Ухвала суду № 56646127, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/49492/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013

у справі № 1570/152/2012 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Антей-А»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі міста Одеси від 03.10.2011 № 0013492310, яким ПП «Антей-А» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 889879,00 грн. (з яких 711903,00 грн. - за основним платежем, 177976,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 364612,18 грн. (з яких 291689,75 грн. - за основним платежем, 72922,43 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі міста Одеси від 03.10.2011 № 0013492310.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.06.2011 № 4148/23-3/30389663 про порушення позивачем норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст.5, пункту 7.6 ст.7, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР). Так, за висновками акту перевірки позивачем занижено валовий доход на загальну суму 2468355,00 грн. у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2009 року, 1-й - 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року, зокрема: 1) на 531612,00 грн. у податковому обліку за 2-й та 3-й квартали 2010 року внаслідок заниження приросту балансової вартості запасів у зв'язку з відображенням у бухгалтерському обліку відвантаження товару на користь ТОВ «Мегалайн плюс» за відсутності довіреностей та договору з визначенням умов транспортування, тобто за нікчемним правочином; 2) на 174000,00 грн., що відповідає сумі поворотної фінансової допомоги, отриманої від громадянки ОСОБА_3, яка не була відображена як збільшення доходу за підсумками 2010 року; 3) на 351963,74 грн., що відповідає сумі фінансової допомоги, отриманої від громадянина ОСОБА_4, поручителя ПП «Антей-А» перед банком за кредитним договором, внаслідок сплати ним а підприємство відсотків по кредиту, 4) на 1410779,00 грн. як підприємства внаслідок придбання ними за власні кошти товарно-матеріальних цінностей (послу3), які використані позивачем у господарській діяльності без виплати компенсації за них. Згідно актом перевірки, ПП «Антей-А» у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2009 року, 1-й, 2-й.3-й та 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року завищило валові витрати на загальну суму 889577,00 грн., зокрема: 1) на 254430,00 грн. - сума витрат, яка не підтверджена первинними документами, що виявлено як розбіжність даних бухгалтерського обліку та податкових декларацій; 2) на 635147,00 грн. - витрати на оплату відсотків за кредитом, який позивач взяв на придбання корпоративних прав стосовно ТОВ «Гармонія». У результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток у загальній сумі 799893,00 грн. у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2009 року, 1-й - 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік на 158359,00 грн.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження контролюючим органом стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0013492310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 711903,00 грн. за основним платежем та 177976,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зробив висновок про неправомірне збільшення контролюючим органом в податковому обліку позивача валових доходів на 531612,00 грн. з огляду на встановлені в судовому процесі обставини, які підтверджують реальність поставки позивачем на адресу ТОВ «Мегалайн Плюс» товару (цемент); неправомірне зменшення валових витрат на 635147,00 грн., що відповідає сумі відсотків за банківським кредитом, який позивач взяв на придбання 100 % статутного фонду ТОВ «Гармонія», з огляду на відповідність цих витрат цілям господарської діяльності та безпідставність доводу ДПІ, що ці витрати мають бути враховані в окремому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами. Одночасно, суд першої інстанції дійшов висновку, що ДПІ мала підстави для збільшення в податковому обліку позивача суми валового доходу на 174000,00 грн. (сума отриманої від ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги, яка не була відображена позивачем у податковому обліку за 2010 рік за попереднього включення до складу валового доходу за 2-й квартал 2010 року та відсутності доказів виправлення цих показників) та 1410779,00 грн. (сума поворотної фінансової допомоги від працівників позивача, яка була надана шляхом оплати ними товарів та послуг, які позивач використав у господарській діяльності, з огляду на наявність обов'язку збільшити валові доходи на суму такої допомоги, яка не була повернута на кінець звітного періоду, відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР). Крім того, суд першої інстанції встановив, що позивач завищив валові витрати на 254430,00 грн. з огляду на не підтвердження цих витрат первинними документами та не відповідність показників бухгалтерського та податкового обліку на цю суму (позивач посилається на заниження валових витрат за 3 квартали 2009 року на 197337,00 грн., що було виправлено у податковій декларації за 2010 рік, та завищення валового доходу на 47758,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал 2010 року через повторне відображення прибуткових накладних на суму 57310,00 грн. (з ПДВ), що також було виправлено у декларації за 1-е півріччя 2010 року, проте ці обставини в судовому процесі не довів).

