Рішення № 56655302, 24.03.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/10596/15-ц

2/639/636/2016

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.

за участю секретаря Антохіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, в якому просила суд визнати за позивачем право власності на 12/100 частин житлового будинку №21 по вул. Володимирській в м. Харкові за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона з 18.03.1988 року зареєстрована та проживає в частині житлового будинку №21 по вул. Володимирській в м. Харкові. Дану частину житлового будинку ОСОБА_1 купила у ОСОБА_2 за 5000 руб., про що останньою була складена розписка. Однак, нотаріально договір купівлі-продажу частини будинку посвідчений не був, у звязку з відсутністю у ОСОБА_2 повного пакету правовстановлюючих документів.

Позивач зазначає, що вона на протязі 25 років мешкає у вищезазначеному житловому приміщенні, зареєстрована в ньому, своєчасно сплачує всі комунальні платежі, проводить ремонтні роботи, а тому вважає, що за нею може бути визнано право власності на12/100 частин житлового будинку №21 по вул. Володимирській в м. Харкові за набувальною давністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 22.07.2013 року, заявлений позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, які викладені у рішенні вище. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. У звязку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 169 та ст.ст. 224-225 ЦПК України, вважає необхідним провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 на підставі дублікату свідоцтва про право власності на спадщину від 09.07.1957 року, посвідченого 1-ю ХДНК, р.№2-14811, дублікат видано 1-ю ХДНК 23.06.1982 року, р.№ 5-3-222, на праві власності належить 12/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул. Володимирській,21 в м. Харкові. ( а.с. 61)

12.03.1988 року ОСОБА_4 продала 12/100 частин житлового будинку по вул. Володимирській, 21 в м. Харкові за 5000 руб. ОСОБА_1, яку і прописала в дану частину будинку, що підтверджується розпискою, копія якої є в матеріалах справи. ( а.с. 16)

Згідно паспорту громадянина України на імя ОСОБА_1 та довідки про склад сім*ї від 30.07.2013 року, остання зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.03.1988 року. (а.с. 9, 59)

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили суду, що позивач ОСОБА_1 з 1988 року постійно проживає та зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, проводить поточний ремонт будинку та сплачує комунальні послуги. Крім того, гр. ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 пояснили суду, що в їх присутності ОСОБА_1 передавала ОСОБА_2 5000 руб. за придбану нею частину будинку.

З матеріалів справи убачається, що на протязі тривало часу ОСОБА_1 проводила оплату комунальних послуг за адресою м. Харків, вул. Володимирська, 21, укладала договір про надання населенню послуг водопостачання. ( а.с. 17-28)

Таким чином, судом було встановлено, що ОСОБА_1 безперервно та вільно на протязі з березня 1988 року та по теперішній час користується та утримує частину будинкупо вул. Володимирська, 21 в м. Харкові, проводить поточний ремонт для підтримання його в належному для використання стані.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відтак, початком перебігу строку набувальної давності є 01 січня 2001 року. Згідно п.п.9,11,14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3ст. 344 ЦК)). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2ст. 344 ЦК). Враховуючи положеннястатей335і344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Виходячи зі змістуч.1ст. 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. За змістомст.344 ЦК Українивизначаються ознаки володіння, які є необхідними для набуттяч права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним та володіння повинно бути безперервним протягом зазначених строків.перебіг строку набувальної давності на нерухоме майно починається з моменту виникнення володіння. За таких обставин, враховуючи, що позивачка з березня 1988 року відкрито, добросовісно та безперервно володіє 12/100 частиною житлового будинку №21 по вул. Володимирській в м. Харкові, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі та визнає за нею право власності на 11/100 частин вищевказаного будинку за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 209-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. ст.ст. 319, 344 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 12/100 частин житлового будинку № 21 (двадцять один) по вул. Володимирській в м. Харкові.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В. В. Труханович