Ухвала суду № 56665001, 23.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 332/3410/15-ц Головуючий у 1 інстанції Марченко Н.В.

Номер провадження 22-ц/778/861/16 Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області, за участі третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності на майно та зняття обтяжень з рухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнював, до ОСОБА_4 Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання права власності на майно та зняття обтяжень з рухомого майна.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 02 лютого 2008 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач придбав автомобіль марки ЗАЗ, 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, за 10000 грн.

Того ж дня ОСОБА_4 видав позивачу розписку про отримання грошових коштів, а також нотаріально посвідчив довіреність на його ім'я, якою фактично передав всі повноваження щодо володіння, користування і розпорядження автомобілем. Продавцем також було передано позивачу ключі від автомобіля і свідоцтво про його реєстрацію. Зазначені дії ОСОБА_4 підтвердили фактичне укладення договору купівлі-продажу.

Протягом 2008-2015 pоків позивач безперешкодно володів і користувався придбаним автомобілем. Будь-яких претензій до позивача щодо здійснення володіння і користування автомобілем ніхто не заявляв.

Проте у травні 2015 року позивач дізнався, що на автомобіль накладено арешт Заводським ВДВС Запорізького МУЮ в рамках виконавчого провадження № 42788421, боржником в якому є ОСОБА_4

Існування обтяження на належний позивачу автомобіль позивач вважає порушенням його права власності.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати за позивачем право власності на спірний автомобіль, зобов'язати УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області зареєструвати за позивачем право власності на спірний автомобіль, зобов'язати Заводський ВДВС Запорізького МУЮ зняти всі арешти, накладені на спірний автомобіль в межах виконавчого провадження № 42788421.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2015 року у задоволенні позову Байрамова А.Г. огли відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В засідання судової колегії з»явився представник третьої особи- ПАТ КБ «Приватбанк».

Інші учасники процесу не з»явились. Повідомлені судом про час і місце розгляду справи,що вбачається із поштових повідомлень,повернутих до апеляційного суду. Про причини неявки не заявили.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено укладення сторонами у справі договору купівлі-продажу спірного автомобіля , внаслідок якого позивач набув право власності на автомобіль ,що надана розписка не є письмовим договором, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 208 ЦК щодо необхідності вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом вимог ст.ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підтвердження позовних вимог про визнання права власності на автомобіль ОСОБА_3 посилався на те, що 02 лютого 2008 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач придбав автомобіль марки ЗАЗ, 2003 року випуску, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, за 10000 грн. Того ж дня ОСОБА_4 видав позивачу розписку про отримання грошових коштів, а також нотаріально посвідчив довіреність на його ім'я, якою фактично передав всі повноваження щодо володіння, користування і розпорядження автомобілем, проте суду не надані належні докази на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу.

Надана суду розписка не містить у собі інформації щодо укладання договору купівлі-продажу автомобіля саме з позивачем, а передача грошей відповідачу, а також передача позивачу автомобіля не виключає виконання позивачем своїх обов»язків ,направлених на реалізацію автомобіля в межах його повноважень за довіреністю від 02 лютого 2008 року,оскільки правомірне володіння ним за довіреністю передбачає передачу його довіреній особі.

Позивачем не надані будь-які докази, які б містили у собі дані, на підставі яких суд міг встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги.

До того ж дійсність довіреності позивачем не оспорена.

У порушення ч. 3 ст. 10 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом предмету спору з посиланням на те,що предметом позову є визнання права власності на автомобіль,а не визнання дійсним договору купівлі-продажу є неспроможними,оскільки судом досліджувались підстави виникнення права власності позивача на спірний автомобіль, а саме - дійсність правочину як передумова виникнення права власності. Висновок суду про відмову у позові про визнання права власності на автомобіль здійснений в межах позовних вимог.

Посилання на розписку відповідача про отримання грошових коштів і нотаріально посвідчену довіреність як на докази укладення сторонами договору купівлі-продажу спірного автомобіля є безпідставними,оскільки розписка не містить у собі відомостей щодо продажу позивачу автомобіля,а нотаріально посвідчена довіреність спростовує посилання позивача на волевиявлення відповідача щодо продажу йому особисто і свідчить про його намір лише уповноважити позивача на продаж .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи .

Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: