Постанова № 56655794, 21.03.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/1716/16-а

Провадження № 2-а/643/100/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Малихіна О.Р.,

за участю секретаря - Воловод К.А.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними дій і зобов*язання призначити довічне грошове утримання, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Зазначив, що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі УПФУ) і починаючи з 2015 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

11 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФ України в Московському районі м. Харкова з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Протоколом комісії УПФУ в Московському районі м. Харкова від 13.01.2016р. (б/н) йому відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на скасування норм статті 141 закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Зазначений протокол та відмову вважає незаконними, такими, що не відповідає вимогам Конституції України, закону України «Про судоустрій і статус суддів», Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року та порушує набуте ним право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

На підставі викладеного позивач просить поновити процесуальний строк для звернення до суду та визнати протиправними дії УПФУ в Московському районі м. Харкова про відмову у призначенні довічного грошового утримання як судді у відставці.

Зобов'язати УПФУ в Московському районі м. Харкова призначити та нарахувати йому щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці з 27.02.2014р. у розмірі 90 відсотків від заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки про суддівську винагороду, видану ТУ ДСА України в Донецькій області за №081070 від 28.12.2015р. та виплатити заборгованість, що виникла з урахуванням раніше виплаченої пенсії за віком.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова проти позову заперечував, надавши письмові пояснення у яких посилався на правомірність свого рішення щодо дії пункту 5 Прикінцевих положень Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року, відповідно до якого з 1 червня 2015 року скасовано норму ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання. Відповідач у запереченні проти позову просить суд відмовити в задоволенні позову.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова та йому призначена та виплачується пенсія за віком з 2015 року, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно наданих Київським районним судом м. Донецька матеріалів, ОСОБА_1 з 13.11.1978 року працював на посаді судді Київського районного суду м. Донецька.

23.01.2014 року ОСОБА_1 були подані необхідні документи до Вищої Ради Юстиції України із заявою про відставку через досягнення ним 65-річного віку, що є перепоною у подальшому виконанні обов*язків судді за віком.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VII "Про звільнення суддів" у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Донецька.

На виконання постанови Верховної Ради України наказом начальника ТУ ДСА України в Донецькій області від 23 листопада 2015 року ОСОБА_1 відраховано зі штату суддів Київського районного суду м. Донецька у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

Таким чином вказаними рішеннями ОСОБА_1 надано статус судді у відставці при наявності стажу на посаді судді 37 років 2 місяці.

11 січня 2016 року позивач звернувся до УПФУ в Московському районі м. Харкова з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Протоколом комісії УПФУ в Московському районі м. Харкова від 13 січня 2016 року (б/н) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на скасування норм ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідач, відмовляючи у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилався на дію пункту 5 Прикінцевих положень Закону Україні "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року, відповідно до якого з 1 червня 2015 року скасовано норму ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо призначення суддям у відставці щомісячного довічного грошового утримання.

В той же час суд доходить висновку, що зазначена норма Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року на правовідносини про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не поширюється.

Так, правовий статус судді, у тому числі судді у відставці, врегульовано спеціальними законами.

Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ було введено норму, що надавала судді, за наявності певного стажу, право на відставку, якому кореспондував обов'язок держави призначити і виплачувати судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання.

Таке положення зберігалося і у діючому Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453 - VI (з наступними змінами), яке забезпечувало незалежність суддів, проголошену статтею 126 Конституції України, в тому числі і належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862- XII (в редакції Закону від 24 лютого 1994 року №4015-ХІІ), яка діяла на час набуття позивачем права на відставку (а отже і на щомісячне довічне грошове утримання у разі виходу у відставку) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків.

Така норма зберігалась і у ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453- VI.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ( ч. З ст.22 Конституції України).

За змістом ст. 58 Конституції України закон, який звужує зміст та обсяг існуючих прав зворотної сили не має.

За таких обставин положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо виплати судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в частині зменшення його розміру Законами України №3668 - VI (3668-17) від 08. 07. 2011 року, № 1166-VII від 27. 03. 2014 року, №192 -VIII від 12.02.2015 року, та п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року №213- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" про скасування з 1 червня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання, яке призначалось на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на правовідносини про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не поширюються, як такі що суттєво звужують, а потім і зовсім позбавляють уже набутого права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді.

Зазначені норми суперечать не тільки Конституції України, а і Європейській хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, яка передбачає що суддя, який досяг встановленого Законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював обов'язки судді протягом певного строку, має право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді ( п.6.4. ст. 6).

На гарантії виплат у зв'язку з виходом судді у відставку, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці, звертають увагу і Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів від 17 листопада 2010 року №(2010).12.

На недопустимість звуження гарантій незалежності суддів, до яких відносяться належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, у тому числі і суддів у відставці, у своїх рішеннях, які мають преюдиціальне значення неодноразово наголошував і Конституційний Суд України (Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 08 червня 2007 року №4-рп/2007, 14 грудня 2011 року №18- рп/2011, 03 червня 2013 року №3-рп/2013.)

Таким чином з грудня 1992 року вихід у відставку за наявності стажу роботи на посаді судді не менше 20 років з наступним призначенням і виплатою щомісячного довічного грошового утримання, ближчого до рівня заробітної плати судді, були суттєвою умовою роботи на цій посаді, яка не могла бути змінена без згоди судді, оскільки саме такі умови було прийнято і за цих умов позивач продовжував працювати на посаді судді до дня надання відставки.

Приймаючи закони про зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання, а потім і про його скасування взагалі, законодавець не надав суддям права вибору і часу протягом якого він міг бути реалізованим - вийти у відставку на умовах, на яких вони працювали, або продовжити роботу на суттєво змінених законодавцем умовах.

Встановлено, що заяву про відставку до Вищої Ради Юстиції України ОСОБА_1 подано 23 січня 2014 року, тобто більше ніж за рік до скасування з 1 червня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке призначалось на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і до внесення змін до вказаного Закону зазначеними вище Законами України.

На час подання позивачем вказаної заяви про відставку діяла ч. З ст.138 Закону України №2453 - VI в редакції від 07.07.2010 року, оскільки внесені в неї зміни Законом України №3668 - VI від 08.07.2011 року щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до 80 відсотків, Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 03.06.2013 року визнані неконституційними, а внесені Законом України №1166- VII від 27.03.2014 року, зміни в ч. З ст.138 Закону України №2453 - VI від 07.07.2010 року набрали чинності з 1 травня 2014 року згідно с п. 2 Прикінцевих положень Закону України №1166 - VIІ від 27.03.2014 року, тобто після подання заяви про відставку.

Відповідно до ч. З ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, яка діяла на час подання заяви про відставку - 23 січня 2014 року, Вища Рада Юстиції України протягом місяця від дня надходження заяви повинна була внести до Верховної Ради України подання про звільнення з посади у зв'язку з виходом у відставку.

Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначався ст. 111 вказаного Закону, відповідно до якої воно підлягало розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів та будь яких перевірок.

Аналогічний порядок звільнення судді у відставку Верховною Радою України передбачено і ст.120 Закону України №192- VIІ від 12 лютого 2015 року.

Постанова Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з поданням ним заяви про відставку була прийнята 12 листопада 2015 року, незважаючи на те що ОСОБА_1 з 27 лютого 2014 року відповідно до ст. 126 Конституції України не мав права здійснювати правосуддя в зв'язку з досягненням віку 65 років.

Таким чином, від дня подання 23 січня 2014 року заяви до Вищої Ради Юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку, пройшло більше ніж 1 рік 9 місяців. За цей час було прийнято низку законів, якими суттєво звужено обсяг прав судді у відставці, в тому числі і право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від зменшення його розміру до повного скасування.

Саме зі вказаних підстав на недопустимість тяганини при розгляді питання про звільнення судді з посади у відставку звернув увагу і Верховний Суд України в своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-195 а 15.

Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, застосувавши до спірних відносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213 про скасування з 1 червня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, безпідставно позбавило позивача щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на отримання якого він набув право з 13.11.1998 року (перебуваючи на посаді судді 20 років), чим суттєво порушило його право та надані державою гарантії незалежності судді.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді складає 37 роки 2 місяці, на підставі ч. З ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 - VI в редакції від 07.07.2010 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно довідки ТУ ДСА України в Донецькій області від 28 грудня 2015 року №08-1070, станом на 01.09.2015 року заробітна плата ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становила 24804 грн 00 коп, з якої і повинно провести нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно бути призначене позивачу від дня подання ним відповідної заяви до УПФУ в Московському районі м. Харкова з 11.01.2016року по день ухвалення судового рішення з урахуванням виплаченої йому за вказаний період пенсії за віком.

При призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 11.01.2016 року за наведених вище підстав не підлягають застосуванню і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911- VIІІ щодо обмеження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 10740,00 грн, оскільки дія закону не має зворотної сили у часі.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та частковому задоволенню позову ОСОБА_1 про визнання дій відповідача протиправними та зобов*язання призначити довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а також нарахування та виплати різниці між призначеним щомісячним довічним грошовим утриманням та отриманої ним пенсії.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 87, 94 КАС України в зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551,20 грн. судових витрат, понесених ним при сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 6-14, 71, 72, 99-100, 122, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у призначені щомісячного довічного грошевого утримання як судді у відставці через скасування норм статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а право ОСОБА_1 - порушеним.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова призначити та в подальшому виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з моменту звернення з 11 січня 2016 року у розмірі 90 відсотків від заробітної плати - 24804 грн. 00 коп. (двадцять чотири тисячі вісімсот чотири гривн 00 копійок), згідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 грудня 2015 року № 08-1070

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразово щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за період з 11 січня 2016 року по день ухвалення рішення судом за виключенням отриманої ним за цей період пенсії за віком.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551,20 грн. судових витрат, понесених ним при сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного Адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її отримання.

Суддя: