Ухвала суду № 56663783, 24.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/4028/15-ц Номер провадження 22-ц/775/294/2016

Головуючий в 1 інстанції Здоровиця О.В. Єдиний унікальний номер 227/4028/15-ц

Доповідач Халаджи О.В. Номер провадження 22-ц/775/294/2016

Категорія 47

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Бахмут

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Постолової В.Г.,

секретар Марченко Я.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Четверте», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду від 08 грудня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Донецької області Бойко Н. до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» про визнання договору міни земельної ділянки недійсним, треті особи - приватний нотаріус Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіонов Юрій Володимирович, ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

02 липня 2015 року заступник прокурора Донецької області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» про визнання договору міни земельних ділянок від 28.09.2012 року недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в ході вивчення стану додержання вимог земельного законодавства України в Донецькій області прокуратурою Донецької області було встановлено, що 28 вересня 2012 року між відповідачами ОСОБА_1 (відповідач 1) від імені якої діяла ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» (відповідач 2) був укладений договір міни земельних ділянок, за умовами якого вони обміняли належні їм земельні ділянки, а саме Відповідач 2 передав у власність Відповідача 1 належну йому на праві власності земельну ділянку за кадастровим номером № НОМЕР_1 площею 0,0003 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а Відповідач 1 взамін також передав у власність Відповідача 2 належну їй земельну ділянку за кадастровим № НОМЕР_2 площею 5,9300 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір міни укладений з доплатою ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» у розмірі 40000,00 грн. Позивач зазначав, що згідно вказаного договору міни відбулось відчуження земельної ділянки, яку Відповідач 1 отримала у власність як земельний пай на земельну ділянку, що отримана не в рахунок частки (паю), чим фактично було порушено накладений законодавством мораторій на відчуження таких земельних ділянок. Прокурор просив на підставі пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) задовольнити позов.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня 2015 року позовні вимоги заступника прокурора Донецької області Бойко Н. до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» про визнання договору міни земельної ділянки недійсним, треті особи приватний нотаріус Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіонов Юрій Володимирович, ОСОБА_2 - задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір міни земельної ділянки на земельну ділянку від 28.09.2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4170, а саме щодо земельних ділянок за кадастровим № НОМЕР_1 площею 0,0003 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та за кадастровим № НОМЕР_2 площею 5,9300 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» в особі директора ОСОБА_4 і ОСОБА_1, від імені якої діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченою приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Радіоновим Ю.В. 24.05.2012 року за реєстровим № 2197.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 08 грудня 2015 року, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до апеляційного суду Донецької області апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважають, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003 N 288 «Про затвердження рекомендацій щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості)» втратив свою чинність і він не міг застосовуватися станом на час укладення угоди.

До того ж в судовому засіданні не встановлено, що земельна ділянка за кадастровим № НОМЕР_1 площею 0,0003 га не є паєвою.

Окрім цього в апеляційних скаргах зазначено, що судом при розгляді справи було порушено норми процесуального права, які полягають у недоведеності прокурором підстав для подачі до суду позову в інтересах держави, а також неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_1, без участі якої було розглянуто справу та постановлено судове рішення не в заочному порядку.

Представник ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.

ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи на 11.02.2016р., на 25.02.2016 р., на 10.03.2016 р., та на 24.03.2016 року, повідомлена належним чином, оскільки в матеріалах справи є розписки з відміткою про їх невручення у зв'язку з не проживанням останньої за адресою (дві останні з відміткою сільської ради), яка зазначена нею особисто у апеляційній скарзі, а тому така особа вважається повідомленою у відповідності до ст. 77 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 до судового засідання не зявилась, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, надала суду заяву з проханням слухати справу без її участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Дружківського нотаріального округу Радіонов Ю.В., до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував та просив їх відхилити.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. До того ж слід зазначити, що ОСОБА_1 ухиляється від її повідомлення про час та місце розгляду справи, що свідчить про її неналежне виконання обов'язків, передбачених ст. 27 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2012 року між відповідачами був укладений договір міни земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4170 (а.с.21-24).

Відповідно до вишевказаного договору ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» в особі директора ОСОБА_4 передало у власність громадянки ОСОБА_1, від імені якої діяла ОСОБА_2, належну товариству на праві власності земельну ділянку за кадастровим № НОМЕР_1 площею 0,0003 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а ОСОБА_1 взамін передала у власність ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте», належну їй на праві власності земельну ділянкуза кадастровим № НОМЕР_2 площею 5,9300 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору міни ця міна проведена з грошовою доплатою в розмірі 40 тисяч гривень.

У результаті здійснення цієї міни у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1, а у власність ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» - земельна ділянка АДРЕСА_2, Добропільський район на території Новоторецької сільської ради.

