Рішення № 56657808, 25.12.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22213/14-ц

Провадження №2/761/248/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Личак М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

14.05.2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2матеріальну шкоду в розмірі 34271,07 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 964, 61 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.11.2013 року в результаті безвідповідального ставлення відповідачки до сантехнічного обладнання встановленого у квартирі АДРЕСА_3, де проживає остання водою були затоплені та пошкоджені стеля, стіни, електропроводка та підлога в нище розташованій квартирі №44 зазначеного будинку, яка належить позивачу. Без обробки спецзасобами даної квартири та капітального ремонту знаходитися в ній не можливо. Згідно складеного кошторису вартість ремонту пошкодженої квартири і ліквідації наслідків затоплення складає 31025 грн. Враховуючи, що відповідачка своїми неправомірними діями, що призвели до затоплення і затоплення стелі, стін, електричної проводки та підлоги квартири позивача завдала останньому матеріальну шкоду він звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути 34271,07 коп., з яких 31025 грн. - сума матеріального збитку завданого залиттям, 2723,11 грн. - інфляційні втрати, 522,96 грн. - 3% річних, та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Судом до участі в справі в якості співвідповідача було залучено співвласника квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_3

Під час розгляду справи, позивач в порядку ст. 31 ЦПК України збільшив свої позовні вимоги та станом на 01.03.2015 року просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за вказаний період прострочення виконання свого зобов'язання в розмірі 42377,42 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідачі та представник відповідачів, в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні, через канцелярію суду подали письмові заперечення, у яких зазначили, що позивачем не надано документів, які підтверджуються право власності на квартиру АДРЕСА_1, разом з тим, акти про залиття, які були надані стороною позивача є різними за своїми оформлення та містять підписи одного й того ж майстра технічної дільниці, які суттєво відрізняються один від одного, при цьому на запит відповідача ЖЕКом була надана завірена копія акту про залиття від 20.03.2014 року, яка відрізняється від наданої копії даного акту стороною позивача, а акт про залиття від 13.11.2013 року взагалі відсутній. Крім того, сторона відповідачів наголошувала, що кошторис, на ремонтні ремонти, наявний в матеріалах справи складений ПП «Керера», засновником якого є сам позивач, а тому вказаний розрахунок не може бути прийнятий судом до уваги, так як його складено зацікавленою особою.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази зібрані в справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.11.2001 року (а.с.93).

Відповідно свідоцтва про право власності на житло від 25.03.1993 року власниками квартири АДРЕСА_3 є відповідачі (а.с.103).

Відповідно до Акту від 13.11.2013 року в будинку АДРЕСА_1 сталося залиття з вище розташованої квартири №48, причиною чого стало те, що в квартирі №48 лопнув вентиль холодного водопостачання під рукомийником у ванній квартирі, що зафіксовано в журналі ОДС від 13.11.2013 року №100. Аварія на системі ХВП в квартирі №48 сталася вночі, мешканці квартири №44 повідомили мешканців квартири №48 приблизно 03:00 год. ранку, але останні не вжили запобіжних заходів для її ліквідації.

Судом, з пояснень сторін та наданих ними доказів встановлено, що відповідачі добровільно розрахувалися з позивачем за проведений ним, після залиття 13.11.2013 року, ремонт квартири.

Разом з тим, відповідно до Акту від 20.03.2014 року в будинку АДРЕСА_1 сталося залиття з вище розташованої квартири №48, причиною чого стало халатне відношення до сантехнічного обладнання в квартирі №48.

Згідно Кошторису виготовленого ПП «Керара», вартість відновлюваного ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття, становить 31025 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, відповідно до ухвали суду від 18.11.2014 року судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:

- Який розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику квартири АДРЕСА_1, внаслідок залиття 13 листопада 2013 року та 21 січня 2014 року?

- Чи відповідає стан квартири АДРЕСА_1 технічним нормам, чи не перебуває вона в аварійному стані?

- Яка технічна причина залиття 13 листопада 2013 року та 21 січня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1

- Які саме пошкодження внаслідок залиття та в якому об'ємі було виявлено в квартирі АДРЕСА_1

- Чи могли виникнути пошкодження в результаті дій самого власника квартири АДРЕСА_2?

Проте, відповідно до листа КНІСЕ №15631/14-43 від 21.01.2015 року, вищевказана ухвала суду була залишена без виконання у зв'язку з тим, що була проведена попередня оплата експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Призначена судом судова будівельно-технічна експертиза, якою мав бути встановлений розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику квартири АДРЕСА_1, не була проведена з вини відповідачки ОСОБА_2, яка не здійснила її оплату, за клопотанням якої ця експертиза була призначена судом, а тому суд вважає за необхідне прийняти, як встановлений факт, вартість відновлюваного ремонту квартири, визначений у Кошторисі виготовленого ПП «Керара» та становить 31025 грн., що підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача в рівних частках.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір даної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з тривалості порушеного права позивача, втрат майнового характеру, що їх зазнав позивач, а тому оцінює моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення з відповідачів інфляційних витрат та 3% передбачених ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку, що оскільки між сторонами не було договірних грошових зобов'язань, а відшкодування завданої шкоди не є грошовим зобов'язанням, тому положення ст. 625 ЦК України до даних правовідносин не застосовуються, у зв'язку з чим суд не знаходить законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи викладене суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. безпідставною та необґрунтованою, оскільки не надано розрахунку витрат на правову допомогу з урахуванням вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 539,65 грн., а відтак на користь позивача підлягає до стягнення з відповідачів в рівних частках 33564,65 грн., тобто по 16782,33 грн., з яких 31025 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. відшкодування моральної шкоди, 539,65 грн. 65 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 33564 (тридцять три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 65 коп. в рівних частках, тобто по 16782 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 33 коп. з кожного, з яких 31025 (тридцять одна тисяча двадцять п'ять) грн. відшкодування матеріальної шкоди, 2000 (дві тисячі) грн. відшкодування моральної шкоди, 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 65 коп. судового збору.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: