Рішення № 56655670, 18.03.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/4577/14-ц

Провадження № 2/644/255/16

18.03.2016

РІШЕННЯ

іменем України

18 березня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря Костіна О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5, про визнання недійсними довіреності і договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач подав в суд позов, в кінцевій редакції якого просив визнати недійсною довіреність від 26 липня 2013 року, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 липня 2013 року та витребувати дану квартиру з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 та його представник посилались на те, що ОСОБА_6 уповноважила 26 липня 2013 року ОСОБА_3 на відчуження належної їй квартиру АДРЕСА_1, в той момент, коли через поганий стан здоровя, обумовлений онкологічним захворюванням та захворюванням на атеросклероз, перебувала у стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, договір купівлі-продажу квартири, який був вчинений ОСОБА_3 30 липня 2013 року на підставі спірної довіреності, був вчинений під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, обумовлених потребою ОСОБА_6 в грошових коштах на оплату коштовного лікування онкологічного захворювання.

Представник ОСОБА_2Я проти позовних вимог заперечувала, посилалась на їх безпідставність.

Представник ОСОБА_4 також заперечувала проти позову, посилалась на те, що її довіритель є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1.

Третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5 пояснив, що при посвідченні довіреності 26 липня 2013 року переконався у дієздатності ОСОБА_6 і поведінка останньої не викликала у нього сумнівів щодо її адекватності та спрямованості волевиявлення.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 липня 2013 року ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_3 на відчуження належної їй квартири АДРЕСА_1. 30 липня 2013 року ОСОБА_3 вказану квартиру продала ОСОБА_2 за 182100 грн. 28 серпня 2013 року ОСОБА_6 померла. Причиною смерті стала ракова інтоксикація та злоякісне новоутворення язика.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначали, що ОСОБА_6 в липні 2013 року мала поганий стан здоровя, мала проблеми з памятю, через що могла не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З висновку судово-психіатричної експертизи № 952 від 02.11.2015 року вбачається, що за життя та безпосередньо 26 липня 2013 року ОСОБА_6 ознак будь-якого стійкого хронічного чи тимчасового хворобливого психічного розладу, які б позбавляли її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не виявляла і могла за своїм психічним станом (з урахуванням наявності онкологічного захворювання та лікування) при підписанні спірної довіреності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, як вбачається з описової частини експертного висновку, при дослідженні медичної документації ОСОБА_6, зокрема амбулаторної картки, було встановлено, що не зважаючи на поганий стан здоровя через наявність захворювання серця, станом на 30.11.2012 року ОСОБА_6 мала ясну свідомість. При огляді 15.02.2013 року ОСОБА_6К скаржилась на головний біль, загальну слабкість, головокружіння, при цьому їй був поставлений діагноз: ішемічна хвороба серця, діффузний кардіосклероз, церебральний атеросклероз. 31.05.2013 року ОСОБА_6К скаржилась на зниження памяті та головокружіння. Загальний стан здоровя був визначений як задовільний. При огляді 27 липня 2013 року ОСОБА_6 скаржилась на слабкість та головокружіння. Обєктивно був описаний тяжкий стан, проте лікарем невропатологом не було встановлено ознак гострої неврологічної патології. 31 липня 2013 року лікарем-онкологом у ОСОБА_6 було діагностовано саркому язика, однак остання відмовилась від подальшого лікування та огляду, була виписана додому за її проханням.

Зважаючи на те, що справи про визнання правочинів недійсними з підстав, коли у момент вчинення оспорюваного правочину особа перебувала в такому стані, в якому вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, суд, оцінюючи в сукупності всі фактичні дані щодо стану здоровя ОСОБА_6, які були встановлені з показань свідків, медичної документації та судової психіатричної експертизи, приходить до висновку, що на момент вчинення правочину у формі довіреності ОСОБА_6 усвідомлювала значення своїх дій і могла ними керувати. Судом не встановлено достатніх обєктивних медичних та фактичних даних, що наявність захворювання серцево-судинної системи та онкологічного захворювання, які впливали на загальний стан здоровя та на зниження памяті ОСОБА_6, обумовлювали наявність стійкого хронічного чи тимчасового хворобливого психічного розладу останньої на момент вчинення оспорюваного правочину.

Ті обставини, що ОСОБА_6 самостійно телефонувала ОСОБА_1 на міський телефон з проханням приїхати, а також те, що після огляду лікарем-онкологом вона відмовилась від госпіталізації і ця відмові була прийнята, свідчать про те, що ОСОБА_6 усвідомлювала значення своїх дій, що не викликало у лікарів та оточуючих підозр стосовно адекватності її поведінки.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 23 постанови № 9 від 06.11.2009 року Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Посилання позивача на те, що оспорюваний правочин у формі довіреності був вчинений ОСОБА_6 у стані, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій і не могла ними керувати, а оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, як наслідок виданої довіреності, був вчинений під впливом тяжкої для ОСОБА_6 обставини і на вкрай невигідних умовах, свідчить про певне протиріччя в позиції ОСОБА_1, оскільки підстави, обрані позивачем в якості обґрунтування недійсності правочину купівлі-продажу, свідчать про те, що волевиявлення продавця було спрямоване саме на продаж нерухомого майна, проте через наявність певних негативних обставин, цей правочин був вчинений та ще й на невигідних для останнього умовах. В той час як підстави, викладені позивачем в обґрунтування недійсності довіреності, виключають наявність свідомого волевиявлення довірителя, який уповноважував довірену особу на продаж квартири.

Проте, позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності тяжкої обставини, яка б спонукала ОСОБА_6 до продажу квартири, оскільки онкологічне захворювання у виді саркоми язика було діагностовано 27 липня 2013 року, вже після видачі довіреності, і ніякого коштовного лікування ОСОБА_6 не призначалось. З показань свідків також не вбачається, що ОСОБА_6 до 26 липня 2013 року потребувала значних грошових коштів на лікування.

Крім того, та обставина, що відповідно до умов спірного договору купівлі-продажу від 30 липня 2013 року, квартира була продана за 182100 грн., що на той час складало в доларовому еквіваленті близько 22700 доларів США і відповідало орієнтовній ринковій вартості подібного житла, спростовує наявність ознаки вкрай невигідних умов вчиненого правочину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 209, 212 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності від 26 липня 2013 року і договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 липня 2013 року та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С.В. Шевченко