілим у кримінальному провадженні, суд у порушення вимог ст. 349 ч. 3 КПК України, ухвалив спрощений порядок розгляду кримінального провадження, не дослідивши вищевказані обставини. Окрім того, під час судового розгляду 26.11.2015 прокурор змінив обвинувачення, проте новий обвинувальний акт потерпілому ОСОБА_9 вручено не було, а судове провадження в суді першої інстанції здійснено за відсутності потерпілого, чим істотно порушено права й законні інтереси потерпілого. У зв'язку з чим просить вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу зі змінами внесеними заступником прокурора області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, вислухавши сторони у дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_8, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 338 КПК України, дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор, після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Виходячи з приписів зазначеної правової норми, суд до визнання недоцільним дослідження доказів стосовно обставин, які ніхто не оспорює, повинен переконатися у тому, що учасники кримінального провадження правильно (однаково) розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності визнання, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Однак суд першої інстанції зазначених вимог закону належним чином не виконав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_8 було висунуто обвинувачення за ч. 3 ст. 135 КК України, а саме у завідомому залишенні без допомоги потерпілого ОСОБА_9, який перебував у небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час судового розгляду 26.11.2015, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, змінив первісне обвинувачення ОСОБА_8 та висунув йому обвинувачення у вчиненні менш тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України (а.п. 75, 76).

Як видно з журналу судового засідання та технічного запису судового процесу від 26.11.2015, обвинувачений ОСОБА_8 участі в судовому засіданні не брав, копію обвинувального акту в судовому засіданні не отримував. Відомості про отримання ним копії обвинувального акту від 26.11.2015 у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Окрім того, судом не з'ясована позиція потерпілого ОСОБА_9 щодо зміни обвинувачення прокурором, не роз'яснено його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Згідно з матеріалами судового провадження представник потерпілого заявляла у справі цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 100 000 гривень і в обґрунтування своєї позиції посилалась на певні докази.

Незважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений частково визнав позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд не досліджував наданих потерпілим доказів на підтвердження позовних вимог, чим порушив вимоги статті 349 КПК України і закріплений у статті 23 цього Кодексу принцип безпосередності судового розгляду. Натомість, суд на власний розсуд зменшив суму відшкодування до 40000 гривень, всупереч вимогам ст. 370 КПК України, не навівши у вироку належних і достатніх підстав і мотивів для таких висновків.

Не враховано судом і положень п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з якими вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є обов'язковим предметом доказування, а отже невизнання цивільного позову чи визнання його частково позбавляє суд права діяти у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України.

Наведені порушення вимог кримінального процесуального закону у своїй сукупності перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення, а тому, відповідно до ст. 412 КПК України, є істотними.

Враховуючи наведене, вирок щодо ОСОБА_8 не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, створити сторонам необхідні умови для забезпечення рівних прав у наданні доказів на підтвердження своїх позицій і доведенні перед судом їх переконливості та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального і кримінально-процесуального закону.

За умови доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за наведених в обвинуваченні обставин, призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України колегія суддів вважає таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, зі змінами внесеними заступником прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 24 грудня 2015 року щодо ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в тому ж суді в іншому складі суддів зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набуває законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Судді:

(підпис) (підпис) (підпис)

______ ____ _____

Сажинов В.В. Шевцова В.Г. Калініна О.В.

З оригіналом згідно,

Суддя: В.В. Сажинов