Рішення № 56656760, 18.03.2016, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3505/15-ц

2/703/102/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2016 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Манька М.В.

при секретарі Пшенишній А.І.

з участю представників

відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ПАТ «Укрзалізниця»), Міністерства інфраструктури України, м. Київ, про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до (ПАТ «Укрзалізниця») та Міністерства інфраструктури України про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації і просить суд визнати дії відповідачів відносно нього протизаконними, а саме: дії ПАТ «Укрзалізниця», що полягають у непідготовці та непередачі до архіву його особової справи, а дії Міністерства інфраструктури України у прикритті порушників; стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 75 000,00 грн., що відповідає сумі з розрахунку одна тисяча гривень за кожен рік незабезпечення зберігання особової справи в архіві; винести окрему ухвалу про притягнення Одеської залізниці ПАТ «Укрзалізниця» та Міністерства інфраструктури України за надання формальних відписок та підриву авторитету цих установ.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він з 28 серпня 1957 року по 25 червня 2012 року працював в Локомотивному депо ст. ім. Т.Шевченка. Через деякий час після звільнення він вирішив познайомитися зі своєю особовою справою, з цією метою звернувся в архів підприємства. Однак, працівники архіву йому повідомили, що його особова справа в архіві відсутня, а зберігається лише карточка форми Т-2. Вважає, що в архіві повинна зберігатися його особова справа, а не кадрова папка. Вважає, що відсутність його особової справи на підприємстві, де він працював з 1957 року по 2012 рік, порушує його право на доступ до інформації про його прийняття на роботу, переміщення та звільнення, заохочення та стягнення тощо.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача - ПАТ «Укрзалізниця» проти позову категоричного заперечують, посилаючись на те, що відповідно до «Інструкції по веденню та обліку особових справ керівних працівників залізничного транспорту України й обліку кадрів на підприємствах та структурних підрозділах галузі» ведення та облік особових справ на працівників, що не входять до номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, номенклатури начальника залізниці, дирекції залізничних перевезень, галузевої служби, забороняється. Посади, на яких працював позивач, до номенклатури зазначених посад не входять та не передбачають ведення особових справ.

Представник відповідача - Міністерства інфраструктури України - в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

В позові необхідно відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_3 з 28 серпня 1957 року по 25 червня 2012 року працював в Локомотивному депо ст. Т.Шевченка. За вказаний період роботи на даному підприємстві працював на наступних посадах: помічника машиніста паровоза з 28 серпня 1957 року, машиніста паровоза - з 01 червня 1961 року, помічника машиніста тепловоза з 25 травня 1962 року, машиніста тепловоза з 09 жовтня 1962 року, помічника машиніста тепловоза - з 23 серпня 1974 року, інженера-технолога малого періодичного ремонту тепловозів, дизель-поїздів з 17 лютого 1976 року, інженера-технолога технічного відділу - з 15 серпня 1977 року, інженера по охороні праці і техніки безпеки технічного відділу з 01 вересня 1978 року, головного технолога з 01 березня 1982 року, інженера-технолога 1 категорії з 01 травня 1994 року, 25 червня 2012 року звільнений за власним бажанням в звязку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_3, заведеною 23 березня 1978 року.

На момент звільнення ОСОБА_3 - 25 червня 2012 року діяла (чинна по теперішній час) Інструкція по веденню та обліку особових справ керівних працівників залізничного транспорту України і обліку кадрів на підприємствах та структурних підрозділах галузі, затверджена наказом Укрзалізниці від 13 листопада 2001 року № 613-Ц (надалі - Інструкція № 613-Ц) та Наказ Міністра транспорту України Генерального директора Укрзалізниці від 04 липня 2002 року № 340-Ц (надалі - Наказ № 340-Ц), яким затверджено номенклатуру посад керівних працівників залізничного транспорту.

Відповідно до п.1 розділу II Інструкції № 613-Ц персональному обліку (ведення особових справ) на залізничному транспорті України підлягають всі керівні працівники, що входять до номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, начальників залізниць, начальників дирекцій залізничних перевезень, начальників галузевих служб залізниць.

Згідно з п.2 розділу II Інструкції № 613-Ц персональному обліку підлягають: п.п. 2.1 в апараті Державної адміністрації залізничного транспорту України всі працівники номенклатури Генерального директора Укрзалізниці; п.п. 2.2 в управліннях залізниць, метрополітенів всі працівники управління залізниці, метрополітену, що обіймають посади номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, начальника залізниці, метрополітену; п.п. 2.3 в управліннях обєднань залізничного транспорту, підприємств безпосереднього підпорядкування Укрзалізниці, заводах всі керівні працівники, що обіймають посади номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, начальника обєднання, підприємства залізничного транспорту, директора заводу; п.п. 2.4 в дирекціях залізничних перевезень всі керівні працівники, що обіймають посади номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, начальники залізниці, заступника начальника залізниці начальника дирекції залізничних перевезень, начальників галузевих служб; п.п.2.5 в наукових дослідних, проектних, конструкторських організаціях всі керівні працівники, що обіймають посади номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, директора науково-дослідної, проектної конструкторської організації; п.п. 2.6 в навчальних закладах всі працівники керівного, професорсько-викладацького складу.

Підпунктом 2.7 п.2 розділу II Інструкції № 613-Ц передбачено, що в інших структурних підрозділах (станції, дистанції, депо та ін.) ведення зазначеного вище персонального обліку на працівників, що не входять до номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, номенклатури начальника залізниці, дирекції залізничних перевезень, галузевої служби, забороняється.

Відповідно до п. 17 розділу IV Інструкції № 613-Ц в структурних підрозділах можуть, при необхідності, формуватися кадрові папки на працівників спискового складу, до яких будуть вноситись документи, які характеризують кадровий стан та роботу працівника (особисті заяви, медичні довідки, копії наказів про призначення, переміщення, звільнення, виписки із протоколів засідання кваліфікаційних комісій, висновок про досягнутий рівень кваліфікації тощо).

Згідно з Наказом № 340-Ц, яким затверджено номенклатуру посад керівних працівників залізничного транспорту, посади, на яких перебував позивач, працюючи в Локомотивному депо ст. Т.Шевченка з 28 серпня 1957 року по 25 червня 2012 року, до номенклатури Генерального директора Укрзалізниці, начальників залізниць, начальників дирекцій залізничних перевезень, начальників галузевих служб залізниць не відносяться.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави ведення особової справи на ОСОБА_3 у ПАТ «Укрзалізниця» були відсутні.

Оскільки вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.ст. 23, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ПАТ «Укрзалізниця»), Міністерства інфраструктури України, м. Київ, про визнання протизаконними дій та стягнення компенсації відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Головуючий: М.В.Манько