Земельна ділянка за кадастровим № НОМЕР_2 площею 5,9300 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до вчинення даного правочину належала ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який видано Добропільською райдержадміністрацією Донецької області 17.08.2007 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_4.

Земельна ділянка за кадастровим № НОМЕР_1 площею 0,0003 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до укладення договору міни належала ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Четверте» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В. 15.05.2012 року за реєстровим № 1770 та невід»ємною частиною якого є Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого відділом Держкомзему в Слов»янському районі Донецької області 29.09.2011 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_7 та зареєстрований в Поземельній книзі у відділу Держкомзему Слов»янському районі 11.06.2012 за реєстровим № НОМЕР_6.

Вишевказані обставини щодо належності земельних ділянок відповідачам на час укладення правочину не оспорювались в судовому засіданні представником відповідача та підтверджуються, як змістом договору міни (а.с.22), так і копією державного акту серія НОМЕР_3 від 17.08.2007 року (а.с.15-16).

З листа відділу Держгеокадастру у Слов»янському районі Донецької області № 9-28-0.3-122/2-15 від 30.11.2015 року вбачається, що земельна ділянка за кадастровим № НОМЕР_1 площею 0,0003 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_3 і тому за рахунок земельних часток (паїв) вона не відводилась. Тобто даним листом підтверджується, що земельна ділянка не є земельною ділянкою, яка була отримана за рахунок частки (паю).

З копії державного акту серії НОМЕР_3, який видано Добропільською райдержадміністрацією Донецької області 17.08.2007 року та яким підтверджується, що ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 5,9300 га, що знаходиться АДРЕСА_2 (а.с.15), а саме земельної ділянки, що була предметом договору міни від 28 вересня 2012 року вбачається, що вказану земельну ділянку ОСОБА_1 отримала на підставі розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації від 11.06.2007 року № 241.

З копії розпорядження голови Добропільської райдержадміністрації від 11.06.2007 року № 241(а.с.7-10) вбачається, що цим розпорядженням було передано громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім..Куйбишева, в тому числі і ОСОБА_1 (додаток № 1 до розпорядження під № 78) земельні ділянки, у розмірі земельної ділянки (паю), безоплатно у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Новоторецької сільської ради за межами населених пунктів.

За вищевказаним розпорядженням ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка на АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 5,9300 га.

Згідно з підпункту «б» пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент укладення договору міни, а саме станом на 28.09.2012 року) до 1 січня 2013 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Абзац 3 пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції станом на 28.09.2012 року) передбачав, що купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 1 січня 2013 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зокрема статтею 14 передбачено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України розробити рекомендації щодо обміну земельними ділянками, одержаними власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

На реалізацію цієї норми Закону Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 листопада 2003 року № 288 було затверджено рекомендації щодо обміну земельними ділянками, згідно підпунктів 3, 5 яких власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертається усно або письмово до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву, на яку він бажає обміняти свою земельну ділянку, із пропозицією укласти договір міни земельних ділянок. Оскільки обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників, то у разі відхилення пропозиції укласти договір міни земельних ділянок власник земельної ділянки, який виявив бажання її обміняти, має право звернутись із зазначеною вище пропозицією до власника іншої земельної ділянки на межі цього або іншого масиву.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального права та зроблено правильний висновок, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай», а з договору міни земельних ділянок від 28.09.2012 року вбачається, що на підставі цього договору ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку за кадастровим № НОМЕР_1 площею 0,0003 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_3, яка не була отримана за рахунок земель, виділених на частку (пай) у реорганізованому сільськогосподарському підприємстві в обмін на земельну ділянку, яка була нею отримана за рахунок частки (паю), а тому при укладанні договору міни земельних ділянок були порушені норми ЗК України.

Абзац 4 пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачає, що угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення), а тому спірний договір міни земельних ділянок укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), що в силу положень закону є підставою для визнання його недійсним, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову прокурора та визнання такої угоди недійсною.

Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляції про те, що прокурор, звертаючись до суду з зазначеним позовом діяв без достатніх на то підстав, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру», має право звернутись до суду з позовною заявою про визнання договору міни земельної ділянки недійсним, де наявність порушень інтересів держави полягає у незаконному відчуженні земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

У відповідності до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, але конверти про направлення судових повісток повертались з відміткою «не проживає» за адресою: АДРЕСА_4, проте після винесення судового рішення відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на судове рішення, де зазначила вищевказану адресу, як адресу її проживання.

Дійсно неналежне повідомлення відповідача може є порушенням норм процесуального права, але як вбачається з судового рішення це порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті. До того ж відповідача ОСОБА_5 скористалась своїм правом на оскарження судового рішення.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та правильних висновків суду вони не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Четверте», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: