Рішення № 56662917, 01.03.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7489/15-ц

2/264/181/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"01" березня 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О. О., при секретарі Сердюк Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що працювала у ПАТ «Азовзагальмаш» з 15 березня 2012 року по 05 жовтня 2015 року. У період виконання позивачкою трудових обовязків роботодавець належним чином не виплачував їй нараховану заробітну плату, у результаті чого у ПАТ «Азовзагальмаш» з грудня 2014 року по жовтень 2015 року виникла заборгованість по заробітній платі. У звязку із порушенням строків виплати заробітної плати вважає необхідним стягнути на її користь компенсацію втрати частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати та у звязку із не проведенням повного розрахунку в день звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України - стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Вказує, що внаслідок протиправних дій відповідача їй завдано і моральну шкоду, розмір якої оцінює в 500 грн.

На підставі викладеного, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, з урахуванням утримань передбачених законом податків та обовязкових платежів, яка утворилась за період з 01 грудня 2014 року по 05 жовтня 2015 року, компенсацію втрати частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати, яка утворилась за період з 01 грудня 2014 року по 05 жовтня 2015 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 жовтня 2015 року і по день ухвалення рішення судом та моральну шкоду у розмірі 500 грн.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала на адресу суду заяву про розгляд справи без її присутності, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивачки в судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, надавши письмові заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнала. Зазначила, що позивачка в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, але не вказує період та суму заборгованості, більш того позивачка не додала жодного доказу наявності чи відсутності заборгованості з боку ПАТ «Азовзагальмаш». Також позивачка просить стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати, але не вказує суму, яка підлягає виплаті. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то представник відповідача вказала, що позивачка у день свого звільнення не працювала та повинна була предявити відповідну вимогу про розрахунок. Так як до позову не додано жодних доказів того, що позивачка зверталась на адресу ПАТ «Азовзагальмаш» з вимогою про проведення з нею розрахунку, як того вимагає ст.116 КЗпП України, відповідач не порушує строки розрахунку при звільнені, тому розрахунок середнього заробітку треба починати з моменту звернення позивачки до суду. Представник відповідача не погодився з вимогами щодо стягнення суми моральної шкоди. Просила в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У звязку із неявкою представника відповідача в судове засідання судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи у порядку ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Основним законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивачка у період з 15 березня 2012 року по 05 жовтня 2015 року працювала у відповідача, що підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці (а.с. 8-9).

05 жовтня 2015 року позивачка була звільнена з підприємства за угодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.

За період роботи позивачки їй нараховувалась заробітна плата.

Згідно довідки №238/ро-5970 від 18 січня 2016 року, за підписом головного бухгалтера ПАТ «Азовзагальмаш», заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з грудня 2014 року по жовтень 2015 року станом на 18 січня 2016 року складає 20826,82 грн. При цьому суд зазначає, що вказана сума заборгованості по заробітній платі вказана вже з урахуванням утримань передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ця ж норма пролонгована змістом частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні робітника виплата всіх сум, що підлягають сплаті від підприємства, закладу, організації проводиться в день звільнення. Про нараховані суми, що підлягають сплаті робітнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити робітника перед виплатою вказаних сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було та остаточний розрахунок при звільненні не проведений, що підтверджується власною довідкою відповідача №238/ро-5970 від 18 січня 2016 року та письмовими поясненнями представника відповідача, внаслідок чого станом на теперішній час існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 20826,82 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем була нарахована, але не сплачена заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період з грудня 2014 року по жовтень 2015 року у розмірі 20826,82 грн. та саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

При розрахунку сум компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати суд виходить з наступного.

За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року (далі Порядок), його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Позивачкою заявлено позовні вимоги щодо стягнення на її користь компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, оскільки несвоєчасна виплата відповідачем заробітної плати призвела до втрати позивачкою частини доходів.

Згідно довідки за підписом в.о. директора центра інформаційних технологій ПАТ «Азовзагальмаш» №280/22 від 14 січня 2016 року, сума компенсації за період з грудня 2014 року по жовтень 2015 року складає 2599,99 грн. При цьому суд зазначає, що вказаний розрахунок зроблений відповідно до вимог існуючого Порядку та встановленої в ньому методики підрахунку та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як належно обґрунтована.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Одночасно з цим, судом також було встановлено, що позивачка в день свого звільнення 05 жовтня 2015 року не працювала, що підтверджується табелем обліку робочого часу, цей день у табелі відмічений позначкою «М», яка відповідно до листа №529-104 від 24 лютого 2014 року є днем відсутності працівника на період простою. В такому випадку відповідно до вимог статті 116 КЗпП України позивач мав обовязок предявити до відповідача вимогу про проведення остаточного розрахунку. Відповідно до змісту статті 116 КЗпП України обовязок працівника звернутися до працедавця із вимогою про здійснення остаточного розрахунку виникає у випадку, якщо працівник в день звільнення не працював. При цьому суд зауважує, що наведена норма не виділяє окремо причин невиконання трудових обовязків працівником в день його звільнення.

Отже не виконання позивачкою роботи у вказаний час, а саме в день свого звільнення, є тим випадком коли, працівник згідно статті 116 КЗпП України має додатково предявити вимогу про розрахунок і лише після предявлення такої вимоги про розрахунок у працедавця виникає обовязок його проведення та можлива відповідальність за статтею 117 КЗпП України.

У відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Такі ж правові позиції наведені в постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст.116, 117 КЗпП України, позивачка має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 16 листопада 2015 року і по день ухвалення судом рішення 01 березня 2016 року, оскільки на день розгляду судом справи з позивачкою розрахунок не проведено.

При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати закріплений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за частиною 3 пункту 2 якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно ч.3 п. 3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки бухгалтерії ПАТ «Азовзагальмаш» №238/ро-5971 від 18 січня 2016 року, за підписом головного бухгалтера, вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 195,48 грн.

При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

За даними представленого відповідачем графіку роботи №1 для працюючих в одну зміну з робочим днем тривалістю 8 годин 12 хвилин на 2015 рік кількість робочих днів за період з 16 листопада 2015 року по 01 березня 2016 року складає 75 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 16 листопада 2015 року по 01 березня 2016 року складає 14661,00 грн. (75 днів х 195,48 грн.).

За таких обставин та положень закону, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає задоволенню складає 14661,00 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань фізичних, душевних, психічних) та з урахування інших обставин.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачці заробітної плати позивачці була спричинена моральна шкода, між тим, розмір визначений позивачкою у 500,00 гривень є завищеним.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер порушення прав позивачки, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав. Виходячи з розуміння загальнолюдських цінностей, жоден працівник не може залишатися байдужим до порушення роботодавцем його права на оплату праці, а тому суд погоджується з тим, що встановлені порушення трудових прав позивачки повязані з певними душевними стражданнями і вважає, що 300 грн. є достатньою і справедливою компенсацією завданої їй моральної шкоди.

Що стосується судового збору, то суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Вимогами ч. 3 ст. 88 ЦК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із нормами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату, яка з 1 січня дорівнює 1218 гривень.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 грн. за вимоги майнового характеру та 487,20 грн. за вимоги немайнового характеру, що разом складає 974,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 115, 117, 233, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 20826,82 грн., компенсацію, яка нараховується при втраті частини доходів у звязку із порушенням строків їх виплати у розмірі 2599,99 грн. та моральну шкоду у розмірі 300 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 14661,00 грн., з утриманням Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при її виплаті.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь держави судовий збір у розмірі 974,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом м. Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. О. Хараджа