Ухвала суду № 56667592, 17.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2254/16

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гірняк Л.А.,Заїкіна А.П.

з участю секретаря - Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2015 року, -

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні будинком і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з відповідачем ОСОБА_3 з 1987 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та за час шлюбу придбали будинок за адресою: АДРЕСА_1, де спільно проживали з 2008 року. Останнім часом стосунки між ними погіршились, у зв'язку з чим відповідач став чинити перешкоди у доступі позивача до будинку , де вона проживає та де зберігаються її особисті речі, змінив замки на дверях та воротах, уклав з Управлінням ДСО договір про охорону та на численні звернення позивача про надання їй доступу до житла та речей ніяким чином не реагує.

Позивач просила суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні житловим будинком.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_6 позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача Управління ДСО при ГУМВС України в Одеській області Ластенко Д.В. , у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову ,просив відмовити у задоволенні позову.

Рішення ухвалено у відсутність відповідача ОСОБА_3

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2015 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 нерухомим майном, розташованим за адресою: 65038, АДРЕСА_1. загальною площею 113 кв.м.. житловою площею 50 кв.м.

Зобов'язано Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 нерухомим майном, розташованим за адресою: 65038, АДРЕСА_1, загальною площею 113 кв.м.. житловою площею 50 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 та з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_2 сплачений позивачем судовий збір в розмірі по 243,60 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5, діючий в інтересах відповідача ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з обгрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступного.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 з 04.09.1987 року до 22.12.2015 року перебували у шлюбі.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22.12.2015 року шлюб був розірваний (а.с.63).

22.04.2008 року в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі , за відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - будинок за адресою АДРЕСА_1., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.5).

З 20.08.2008 року у вказаному будинку було зареєстровано постійне місце проживання позивача, про що свідчить відповідний штамп у паспорті громадянина України, серія та номер: НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_2, та така обставина не заперечувалась сторонами (а.с.28).

Суд першої інстанції ,з посиланням на положення статті 60 СК України вірно встановив ,що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки матеріали справи не містять ,а відповідачем ОСОБА_3, всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України , не надані докази придбання житлового будинку за особисті кошти або докази у спростування набуття позивачем ОСОБА_2 права на житловий будинок.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 є постійним місцем проживання позивача ,яка зареєстрована в будинку та з 2008 року постійно в ньому проживала.

У 2015 році ОСОБА_3 уклав договір охорони з Управлінням ДСО при ГУМВС України в Одеській області , відповідно до якого співробітникам управління було доручено здійснювати охорону будинку за адресою АДРЕСА_1 від проникнення будь- яких сторонніх осіб.

З пояснень представника позивача та представника відповідача Управлінням ДСО при ГУМВС України в Одеській області ,наданих ними в суді першої інстанції вбачається, що позивач зверталась до співробітників Управління ГСО з вимогою надати їй доступ до вказаного будинку, однак оскільки у неї були відсутні будь-які правовстановлюючі чи дозвільні документи, їй у наданні такого доступу було відмовлено.

Суд першої інстанції , задовольняючи позов ,як на допустимі докази у підтвердження наявності перешкод позивачу ОСОБА_2 права користування житловим будинком , вірно посилався на акт про не допуск до житлового будинку,складеного громадою мешканців АДРЕСА_1 та на протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.12.2015 року, за змістом якої позивач вказувала на обставини, що стали підставами позову та просила правоохоронні органи вжити до її чоловіка належні заходи впливу (а.с.28,40,41).

Зміна відповідачем ОСОБА_3 замків на вхідних дверях та воротах будинку , укладення з Управлінням ДСО при ГУМВС України в Одеській області договору охорони без зазначення права доступу позивача до житлового приміщення ,власником якого є позивач ,є першкодою позивачу у користуванні та розпорядженні належним позивачу нерухомим майном та порушенням прав позивача на зазначене майно, яке підлягає захисту.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та з урахуванням зібраних доказів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того ,що відповідач не був сповіщений про час ,місце розгляду справи належним чином та помилкове зазначення в описовій частині рішення судження про те,що сторони перебувають у шлюбі не заслуговують на увагу , оскільки такий довід не спростовує законність та правильність судового рішення.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що позивач ОСОБА_2 вчинила крадіжку коштів у період відсутності відповідача ОСОБА_3 ,оскільки матеріали справи не містять судового рішення про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або докази визнання позивача такою ,що втратила право користування житловим будинком, а наявність між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 спору щодо розподілу спільного майна подружжя не є підставою для позбавлення позивача права користування спірним житловим будинком.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П.Заїкін

Л.А.Гірняк