Рішення № 5666564, 30.04.2009, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 2-419/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем україни

30 квітня 2009 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Лутицькій Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтави справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за використаний природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використаний природний за період з жовтня 2001 року по серпень 2008 року в сумі 2996 грн. 82 коп. Крім того, за прострочення термінів оплати спожитого природного газу відповідачу нараховано пеню у розмірі 160 грн. 56 коп., інфляційні збитки у розмірі 734 грн. 18 коп. та 3% річних 301 грн. 27 коп. Вказані суми позивач також просив стягнути з відповідача на його користь та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою суду від 31.03.2009 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.33).

В судове засідання представник позивача не зявився, але надав заяву з проханням справу розглянути за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не зґявились, будучи у порядку встановленому законом повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Тому суд, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 169 ЦПК України для можливого відкладення розгляду справи, вважає за можливе відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України розглянути справу без участі відповідачів з постановленням заочного рішення.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідачі зареєстровані та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Судом встановлено, що позивачем надавались відповідачам послуги з постачання природного газу. Відповідач ОСОБА_1 як власник житла послуги по газопостачанню одержав, однак за використаний природний газ в повному обсязі не розрахувався.

Але оскільки однією стороною позивачем у справі ВАТ «Полтавагаз» - надавались другій стороні відповідачу у справі ОСОБА_1 послуги з газопостачання, відповідач зазначені послуги приймав та оплачував, тому суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг газопостачання.

У звязку з відсутністю письмового договору вказані правовідносини регулюються чинними на час їх виникнення нормативними актами.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем борг сплачено не було, як не було сплачено і поточні платежі.

У звязку з цим на день розгляду справи судом відповідач має заборгованість за використаний природний газ перед позивачем за період з 01 жовтня 2001 року по 01 вересня 2008 року в сумі 2996 грн. 82 коп. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позивачем в правовідносини не вступали, в задоволенні позову до них необхідно відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача за прострочення термінів оплати спожитого природного газу пені у розмірі 160 грн. 56 коп., інфляційних збитків у розмірі 734 грн. 18 коп. та 3% річних 301 грн. 27 коп., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» заборонено нарахування по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Відповідно до ст.2 вказаного Закону він діє до прийняття відповідного рішення Верховною Радою України. На даний час вказаний Закон не скасовано, не зупинено, а тому підлягає до застосування.

Вказаний нормативний акт містить пряму заборону нарахування пені.

Посилання позивача на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також є помилковим, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. На правовідносини, субєктами яких є фізичні особи, що не здійснюють підприємницької діяльності, дія зазначеного Закону не поширюється.

Тому застосування вказаного нормативного акту до правовідносин з надання житлово-комунальної послуги, такої як постачання природного газу населенню, є безпідставним.

Крім того, статтею 180 ЦК України редакції 1963 року, що регулював правовідносини між сторонами до 01.01.2004 року, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню). На час розгляду справи судом будь-яка письмова угода між сторонами була відсутня. Тому нарахування позивачем відповідачу пені, у тому числі і до 01.01.2004 року є безпідставним.

Безпідставно позивач посилається і на норми Цивільного кодексу України редакції 2003 року, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення боргу, який виник в період до 01.01.2004 року з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

При цьому суд керується частиною 10 прикінцевих та перехідних положень ЦК України редакції 2003 року, згідно якої правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

До 01 січня 2004 року між сторонами сторони договору не укладали, тому застосування норм чинного Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли в період до 01.01.2004 року, неправомірне.

Також суд звертає увагу на те, що спеціальними нормативними актами у сфері надання населенню послуг з газопостачання Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.1999 №2246, з наступними змінами, не передбачено можливості нарахування споживачу боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 2996 грн. 82 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього необхідно стягнути 3026 грн. 82 коп.

Також з відповідача на користь держави необхідно стягнути 51 грн. державного мита

Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (36039, м.Полтава, вул.Енгельса, 2, п/р 26037301545 в філії Полтавське облуправління ВАТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЄДРПОУ 03351912) суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 2996 грн. 82 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього стягнути 3026 грн. 82 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня його проголошення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий О.А.Самсонова