Ухвала суду № 56652104, 16.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9843/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/1661/16 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 40 16.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Сержанюка А.С.

Секретар - Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Громадської організації « Громадська рада Крюківщини» , треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів ,

В с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернувся із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є директором ТОВ «Деланта» та уповноваженим представником замовника будівництва ОСОБА_6 в селі Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

« Вишнева оселя» є торговою маркою генеральної підрядної організації ТОВ

« Деланта» .

Громадська організація « Громадська рада Крюківщини» у липні 2015 року розповсюдила в селі Крюківщина листівки , в яких принижується честь та гідність ОСОБА_2 як директора ТОВ « Деланта», та спотворюється дійсна інформація про законність будівництва .

Зокрема , в листівці зазначено « здійснюються незаконні забудівлі , забудовник «Вишнева оселя» при підтримці та сприяння Крюківщинської сільської ради».

Головою ГО « Громадська рада Крюківщини» є ОСОБА_3.

Як зазначає позивач , негативна , недостовірна інформація поширена ОСОБА_3 , як головою ГО «Громадська рада Крюківщини» про Житловий комплекс « Вишнева оселя» порушила право на недоторканість ділової репутації, оскільки спотворила та принизила оцінку діяльності ЖК « Вишнева оселя» та позивача особисто. З боку громадськості та суспільства ці оцінка перестала бути об»єктивною та поставила під сумнів професійність посадових осіб ЖК « Вишнева оселя» .

Позивач, вважаючи розповсюджену інформацію недостовірною, просив зобов»язати ГО « Громадська рада Крюківщини» в особі її голови ОСОБА_3 спростувати недостовірну та негативну інформацію стосовно ОСОБА_2, директора ТОВ «Деланта» , яке є власником торговою марки « Вишнева оселя» , а саме --

-Здійснюються незаконні забудівлі , забудовник « Вишнева оселя» при підтримці та сприянні Крюківщинської сільської ради .

Просив спростовувати інформацію шляхом розповсюдження друкованих листівок серед жителів села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн за розголошення та розповсюдження недостовірної та негативної інформації .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , та ухвалити нове рішення , яким вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилався на неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для вирішення справи , висновки суду не відповідають обставинам справи , має місце недоведеність обставин справи , які суд вважав встановленими , зокрема щодо того ,що викладена відповідачем інформація не є оціночними судженнями.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів. У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В силу ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Судом першої інстанції встановлено , що у відповідності до свідоцтва на знак для товарів і послуг №191228 «Вишнева оселя» є торговою маркою генеральної підрядної організації ТОВ «Деланта»( а.с.30-34) .

З пояснень сторін , судом встановлено, що у липні 2015 року в с.Крюківщина було розповсюджено інформаційні листівки. В листівці зокрема зазначається «здійснюються незаконні забудівлі, забудовник «Вишнева оселя» при підтримці та сприянні Крюківщинської сільської ради».( а.с. 7) .

Відповідач ,заперечуючи проти позову , зазначав , що в с. Крюківщина проводиться будівництво за адресами АДРЕСА_1. Члени ГО « Громадська рада Крюківщини» створили комісію з приводу законності будівництва ЖК « Вишнева оселя» . Крім того зазначали , що дії ОСОБА_2 направленні на усунення членів ГО « Громадська рада Крюківщини» від здійснення контролю над будівництвом , які проводить ЖК « Вишнева оселя» ( а.с. 16-17) .

Відповідно до ч.1 ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року

№ 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.п.15, 16 постанові пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії (позови про захист честі та гідності) суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» поняття інформації визначено як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про інформацію", відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Враховуючи , що ОСОБА_2 є директором ТОВ « Деланта»,яке є власником торгової марки « Вишнева оселя» ,яка здійснює забудову в с. Крюківщина, тому відкритий для суворої критики громади села щодо будівництва і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо позивача є значно ширшою.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості

Суд, з урахуванням встановлених обставин, дійшов вірного висновку , що викладені вислови є оціночними і не містять відомості про конкретні факти, події та явища.

Позивачем відповідно до ст. 60 ЦПК України не надано доказів, що відповідач розповсюдив недостовірну інформацію спрямовану на заподіяння шкоди діловій репутації ТОВ «Деланта», яке є власником торгової марки «Вишнева оселя» та особисто ОСОБА_2 , не надано таких доказів і до апеляційної скарги .

Стаття 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачає, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

Висновок суд першої інстанції ,що інформація, яка викладена в листівці ,зокрема

« здійснюються незаконні забудівлі,забудовник « Вишнева оселя» при підтримці та сприянні Крюківщинської сільської ради» є лише критичною оцінкою певних фактів та діяльності позивача, який обіймає посаду директора ТОВ « Деланта» , та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, а тому такі оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості , є обгрунтованим і правильним.

Згідно положень ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідачів, не можна перевірити на предмет їхньої відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка висловлена, зокрема, у рішеннях цього суду у справах «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року та «Українська прес-група» проти України» від 29 березня 2005 року.

Суд вірно прийшов до висновку, що немає фактів, які б доводили, що вислови у листівці мотивовані цілеспрямованими діями відповідачів з метою принизити честь, гідність чи ділову репутацію позивача, а тому вірно відмовив у задоволенні позову.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (п.27 Постанови від 27.02.2009 року № 1).

Посилання позивача про завдання моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, оскільки жодних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів і моральним станом позивача, ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано, а відтак вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними .

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України , колегія суддів,

У х в а л и л а ;

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді