Ухвала суду № 56655054, 23.03.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретаря судового засідання Воха В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Рівненського міського суду від 17 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ревнетеплоенергія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 17 грудня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 лютого 2014 року, задоволено позовні вимоги ТзОВ „Рівнетеплоенергія" та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за надані комунальні послуги на користь постачальника в сумі 4743 грн. 23 коп., втрат внаслідок інфляційних процесів в сумі 268 грн. 54 коп., 3% річних в сумі 166 грн. 19 коп., а всього 5177 грн. 96 коп.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про роз'яснення рішення суду від 17 грудня 2013 року, вказуючи, що для нього не зрозуміло за який період з нього стягнута заборгованість за надані комунальні послуги ТзОВ „Рівнетеплоенергія".

Ухвалою від 16 лютого 2016 року Рівненський міський суд відмовив ОСОБА_1 у роз'ясненні рішення від 17 грудня 2013 року посилаючись на норми процесуального права, які не передбачають зміни судового рішення ухваленого по суті, в мотивувальній частині якого було зазначено, що стягнута з відповідача заборгованість виникла за період з листопада 2009 року по грудень 2012 року, що підтверджується дослідженим під час судового розгляду розрахунком поданим позивачем та не спростованим відповідачем. За таких обставин місцевий суд не вбачав підстав для роз'яснення судового рішення від 17 грудня 2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права. Доводить, що місцевий суд розглядаючи його заяву вказав, що заборгованість виникла з листопада 2009 року по грудень 2012 року, про що не зазначено в резолютивній частині рішення суду, а тому вважає, що воно є нечітким, незрозумілим.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

За змістом зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз'яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

Така позиція міститься у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі", де зазначено, що відповідно до ст.221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Суд повинен відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення.

За викладених обставин доводами апеляційної скарги не спростовано висновок місцевого суду, який з посиланням на норми процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення прийнятого рішення.

Ухвалою судді апеляційного суду Рівненської області від 11 березня 2016 року відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення рішення у даній справі, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави у відповідності до ст.ст.82,88 ЦПК України ст.8 Закону України „Про судовий збір", який не сплачено на час розгляду справи.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.82,88,221 ЦПК України, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді М.П.Григоренко

Н.М.Ковальчук