Постанова № 56650900, 22.03.2016, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1163/15-а

Провадження № 2-а/353/2/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіна У.Ю.

з участю секретаря: Мороз М.І.

представників позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представника Управління ПФУ у Тлумацькому районі Іванишина Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумач справу за адміністративним позовом представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до УПФ України в Тлумацькому районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з вересня 1998 року отримувала пенсію за віком. В подальшому ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до США, у зв'язку з чим виплату пенсії їй було припинено з березня 2004 р. по причині неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд. У відповідь на заяву позивачки від 01.10.2015 р., подану через представника по довіреності, щодо поновлення виплаті пенсії за віком, листом від 15.10.2015 року відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, оскільки заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), а не його представником. Також у своєму листі відповідач зазначив, що відповідно до ст. 46 ЗК «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не отримані з вини пенсіонера пенсії виплачуються за минулий час, але не більше ніж за 3 роки до дня звернення за отриманням пенсії. Просила визнати дії відповідача щодо зупинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з березня 2004 р. та відмови у її поновленні протиправними, зобов'язати УПФ України в Тлумацькому районі відновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з березня 2004 р. з врахуванням всіх індексацій та перерахунків, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

На вищевказаний адміністративний позов від відповідача до суду надійшло письмове заперечення, в яких УПФ в Тлумацькому районі вказувало на те, ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком з 02.09.1998 року, виплата пенсії здійснювалась через поштове відділення у м. Тлумач, яке обслуговувало також населення с. Локітка Тлумацького району. Оскільки ОСОБА_1 добровільно не отримувала призначену пенсію протягом 6 місяців підряд, то виплата пенсії їй була припинена з березня 2004 р., при чому рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 УПФ у Тлумацькому районі не виносилось. Поновлення виплат можливе при особистому зверненні пенсіонера з відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фону. Оскільки, із заявою про поновлення виплат звернулась представник за довіреністю, законних підстав для поновлення виплати пенсії не було. Відповідач вважає відмову в поновленні виплати пенсії законною, а свої дії правомірними. В задоволенні позову просили відмовити.

Ухвалою Тлумацького районного суду від 22.03.2016 р. позовні вимоги за період з 01.03.2004 р. по 19.05. 2015 року включно залишені без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та оглянувши пенсійну справу ОСОБА_1, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.09.1998 р. на підставі її заяви від 01.09.1998 р. (а.с. 40) управлінням соціального захисту Тлумацької РДА Івано-Франківської області була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти (Протокол № 1 від 01.09.1998 р., а.с. 39). Пенсійні виплати надходили на відділення поштового зв'язку в м. Тлумач, яке обслуговує в т.ч. і пенсіонерів с. Локітка Тлумацького району Івано-Франківської області, в якому зареєстрована ОСОБА_1 До березня 2004 р. пенсію ОСОБА_1 отримувала за довіреністю донька ОСОБА_3 (а.с. 42).

В 2003 році пенсійну справу ОСОБА_1 було передано до УПФУ в Тлумацькому районі.

З довіреності представника позивачки - ОСОБА_3, посвідченої консулом Генерального консульства України в Нью-Йорку (США) 03.09.2015 р., вбачається, що позивачка ОСОБА_1, громадянка України, тимчасово проживає в США і місцем її постійного проживання є Україна.

З 01.03.2004 року УПФУ в Тлумацькому районі припинило виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у зв'язку із неотриманням позивачкою пенсійних виплат понад шість місяців, проте жодного документи з цього приводу пенсійна справи ОСОБА_1 не містить. Представник відповідача ствердив, що УПФУ в Тлумацькому районі жодного письмового документу (розпорядження, рішення, протоколу, тощо) з цього приводу не виносило, жодного листа або повідомлення ОСОБА_1 з цього приводу на її поштову адресу не надсилало.

З пояснень представника відповідача встановлено, що єдиним доказом припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є роздруківка з її архівного особового рахунку № 125943 з електронної програми УПФУ, в якій зазначено, що пенсія ОСОБА_1 направлялась на поштове відділення та не була отримана: в березні 2004 р. - 156,30 грн., в березні 2004 р. - 347,70 грн., в квітні 2004 р. - 168,0 грн., в травні 2004 р. - 168,0 грн., в листопаді 2004 р. - 284,69 грн. та в грудні 2004 р. - 290,95 грн. (а.с. 43). Проте, з зазначеної роздруківки з архівного особового рахунку позивачку чітко вбачається, що пенсія не відправлялась позивачці на поштове відділення протягом 6 місяців підряд, а тому вона і не мала можливості не отримувати її протягом 6 місяців підряд. Крім того, як роздруківка з архівного особового рахунку позивачки, так і оглянуті в судовому засіданні матеріали особової пенсійної справи ОСОБА_1, містять інформацію про подальше нарахування пенсії ОСОБА_1 і після березня 2004 р., а також проведення їй перерахунків раніше призначеної пенсії.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 за довіреністю, в інтересах своєї довірительки поштовим зв'язком направила до УПФУ в Тлумацькому районі заяву від 01.10.2015 р. про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 2004 р., а також просила роз'яснити причину зупинки виплати пенсії (а.с. 12). До заяви була додана копія нотаріально посвідченої довіреності.

Однак відповідач листом від 15.10.2015 року № 122/Д-15 відмовив в поновленні виплати пенсії у зв'язку з необхідністю особистого подання ОСОБА_1 заяви про поновлення виплати пенсії (а.с. 13).

Зі змісту ч.3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст. 25 Конституції України).

Таким чином, право особи на забезпечення її у старості є невідчужуваним і непорушним, гарантується Конституцією України та реалізовано, зокрема, через норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка, тимчасово проживаючи США, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання, про що вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009, яке є безумовною підставою для поновлення та виплати пенсії позивачу як особі, яка проживає за межами України.

З матеріалів справи встановлено, що 03.09.2015 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси, в тому числі у всіх відділення та управління Пенсійного фонду України з метою отримання та перерахування належної їй пенсії за віком. Довіреність посвідчена консулом Генерального консульства України в Нью-Йорку (США) та дійсна протягом десяти років (а.с. 6).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, проводиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року, визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок пенсії) та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) та виплати пенсій передбачено, що заява про призначення (поновлення) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (п.5 Порядку).

Зважаючи на відсутність іншого нормативно-правового акту, що регулює порядок відновлення виплати пенсії особам, які виїхали на тимчасове місце проживання за межі України, застосуванню підлягають приписи діючого Порядку № 22-1, відповідно до яких для поновлення виплати пенсії особа має подати заяву особисто або через представника, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріально.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст.1 Першого протоколу до конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до ст. 17 закону від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Аналогічної позиції дотримується і ВАСУ, який в своїй Ухвалі від 27.01.2016 р. К/800/34272/15 зазначив, що подання заяви від імені пенсіонера належним його представником, не може бути підставою для відмови в поновленні пенсійних виплат.

Також ВСУ переглядаючи справу про визнанні дій УПФУ неправомірними та зобов'язання провести поновлення раніше призначеної пенсії особі, від імені якої в УПФУ звертався представник пенсіонера по довіреності (Постанова від 06.10.2015 р. № 816/4505/14), не висловив жодних заперечень щодо правомірності такого звернення.

Частиною 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за необхідне їх задовольнити в повному обсязі, оскільки дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачці з березня 2004 р. та щодо відмови позивачці в поновленні їй виплати пенсії за поданою її представником 01.10.2015 року заявою є неправомірними, а тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивачки слід зобов'язати відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 20.05.2015 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 159, 160, 163, 167 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною зупинку Управлінням Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з березня 2004 р.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою її представника ОСОБА_3 від 01.10.2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 20.05.2015 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча Луковкіна У.Ю.