Постанова № 56654183, 24.03.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.03.2016 Справа № 554/1658/16-п

Справа № 554/1658/16-п

Провадження № 3/554/457/2016

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 березня 2016 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП і матеріали справи додані до нього щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 гай, 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до адміністративної відповідальності не притягувалась, інші дані відсутні

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу складеного старшим державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_2 порушник ОСОБА_1 «вчинив правопорушення передбачені п. 57.1 ст. 57 ПКУ, а саме не вчасно сплачено податкове зобовязання з ПДВ за грудень 2015 року по терміну сплати 30 січня 2016 року, що зафіксовано в акті № 594/16-01-12-01/38803725 від 1 березня 2016 року», що на думку ініціатора складення протоколу, є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

В судове засідання порушник, будучи повідомленим в межах наданих відомостей про особу про час і місце розгляду справи, не зявився, заяви про розгляд справи без його участі не подав, в звязку з чим суд визнав причину його неявки неповажною та розглянув справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали, додані до протоколу, суд приходить до висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та необхідності закриття справи щодо нього за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Як видно із змісту протоколу, він складений з грубими порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, яка встановлює, що в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, повинні бути зазначені: дата і місце його складення, посада, прізвище, імя по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. У разі відмовлення особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

При складенні протоколу порушникові розяснюються його права і обовязки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Ці вимоги закону ініціатором складення протоколу були грубо порушені.

Відповідно до чинного законодавства відповідальність за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП встановлена за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Так, протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не підписаний, що є свідченням порушення ініціатором складення протоколу вимог статті 256 КУпАП та прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Неявка порушника, як про це зазначено в протоколі, для його складання та підписання, не є підставою для визнання факту його складення законною, оскільки законом не передбачено можливості заочного притягнення особи до відповідальності.

Крім того, в протоколі відсутні повні анкетні дані про особу порушника, що позбавляє суд і позбавляло ініціатора складення протоколу викликати його для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому твердження останнього про неявку порушника є неправдивим, оскільки для виклику необхідно встановити особу порушника.

Отже, суд вважає, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_1 не складався, процесуальні права, в тому числі і право на захист, йому не розяснювались, в звязку з чим відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. З цих підстав суд вважає, що докази обвинувачення порушника одержані незаконним шляхом. При цьому суд враховує і те, що Акт перевірки ТОВ «Аторос» (а. с. 1), керівником якого являється порушник, який є додатком до протоколу, ним не підписувався, а отже йому не відомо про те, що мають місце порушення, які йому інкримінуються.

Оцінюючи дії порушника з позицій відповідності закону, суд виходить також і з того, що обєктивна сторона інкримінованого йому правопорушення полягає у неподанні або несвоєчасному поданні посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обовязкових платежів). Порядок подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обовязкових платежів) визначено в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492.

Як слідує з наведеного вище, порушнику інкримінується невчасна сплата податкового зобовязання з ПДВ, відповідальності за що диспозиція норми КУпАП, яка йому інкримінується, не передбачає, в звязку з чим його дії не містять обєктивної сторони складу інкримінованого йому правопорушення, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.

Ініціатором притягнення порушника до адміністративної відповідальності до протоколу не додано жодного доказу, який би підтверджував факт вчинення інкримінованого йому правопорушення, а тому суд вважає висновок ініціатора складення протоколу про вчинення ним інкримінованого правопорушення припущенням, яке на доказах не грунтується.

З цих підстав суд вважає, що докази обвинувачення порушника одержані незаконним шляхом і ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, судом встановлено, що фабула обвинувачення порушника ОСОБА_1 є не конкретною, суть і зміст обвинувачення не відповідають диспозиції норми КУпАП, за якою складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, що також, на думку суду, виключає можливість притягнення його до відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення.

Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення та необхідності закриття справи з цих підстав.

Керуючись статтями 247, 283 та 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Закрити справу щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. Г. Савченко