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов у повному обсязі, поряд із визнанням правильними висновків суду першої інстанції щодо задоволених позовних вимог, виходив з того, що не відображення позивачем у податковому обліку за 2010 рік отриманої від ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги у сумі 174000,00 грн., яка попередньо була включена до складу валового доходу за 2-й квартал 2010 року, не може бути підставою для застосування санкцій до позивача, у випадку виправлення такої помилки; сплата працівниками позивача коштів за товарно-матеріальні цінності (послуги), які використовувались позивачем у господарській діяльності не є поворотною фінансовою допомогою, а виключно заборгованістю позивача перед цими фізичними особами, а тому обов'язок збільшити валові доходи на цю суму може виникнути у позивача після спливу строку позовної давності. Висновок суду про неправомірність збільшення позивачу валових витрат на 254430,00 грн., які ДПІ зменшила з підстав не підтвердження первинними документами за встановлення розбіжностей показників бухгалтерського та податкового обліків, обґрунтовано посиланням на встановлені у судовому процесі обставини заниження позивачем валових витрат за 3 квартали 2009 року на 197337,00 грн. та самостійне виправлення позивачем цієї помилки шляхом збільшення суми валових витрат у податковій декларації за 2010 рік, та завищення валового доходу у сумі 47758,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал 2010 року через повторне відображення прибуткових накладних на суму 57310,00 грн. (з ПДВ), що також було виправлено у декларації за 1-е півріччя 2010 року. Апеляційний суд дійшов висновку про завищення позивачем суми валових витрат за 2009 рік на 9076,00 грн.

Разом із тим, ні судом першої, ані апеляційної інстанцій не було дано жодної оцінки наведеному в акті перевірки порушенню позивачем норм Закону № 334/94-ВР, з якими ДПІ пов'язує збільшення у податковому обліку за 3-й та 4-й квартали 2009 року, 1-й - 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року валового доходу на загальну суму 351963,74 грн., що відповідає сумі відсотків за банківським кредитом, сплаченій банку поручителем позивача ОСОБА_4 На заниження позивачем валового доходу на цю суму як на одну із підстав донарахування позивачу суми грошового зобов*язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2011 № 0013492310 ДПІ посилається і в касаційній скарзі. Судами попередніх інстанцій не встановлено як обставина щодо відтворення в податковому обліку цієї суми, так і не встановлено, в якій сумі податкові зобов'язання донараховані позивачу у розрізі кожної з окремих підстав, зазначених в акті перевірки, відповідні розрахунки відсутні як у матеріалах справи, так і в судових рішеннях, ухвалених у справі. Як свідчить акт перевірки, порушення податкового законодавства ПП «Антей-А», зафіксовані в ньому, були підставою для висновку як про заниження підприємством податку на прибуток, так і про завищення від*ємного значення об*єкта оподаткування цим податком, в тому числі, за одні й ті ж податкові періоди (2009 рік). Неповне встановлення обставин у справі у цій частині, які у силу норм ст. 138 КАС України входять до предмету доказування у справі, унеможливило висновок суду касаційної інстанції стосовно правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору в цілому. Відтак ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню повністю, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до частини першої ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга цієї статті).

Частиною 3 встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині..

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо наявності або відсутності з боку позивача порушень норм Закону № 334/94-ВР, з якими податковий орган пов'язує донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток; витребувати від ДПІ розрахунок суми податкових зобов'язань, донарахованої згідно з податковим повідомленням-рішенням; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.201 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев