Вирок № 56648973, 23.03.2016, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 179/30/16-к Провадження №1-кп/0187/64/16

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Срібненко О.М., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу №179/30/16-к (кримінальне провадження № 12015040470000639) відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянка України, фактичне місце проживання АДРЕСА_1; зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2; не працююча; освіта вища; одружена; раніше не судима;

за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України,-

за участі сторін кримінального провадження прокурора Щербини О.В., потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 (представника цивільного відповідача), обвинуваченої (цивільний відповідач) ОСОБА_1,

Встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1), працюючи на підставі трудового договору від 02 червня 2014 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, продавцем непродовольчих товарів (ювелірних виробів) у відділі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_3, будучи матеріально відповідальною особою згідно типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02 червня 2014 року, укладеного між нею та ОСОБА_2, безпосередньо виконуючи обов'язки із приймання та збереження ввірених їй матеріальних цінностей, у період часу з кінця вересня місяця 2015 року по 15 жовтня 2015 року, керуючись єдиним продовжуваним умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, привласнила майно яке було їй ввірене на підставі накладних №5 від 02 липня 2015 року, N26 від 02 липня 2015 року, №10 від 01 вересня 2015 року, що належало ОСОБА_2, а саме:

- браслет із золота, вагою 5,51 грам 585 проби, вартістю 6612 гривні;

- ланцюг із золота, вагою 14,84 грам 585 проби, вартістю 15582 гривні;

- ланцюг із золота, вагою 5,02 грам 585 проби, вартістю 6024 гривні;

- сережки із золота, вагою 1,91 грам 375 проби, вартістю 1623 гривні;

- сережки із золота, вагою 1,12 грам 585 проби, вартістю 1344 гривні;

- каблучку із золота, вагою 1,52 грам 375 проби, вартістю 1292 гривні;

- сережки із золота, вагою 3,88 грам 585 проби, вартістю 4656 гривень;

- каблучку із золота, вагою 2,42 грам 585 проби, вартістю 2904 гривень;

- ланцюг із золота, вагою 22,80 грам 585 проби, вартістю 23940 гривень;

- підвіс із золота, вагою 1,02 грам 585 проби, вартістю 1224 гривень;

- підвіс (хрест) із золота, вагою 0,59 грам 585 проби, вартістю 708 гривень;

- сережки із срібла, вагою 2,65 грам 925 проби, вартістю 212 гривень;

- ланцюг із срібла, вагою 12,5 грам 925 проби, вартістю 1020 гривень;

- ланцюг із срібла, вагою 30,0 грам 925 проби, вартістю 2400 гривень;

- ланцюг із срібла, вагою 34,5 грам 925 проби, вартістю 2760 гривень; та у подальшому здійснила розтрату вказаного майна, використавши його як предмет застави для отримання фінансового кредиту у ломбардах в м. Дніпропетровськ та смт. Магдалинівка Дніпропетровської області, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 72301 гривень.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю, фактичні обставини справи не оспорювала. Пояснила, що у неї на утриманні зокрема перебувають батьки та бабуся з дідусем похилого віку. Оскільки терміново були потрібні гроші на лікування родичів, вона вирішила здати ювелірні вироби до ломбарду щоб швидко виручити необхідні кошти. В цей час вона також звернулася до банку з метою отримання кредиту, однак це питання довго не вирішувалося. Отримавши для продажу ювелірні вироби, в декілька етапів здала їх до ломбарду. Отримані кошти витратила на власні потреби. Наявність трудових відносин, розмір завданої матеріальної шкоди, кількість ювелірних виробі не заперечувала. У вчиненому розкаюється просить суворо не карати, обіцяє відшкодувати повністю завдану матеріальну шкоду. На дату розгляду справи вже відшкодовано 1500 грн.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_1 була найнята нею продавцем, та якій як матеріально відповідальній особі були передані зокрема ювелірні вироби зазначені в обвинувальному акті. Розмір завданої матеріальної шкоди, кількість ювелірних виробі не заперечувала.

На підставі статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінальної справи, з урахуванням статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України суд допитав обвинуваченого, потерпілого, дослідив обвинувальний акт, цивільний позов і додані до нього матеріали та дійшов до переконання, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 191 частини 1 Кримінального кодексу України знайшла своє підтвердження повністю, та в повному обсязі підтверджується сукупністю доказів, які були об'єктом судового розгляду, а також доказів які не досліджувались в порядку статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України та яким надано належну оцінку.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у привласненні та розтраті чужого майна, яке їй було ввірене, вчинила кримінальне правопорушення передбачене статтею 191 частиною 1 Кримінального кодексу України.

При призначенні покарання ОСОБА_1, враховуючи дані її особистості, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а саме, що вона за місцем мешкання характеризується задовільно, одружена, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово не працює, за даними лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, при цьому вчинила злочин, який в силу ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, проте засвідчила свою вину, розкаялася у вчиненому, що визнається судом обставиною, що пом'якшує покарання і частково зменшує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи, міркування прокурора та потерпілого, наявність пом'якшуючих обставин, виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 Кримінального кодексу України, його мети, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе і без реального відбування покарання та її звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Суд приходить до висновку, що вказане покарання з огляду на обставини справи, є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті, чи звільнення обвинуваченого від покарання, судом не встановлено.

Щодо цивільного позову.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Окрім цього виходячи з положень ст. 23 ч.1 цього Кодексу особа має право також на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зміст моральної шкоди розкривається зокрема в частині другій вказаної статті.

Цивільний позивач позов підтримала в повному обсязі, окрім стягнення 1500 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, та в цій частині просила залишити позов без розгляду.

Прокурор просив цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, щодо стягнення моральної шкоди покладався на розсуд суду.

Цивільний відповідач та його представник визнали позов частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди. Посилаючись на те, що визначена сума моральної шкоди є непомірно завеликою, враховуючи майновий стан обвинуваченої та її сім'ї. Окрім цього просили врахувати, що ювелірні вироби були придбані потерпілою в 2014 році, коли курс долара США був меншим ніж зараз.

Розглядаючи цивільний позов суд керується положеннями ч.5 ст. 128 КПК України, а саме цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні цивільного спору, суд виходить з обставин справи, які сторонами не заперечувалися та доведеності вини обвинуваченої, визнання позову відповідачем про стягнення матеріальної шкоди, а тому з урахуванням положень ст. 174 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині за виключенням 1500 грн., які вже сплачені відповідачем. Дані вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд констатує, що цивільний позивач, безумовно, зазнав моральної шкоди; крім незручностей, він відчував стурбованість і тривогу через зміну стану здоров'я та звичного способу життя. Дане зокрема підтверджується дослідженої в судовому засіданні випискою з амбулаторної картки хворого про лікування потерпілого в період з листопада по грудень 2015 року, тобто майже одразу після вчинення протиправних дій обвинуваченою.

Зазначена шкода не підлягає точному обрахунку. Вказане відповідає встановленим критеріям оцінки моральної шкоди, визначеним Європейським судом з прав людини (справа Лопес Остра проти Іспанії - 1994).

Однак, як пояснила потерпіла вона зазначала душевних страждань та переживань, втратила довіру до свого колишнього працівника, зневірилася в людську чесність, та в свою здатність довіряти іншим.

Доводи представника цивільного позивача щодо розбіжностей курсу валют на час придбання ювелірних виробів та їх привласнення, що в свою чергу і покриває моральні страждання, є необґрунтованими, так як моральні страждання виникли саме через факт протиправних дій обвинуваченої, та не пов'язані з коливанням курсу валют.

Таким чином, з огляду на обставини справи, враховуючи доведеність вини обвинуваченої, похилий вік та стан здоров'я потерпілої, обставини вчинення злочину, майновий стан цивільного відповідача, яка тимчасово не працює, має на утриманні малолітню дитину, виходячи з принципів справедливості та розумності, суд приходить до висновку про задоволення пред'явлених вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. В іншій частині вимоги є необґрунтовано надмірними та в порушення статей 10 і 60 ЦПК України недоведеними.

Розподіл процесуальних витрат за цивільним позовом здійснити відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України, ст. 88 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", а саме оскільки цивільного позивача звільнено від сплати судового збору, враховуючи ціну позову, такий збір стягується з цивільного відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини, тобто в розмірі 738,01 грн.. Доказів про наявність підстав для звільнення цивільного відповідача від сплати судового збору, стороною захисту з урахуванням вимог ст.ст. 22, 26 КПК України не надано, а матеріали справи таких не містять.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 349, 368-370, 377 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 191 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Згідно статті 75 частини 1 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки. Тривалість іспитового строку для ОСОБА_1 встановити 1 (один) рік.

Згідно статті 76 частини 1 пунктів 2, 3 та 4 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1500 грн. - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2) 70 801 (сімдесят тисяч вісімсот одну) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 (три тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 01 коп. Реквізити для сплати судового збору: код ЄДРПОУ суду 26371366; Р/Р 31215206700225; КБК 22030001; отримувач УДКСУ у Петриківському районі Дніпропетровської області; ОКПО 37320300; МФО 805012; банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394 частини 2 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя І. М. Соловйов