Ухвала суду № 56653059, 17.12.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 1216/34/12

Провадження № 11кп/782/277/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Луганського Ю.М.

суддів: Курліщук Н.Є., Павленко Т.І.

за участю секретаря - Лебединської Л.М.

прокурора - Гринюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу прокурора Марківського району О.Опанасюк

на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 30 жовтня 2015 року, якою подання прокурора Марківського району Луганської області щодо визначення строку фактично невідбутої засудженим ОСОБА_1 частини покарання повернуто разом з доданими до нього матеріалами.

В ухвалі суд зазначив, що 29.10.2015 року надійшло подання прокурора Марківського району щодо визначення в порядку ст.ст.537, 539 КПК України строку фактично невідбутої частини покарання ОСОБА_1

В поданні зазначено, що ОСОБА_1 засуджений вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 року за ст.ст.185 ч.2, 3; 395; 71 ч.1 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Строк покарання починається з 14.02.2012 року і закінчується 14.03.2016 року. З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину засудженого розподілено для відбування покарання до Брянківської виправної колонії № 11 (Луганська область, м.Брянка, вул.Железняка,6). У зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції м.Брянка, де розташована виправна колонія № 11, опинилося в межах тимчасово окупованої території.

12.04.2015 року нелегітимним органом, Генеральною прокуратурою так званої «ЛНР», видано документ про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 15.06.2015 року останній був звільнений з виправної колонії № 11. Станом на 24.06.2015 року невідбута частина покарання становить 8 місяців 19 днів.

Прокурор просив визначити строк фактично невідбутої засудженим ОСОБА_1 частини покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 року та направити його для відбування цієї частини покарання.

Ст.537 КПК України передбачений перелік питань, які можуть вирішувати суди, визначені ч.2 ст.539 КПК України, під час виконання вироків.

Із змісту ст.539 КПК України вбачається, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, а саме із відбуттям покарання, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

В поданні вказано, що ОСОБА_1 розподілено для відбування покарання до Брянківської виправної колонії № 11, у зв'язку з чим із зазначеним поданням необхідно звернутися до Брянківського міського суду Луганської області.

Проте, відповідно до Розпорядження Голови ВССУ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованому у районі проведення антитерористичної операції Брянківському міському суду Луганської області, на Лисичанський міський суд Луганської області, у зв'язку з чим подання прокурора необхідно повернути.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду у зв'язку з істотним порушеннями вимог чинного законодавства, а подання прокурора від 29.10.2015 року направити на новий розгляд до Марківського районного суду.

У подані від 29.10.2015 року зазначено, що вироком Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.2, 3; ст.395 КК України та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до вказаного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Марківського районного суду Луганської області від 31.01.2012 року та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Місцем відбуття покарання ОСОБА_1 обрано Брянківську виправну колонію №11.

У грудні 2014 року представниками незаконних збройних формувань так званої «ЛНР» захоплено Брянківську виправну колонію № 11. За вказаним фактом до ЄРДР за № 12015130370000442 внесені відповідні відомості, досудове розслідування триває.

12.04.2015 року нелегітимним органом (Генеральною прокуратурою так званої «ЛНР)», створеним у порядку, не передбаченому діючим законодавством України, у порушення ст.74 КК України, якою передбачено, що питання, звільнення засуджених від покарання належать до компетенції суду, видано документ про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1

24.06.2015 року співробітниками Марківського РВ ГУМВС України в Луганській області виявлено та доставлено ОСОБА_1 до Марківського райвідділу міліції для перевірки факту втечі з місць позбавлення волі.

Вищевказане свідчить, що порядок звільнення засудженого ОСОБА_1 не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки ст.74 КК України передбачає, що вирішення цих питань належать до компетенції суду та КПК України (розділ VIII - «Виконання судових рішень») визначено чіткий порядок вирішення питань, що виникають при виконанні вироку суду.

У зв'язку з цим та з метою виконання вироку Марківського районного суду Луганської області від 17.04.2012 року, прокурором району було внесено до суду подання стосовно засудженого ОСОБА_1 з вказаних питань.

У зазначеному поданні вказані чітки питання, які суд повинен розглянути, а саме п.14 ст.537 КПК України (інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку).

Підставою внесення подання до Марківського районного суду Луганської області є п.4 ч.2 ст.539 КПК України (до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п.14 ч.1 ст.537 цього Кодексу).

Крім цього, суд першої інстанції всупереч вимогам ч.4 ст.539 КПК України, яка передбачає перелік осіб, які підлягають виклику до суду для розгляду подання, одноосібно, без належного повідомлення та участі прокурора і засудженого, розглянув подання та виніс зазначену ухвалу.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

В порушення вказаних вимог, в ухвалі від 30.10.2015 року суд зазначив, що ухвала оскарженню не підлягає.

З урахуванням викладеного, вважає ухвалу суду від 30.10.2015 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироків.

Згідно з п.4 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

З урахуванням викладено, висновок суду першої інстанції, що із змісту ст.539 КПК України вбачається, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, а саме із відбуттям покарання, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, є безпідставним.

Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Разом з тим, в порушення вимог вищезазначеної правової норми, суд в резолютивній частині ухвали від 30.10.2015 року зазначив, що ухвала оскарженню не підлягає.

Крім цього, ст.539 КПК України не передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, може бути повернуто без розгляду.

Таким чином, в порушення вимог діючого кримінального процесуального законодавства України суд першої інстанції не розглянув по суті подання прокурора Марківського району, а апеляційний суд, згідно вимог ст.33 КПК України, не має право виходити за межі інстанційної підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу необхідно скасувати у зв'язку з істотними порушеннями судом вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, в ході якого необхідно врахувати наведене та прийняти рішення, яке б відповідало вимогам кримінального і кримінального процесуального законів.

Керуючись ст.ст.405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 30.10.2015 року про повернення подання прокурора Марківського району Луганської області щодо визначення строку фактично невідбутої засудженим ОСОБА_1 частини покарання скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу прокурора Марківського району О.Опанасюк задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: