Ухвала суду № 56649733, 22.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5923/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/689/К/16 Мельник О.П.

Категорія -81 (ІІ) Доповідач - Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.,

за участі секретаря: Чубіної А.В.,

за участі: боржника - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3;

стягувача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2015 року по справі за поданням державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 державний виконавець Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Гольник О.М. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження особи - боржника ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання ним зобов'язань за виконавчими документами.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначила, що згідно виконавчого листа 2/212/1920/13 від 24.04.2013 року, виданого Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу на користь матері дитини - ОСОБА_4. Заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 01.10.2015 року складає 30784,22 грн. Дана заборгованість на теперішній час боржником не сплачена.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2015 року подання державного виконавця задоволено.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань.

Виконання ухвали доручено Адміністрації Державної прикордонної служби України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції, з постановленням нової про відмову у задоволенні подання, посилаючись на те, що встановлений у судовому засіданні факт ухилення боржника від виконання судового рішення є недоведеним, оскільки його жодного разу не було повідомлено про наявність заборгованості та він не знав про існування виконавчого провадження. Крім того, судом не враховано, що у разі обізнаності про боргові зобов'язання ОСОБА_2 міг скористатися правом добровільного виконання зобов'язання, у тому числі й забезпеченням його виконання заставою належного йому нерухомого майна. Зазначене свідчить, що ОСОБА_2 не ухиляється від сплати боргу та виконання рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, знаходиться виконавче провадження № 1843/4, яке складається з:

- виконавчого листа № 2/212/1920/13 виданого Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 24 квітня 2013 року, згідно якого з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини усіх видів доходу на користь матері дитини - ОСОБА_4 (а.с.2-4).

Відповідно до інформаційного листа, наданого Тернівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, загальна сума боргу ОСОБА_2 станом на 01.10.2015 року складає 30784 грн. 22 коп.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту ухилення останнього від виконання ним рішення суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.2,3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" громадян України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

Згідно п.5, ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, в тому числі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

З аналізу зазначеної норми матеріального закону витікає, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і факт ухилення від їх виконання, а також наявність паспорту для виїзду за кордон.

Пунктом 18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього за рішенням суду.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення, як того вимагають правила ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції стягувачем ОСОБА_4 зазначено, що до розрахунку боргу по сплаті аліментів додані суми, які боржник ОСОБА_2 сплатив їй самостійно, що свідчить про те, що останній не ухиляється від виконання зобов'язання.

Враховуючи зазначені обставини та відсутність доказів, які б свідчили про факти умисного ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання покладених на неї рішенням суду зобов'язань, колегія суддів приходить до висновку про передчасність застосування до боржника ОСОБА_2 такого заходу впливу як тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, а тому колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні подання державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон - відмовити.

Стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, зокрема ухвали, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31 - 33 ч. 1 ст. 293 цього Кодексу.

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України №6-716цс15 від 23 вересня 2015 року.

Керуючись п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, п.6 ч.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2015 року скасувати.

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: