Рішення № 56655780, 23.03.2016, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/757/15-ц

Провадження № 2/630/28/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачем 09 серпня 2003 року у Відділі РАГС Московського районного управління юстиції м. Харкова за актовим записом № 819, та залишити проживати з нею неповнолітнього сина ОСОБА_3

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що шлюбні відносини з відповідачем припинені в жовтні 2015 року, сім'я розпалася через різні погляди на сімейні обов'язки, що призводило до частих сварок між ними. Збереження сім'ї, на думку позивачки, в жодному разі не можливе, оскільки вони з чоловіком стали чужими людьми один для одного.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. В доповнення до обставин, виклеєних в позові, ОСОБА_1 вказувала на те, що син проживає разом з нею в будинку її матері за адресою: АДРЕСА_1, де є всі необхідні умови для проживання. Лише вона, як мати, може забезпечити розвиток дитини та догляд за ним, адже син не бажає жити з батьком, який ображає його, не зважаючи на прагнення останнього всіляко схилити сина до протилежної думки.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечував та підтвердив, що між ним та дружиною відбувались сварки через певні вимоги до неї, яким вона не відповідала, і витрачання спільних коштів. Його спроби зберегти сім'ю виявились марними, дружина лише відповіла, що не має почуття кохання до нього. Проти вимоги дружини про залишення дитини проживати з нею ОСОБА_2 заперечував з тих мотивів, що син скаржився йому на неналежні умови проживання в будинку бабусі, кілька разів він залишався без належного догляду та повертався жити до нього. Також ОСОБА_2 в своїх поясненнях наголошував на тому, що дружина після припинення сімейних стосунків кілька разів змінювала місце проживання, що негативно відображається на дитини. До того ж йому не дозволяють спілкуватися з сином, хоча той, напевно, почувався добре саме з ним.

Представник органу опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області Мухін С.О. в судовому засідання підтримав вимогу ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з нею, та пояснив, що з цього приводу було проведено засідання комісії з захисту прав дитини. Були з'ясовані умови проживання обох батьків дитини, умови проживання самої дитини та її думка про визначення місця проживання.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Сторони перебувають у шлюбі з 09 серпня 2003 року і мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторонами підтверджується те, що вони з жовтня 2015 року проживають окремо один від одного за різними адресами, та те, що дитина проживає разом з матір'ю, позивачем в даній справі. Відповідно до ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Причиною розірвання шлюбу є небажання позивача жити з відповідачем однією сім'єю і різні погляди на життя, взаємовідносини в сім'ї. Вона втратила почуття кохання та поваги до відповідача, що призвело до взаємного відчуження та небажання миритися. Позивачка наголошує на розірванні шлюбу, її намір є остаточним та відповідає її інтересам. При цьому підстав для вжиття заходів для примирення суд не вбачає, оскільки відповідач протягом тривалого часу не здійснив дій по відновленню сім'ї та

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України).

За таких обставин суд вважає, що сім'я розпалася остаточно, спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому шлюб слід розірвати.

Відповідно до ст.ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішувати ся органом опіки та піклування або судом.

При вирішенні по суті заявленої позивачем вимоги про визначення місця проживання дитини суд виходить з наступного.

Згідно з актами голови квартального комітету № 16 м. Люботин від 12 січня 2016 року ОСОБА_1, позивач у справі, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, разом з сином, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який перебуває на її утриманні, та своєю матір'ю. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно.

З червня 2012 року ОСОБА_1 офіційно працює в ТОВ «ЛАДА ЛЮКС» та її середній заробіток за останні шість місяців склав 2336 грн., що підтверджується довідкою з місця роботи № 5 від 01 лютого 2016 року. За місцем роботи ОСОБА_1 також характеризується позитивно. Відповідач ОСОБА_2, з його слів, на даний час працює неофіційно.

За дорученням суду органом опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області здійснено перевірку житлово-побутових умов за місцем мешкання кожного з батьків, про що складені акти від 25 грудня 2015 року. В помешканні кожного з батьків створені умови для проживання та розвиту дитини.

За результатами здійсненої перевірки, для проведення якої було залучено практичного психолога з Центру практичної психології та соціальної роботи, органом опіки та піклування Люботинської міської ради Харківської області подано суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю, ОСОБА_1

Такий висновок, зокрема, ґрунтується на характеристиці дитини, ОСОБА_3, складеній психологом за результатами психодіагностичного дослідження, яке показало, що найближчою людиною для ОСОБА_3 є його матір, на батька він ображається через принизливе ставлення до нього перед однолітками.

За таких обставин, суд задовольняє вимогу позивача в частині визначення місця проживання дитини разом з нею.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 19, 22, 24, 55, 56, 110, 112, 160, СК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 09 серпня 2003 року Відділом РАГС Московського районного управління юстиції м. Харкова за актовим записом № 819, розірвати.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю, ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін