Рішення № 5666323, 14.04.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-819/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 квітня 2009 року м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 товариства закритого типу “Угольинвест” про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та грошового відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, 03.11.2004 року позивач був прийнятий на роботу в АТЗТ “Угольинвест” у якості електрослюсаря підземного, звільнений з підприємства за ст. 38 ч. 3 КЗпП України через несвоєчасну виплату заробітної плати. На час звільнення позивач мав заборгованість із заробітної плати, яка йому до цього часу не виплачена. при звільненні позивачеві також не було виплачено вихідну допомогу. Протиправними діями відповідач завдав позивачеві моральних страждань, оскільки через невиплату заробітної плати позивач вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованості із заробітної плати у сумі 10547,04 гривень, вихідну допомогу в розмірі 5410,95 гривень, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні по день фактичного розрахунку виходячи із середньомісячної заробітної плати 1803 гривні 65 копійок та грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. На запитання головуючого відповів, що перед звільнення у лютому 2009 року знаходився у відпустці.

Відповідач АТЗТ „Угольинвест”, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, документи, що підтверджують поважність причини неявки та заяву про розгляд справи за відсутності свого представника суду не надав. За ухвалою суду справу розглянуто заочно за наявних в справі доказів в порядку ст. 224 ЦПК України.

На підтвердження заявлених вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази:

- довідка про розмір нарахованої але не виплаченої позивачеві заробітної плати;

- копія трудової книжки позивача;

- копія кредитного договору;

- копії розрахункових листків відповідача;

- копія свідоцтва про державну реєстрацію відповідача;

- копія довідки з ЄДРПОУ відносно відповідача;

- копія статуту відповідача;

- копія колективного договору;

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1 у період часу з 03.11.2004 року по 01.03.2009 року працював на підприємстві відповідача ОСОБА_2 товариства закритого типу “Угольинвест” на посадах електрослюсаря підземного дільниці № 1, електрослюсаря підземного 5-го розряду на дільниці № 2, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 4-5). Звільнений з підприємства за ст. 38 ч. 3 КЗпП України через несвоєчасну виплату заробітної плати (а.с. 5). За час роботи на підприємстві відповідача за період з січня 2006 року по березень 2009 року включно йому була нарахована та не виплачена заробітна плата на суму 10574,04 гривень, що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 3). При звільненні позивача йому не було виплачено заборгованість із заробітної плати, не нарахована та не виплачена вихідна допомога, не здійснено повний розрахунок з позивачем і на час розгляду справи в суді (а.с. 3).

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) щкоди” від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно абз. 2 п. 4 вказаного Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці також не враховуються … допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд виходить з того, що відповідач своєчасно не виплачував заробітну плату позивачеві за період його роботи на підприємстві, порушивши на тривалий час строки її виплати (заробітна плата не виплачена й на час розгляду справи в суді), при звільненні позивача з підприємства відповідача не провів з ним повний розрахунок, на час розгляду справи в суді заборгованість із заробітної плати відповідача перед позивачем становить 10547,04 гривень. Враховуючи, що позивач згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України має право на виплату йому заборгованості із заробітної плати, а відповідач є тією особою, яка зобов’язана цю заборгованість погасити, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні позивача, суд виходить з того, що відповідачем не доведено, що остаточний розрахунок при звільненні позивача не було проведено не з його вини і відповідач згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України зобов’язаний оплатити позивачеві середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 02.03.2009 року по день постановлення судового рішення – 14.04.2009 року. За наведених обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню, суд виходить з наступних розрахунків:

- суд визначає що останніми двома повними місяцями роботи позивача є грудень 2008 року та січень 2008 року, оскільки частину лютого 2009 року позивач перебував у відпустці (а.с. 40);

- суд не враховує при обчисленні середньої заробітної плати позивача нараховану та виплачену йому в грудні 2008 року допомогою у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні) у розмірі 336 та 504 гривні;

- кількість фактично відпрацьованих позивачем календарних днів в зазначений період становить за грудень 2008 року – 16 (а.с. 39) та за січень 2009 року – 11 (а.с. 40);

- середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи (грудень 2008 року-січень 2009 року) становить (1668,19+1278,90) / 27 днів = 109,1515 гривень;

- кількість робочих днів з 02.03.2009 року по 14.04.2009 року (включно) складає 31;

- середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку 109,1515 х 31 = 3383,69 гривень;

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги, суд виходить з того, що позивач згідно ст. 44 КЗпП України має право на виплату йому вихідної допомоги при звільненні. Оскільки колективним договором між підприємством - відповідачем та працівниками не визначено інше (а.с. 30-35), розмір такої допомоги становить тримісячний середній заробіток. Відповідач порушив право позивача на виплату вихідної допомоги і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Визначаючи розмір такої допомоги, який підлягає стягненню, суд виходить з наступних розрахунків:;

- кількість робочих днів підприємства за останні два місяця роботи позивача становить у січні 2009 року – 20 днів, у лютому 2009 року – 20 днів;

- середньомісячне число робочих днів становить (20+20) / 2 = 20 днів;

- розмір вихідної допомоги за 3 місяці становить 20 х 3 х 109,1515 = 6549,09 гривень;

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідач порушив законні права позивача на отримання заробітної плати. Об’єктивні докази, які б охарактеризували перенесені відповідачем моральні страждання, позивачем в судовому засідання не надавалися та судом не досліджувалися. Разом з тим, суд вважає доведеним сам факт душевних страждань позивача спричинених невиплатою йому заробітної плати як за час роботи на підприємстві відповідача, а також невиплати її як при звільненні, так і на час розгляду справи в суді, що позбавляє позивача коштів для існування, об’єктивно вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За наведених обставин, згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачеві таку моральну шкоду. Перенесені моральні страждання позивач оцінює в 10000 гривень. З урахуванням характеру страждань (тривалі душевні хвилювання через відсутність грошових коштів для забезпечення звичайних життєвих потреб, прикладення додаткових зусиль для організації свого життя), характеру немайнових втрат, їх обсягу, тривалості (з листопада 2008 року), можливості відновленого права позивача, небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що заявлений розмір грошового відшкодування моральної шкоди є надмірним, а необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин є грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково .

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Середньомісячний заробіток позивача становить 2183,03 гривні ( 109,1515 х 20). Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у вказаному розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень та судовий збір у розмірі 212,06 гривень (загальна сума стягнення за рішенням 21206,82 гривень х 1%). Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати правової допомоги адвоката в розмірі 200 гривень (а.с. 2).

Керу ючись ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст. 44, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, абз. 3 п. 2, абз. 2 п. 4, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 товариства закритого типу “Угольинвест” про стягнення заборгованості із заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та грошового відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 товариства закритого типу “Угольинвест” (код ЄДРПОУ 21781993, індекс 86500, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Шуберта, б. 106), на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Нестерова, б. 10, іпн НОМЕР_1:

- заборгованість із заробітної плати за період з січня 2006 року по березень 2009 року включно у розмірі 10574 гривні 04 копійки;

- вихідну допомогу при звільненні у розмірі 6549 гривень 09 копійок;

- середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 02 березня 2009 року по 14 квітня 2009 року включно у розмірі 3383 гривні 69 копійок;

- грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень;

судові витрати з оплати правової допомоги адвоката у розмірі 200 гривень;

усього стягнути 21206 (двадцять одну тисячу двісті шість) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 товариства закритого типу “Угольинвест” в дохід держави судовий збір у розмірі 212 (двісті дванадцять) гривень 06 (шість) копійок та оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 2183 (дві тисячі сто вісімдесят три) гривні 03 (три) копійки.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не з’явився у судове засідання, може подати до Торезького міського суду Донецької області заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин