Рішення № 56649711, 16.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
16.03.2016
Номер справи
216/4270/15-ц
Номер документу
56649711
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/4270/15-ц 22-ц/774/567/К/16

Справа № 216/4270/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/567/К/16 інстанції - Мазурчак В.М.

Категорія №42 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Масловою К.В.,

за участю - представника відповідача Благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" - Манелюка

Дмитра Валентиновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_6 та Благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" (надалі - Благодійний фонд), в якому просив суд визнати інформацію, викладену у статті газети «ПУЛЬС» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» (мовою оригіналу), в якій зазначено: «На самом деле во главе этой преступной схемы стоит бывший советник председателя Днепропетровской областной государственной администрации ОСОБА_13 ОСОБА_14, который больше известен как криминальный авторитет ОСОБА_14, а также еще один криминальный авторитет ОСОБА_8 и руководитель криворожской милиции ОСОБА_5. Именно они получают по трети дохода от этой схемы, а непосредственным исполнителям достается около 10 %» (мовою оригіналу) відносно позивача такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, шкодить діловій репутації, як начальника Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, підриває авторитет в громадській думці, і думці окремих осіб з точки зору виконання Закону, зобов'язавши засновника газети «ПУЛЬС» Благодійний фонд «Майбутнє Кривбасу» навести спростування неправдивої інформації на сторінці 3 інформаційно-аналітичного щотижневика «ПУЛЬС» під заголовком «Спростування неправдивої інформації щодо начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5» такого змісту: «В газеті «ПУЛЬС» НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено статтю активіста ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій автором ОСОБА_6 надано неправдиву інформацію про начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 щодо його участі в корупційних схемах та отримання ним неправомірної винагороди. Редакція газети приносить свої вибачення за розміщення на шпальтах газети неперевіреної інформації, яка не відповідає дійсності.» з анонсом вищезазначеного спростування на сторінці 1, а також у відшкодування завданої моральної шкоди стягнути на свою користь з ОСОБА_6 - 50 000,00 грн. та з Благодійного фонду - 100 000,00 грн., а також відшкодувати понесені ним судові витрати. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилався на те, що відомості, викладені у вищезазначеній статті, є неправдивою інформацією, яка порочить ділову репутацію позивача як професіонала у своїй сфері та принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача як громадянина та співробітника міліції - начальника Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, оскільки висловлювання щодо позивача не відповідає дійсності, формуючи негативне уявлення у громадян про те, що позивач, порушуючи присягу та свої професійні обов'язки, скоїв посадовий злочин. Після розповсюдження неправдивої інформації позивач був змушений виправдовуватися перед громадянами, під час ведення їх прийому, та перед керівництвом, в той час, коли держава веде тотальну боротьбу з корупцією, що призвело до порушення звичайного порядку життя позивача, душевних страждань та переживань з цього приводу.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано інформацію, викладену у статті газети «ПУЛЬС» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2» (мовою оригіналу), такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною), принижує честь, гідність та шкодить діловій репутації ОСОБА_5, зобов'язавши редакцію газети «ПУЛЬС» - Благодійний фонд «Майбутнє Кривбасу навести спростування недостовірної інформації на сторінці 3 інформаційно-аналітичного щотижневика «ПУЛЬС» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» такого змісту: «В газеті «ПУЛЬС» НОМЕР_1ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено статтю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій надано недостовірну інформацію про ОСОБА_5, начальника КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, а саме, щодо його участі в корупційних схемах та отримання ним неправомірної винагороди. Редакція газети приносить свої вибачення за розміщення на шпальтах газети неперевіреної інформації, яка не відповідає дійсності» з анонсом вищезазначеного спростування на сторінці 1. Стягнути з Благодійного фонду на користь ОСОБА_5 10 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 23 вересня 2015 року Благодійний фонд звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду (а.с. 62), яку ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 грудня 2015 року залишено без задоволення (а.с. 107-108).

В апеляційній скарзі відповідач Блогодійний Фонд ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд ухвалюючи рішення, не взяв до уваги ст. 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформайції, рішення Європейського суду (справа «Лігенс проти Австрії», Газета «Український -центр» роти України»), а також рішення Верховного Суду України від 08 квітня 2009 року (6-25390св08), з аналізу яких випливає, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої політичної особи, публічні соби неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Крім того, зазначає, що рішення суду ухвалено без участі відповідача, що позбавило його можливості надати свої доказаи та заперечення. Також, на його думку, судом не прийнято до уваги, що всупереч ч. 37 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.09.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача, оскільки в інформаційно-аналітичного щотижневика «Пульс: новини, факти коментарі», де опубліковано оскаржувану інформацію, є редакція - ТОВ «РГ «Пульс: новини, факти коментарі», яка являється окремою юридичною особою та несе відповідальність за дії друкованого засобу масової інформації. Крім того, вважає, що судом необгрунтовано розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.

Представник відповідача Манелюк Д.В. апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_11 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення.

Представник позивача ОСОБА_11 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи із посиланням на її зайнятість в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надала судову повістку про виклик до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу на 14.30год 16.03.2016 року по кримінальному провадженні №216/8840/14-к у справі ОСОБА_15 за ст.. 272 ч. 2 КК України.

Колегія суддів визнала причину неявки представника позивача ОСОБА_11 до суду апеляційної інстанції неповажною.

Відповідач ОСОБА_6 надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 - 11 ЦПК України.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_11, а також відповідача ОСОБА_6, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_11 та відповідача ОСОБА_6 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних

вимог та доводів апеляційниої скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті «ПУЛЬС», тираж якої становить 35400 штук, на першій сторінці викладено анонс, а на третій сторінці надруковано статтю ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (мовою оригіналу), в якій зазначено: «На самом деле во главе зтой преступной схемы стоит бывший советник председателя Днепропетровской областной государственной администрации ОСОБА_13 ОСОБА_14, который больше известен как криминальный авторитет ОСОБА_14, а также еще один криминальный авторитет ОСОБА_8 и руковдитель криворожской милиции ОСОБА_5. Именно они получают по трети дохода от этой схемы, а непосредственным исполнителям достается около 10 % » (мовою оригіналу)

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_5 зазначав, що поширена відповідачем інформація є неправдивою, шкодить його діловій репутації, принижує його честь та гідність, оскільки його, як співробітника правоохоронних органів, поставлено в один ряд з кримінальними елементами та звинувачено в тому, що він разом з ними бере участь у корупційних схемах.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем обставин щодо поширення відповідачем Благодійним Фондом стосовно позивача неправдивої інформації та настання у зв'язку з цим для позивача таких негативних наслідків, які принизили його честь, гідність та ділову репутацію й призвели до виникнення у нього тривалих моральних страждань.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.. 10 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.

Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.

Згідно роз'яснень, наданих у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК), законів України від 16 листопада 1992 року №2782-ХП «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (далі - Закон про пресу), від 2 жовтня 1992 року №2657-ХП «Про інформацію», від 21 грудня 1993 року №3759-ХП «Про телебачення і радіомовлення (у редакції Закону від 12 січня 2006 року №3317-IV), від 23 вересня 1997 року №540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та інших нормативно-правових актів, що регулюють вказані суспільні відносини.

Крім того, враховуючи положення статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року; далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, а також враховувати роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 № «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Згідно з п. 9 цієї постанови, належним відповідачем у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Відповідно до п. 10 постанови якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32, 33 ЦПК).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що редакція газети є поширювачем недостовірної інформації, та дійшов висновку про те, що належним відповідачем є редакція газети в особі відповідної юридичної особи - Благодійного фонду «Майбутнє Кривбасу».

Проте, розглядаючи справу, суд не врахував вимоги п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», не з'ясував наявність редакції у друкованого засобу масової інформації та наявність у нього статусу окремої юридичної особи, не вирішив питання про те, чи має вона бути залучена до участі у справі в якості відповідача.

Між тим, із матеріалів справи вбачається, що газета «ПУЛЬС», у якій опубліковано інформацію, стосовно якої позивачем заявлено позовні вимоги про захист честі, гідності і ділової репутації, має свою редакцію, яка згідно із статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Пульс: новини, факти, коментарі», є самостійною юридичною особою (а.с. 118 - 128).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не залучив до участі у справі редакцію засобу масової іфнформації, особу якої позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Внаслідок порушення вищезазначених норм процесуального права суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував усі обставини справи та дійшов передчасного висновку про стягнення з Благодійного Фонду моральної шкоди та судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 309 ЦПК передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, зокрема, є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі у справі осіб, які не брали в ній участь в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 як передчасного та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим рішення суду в частині розподілу судових витрат необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_5 на користь Благодійного фонду документально підтверджені судові витрати відповідача в сумі 16767,96 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій.

Крім того, з позивача на користь держави необхідно достягнути судовий збір, який сплачений ним при зверненні до суду першої інстанції із даним позовом не в повному обсязі.

Оскільки відповідно до п. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду, ставка судового збору за подачу позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з ціною понад 100 розмірів мінімальної заробітної плати становила 10% ціни позову, позивачем при зверненні до суду мало б бути сплачено 15000,0грн. (150000,0грн.. х 10%), але в матеріалах справи наявна квитанція про сплату лише 1500,0грн. (а.с. 1).

У зв'язку з цим з позивача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у сумі 13500,00грн. за розгляд сиправи в суді першої інстанції.

В частині відмови в задоволенні позову рішення суду не оскаржено, тому колегія суддів не вдається в обговорення цієї частини судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" задовольнити частково.

Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до Благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Благодійного фонду "Майбутнє Кривбасу" судові витрати за розгляд апеляційної скарги в сумі 16767 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 96 копійок, а також на користь держави судовий збір в сумі 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) гривень за розгляд справи в суді першої інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

ОСЛ.В.Михайлів

Попередній документ : 56649708
Наступний документ : 56649712