Ухвала суду № 56646100, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/45206/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Сороки М.О.

Мороз В.Ф.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ТОВ "Дієса" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 826/6660/14 за позовом ТОВ "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» звернулося в суд з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №000082 від « 04» грудня 2013 року в сумі 25 500,00 грн. протиправними;

- скасувати винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Постанову № 000082 від 04.12.2013 року про накладення штрафних санкцій на ТОВ «Д1ЄСА» в сумі 25 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Інспекцією неналежним чином було досліджено продукцію, упаковку, супровідну документацію, а тому Інспекція дійшла до хибного висновку про відсутність на продукції національного знаку відповідності, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ? звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9.11.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області (далі відповідач) була здійснена виїзна позапланова перевірка характеристик продукції у магазині «Ельдорадо» за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, пр-т Пролетарський, буд. І3/73, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА».

Підставами для зазначеної перевірки були: згода Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013 року № 5469-2-7/6, направлення на проведення перевірки від 27.11.2013 року № 183-Пр, що були видані у зв'язку зі зверненням Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва від 26.11.2013р. № 405/01-01.

За результатами вказаної перевірки Відповідачем було складено Акт перевірки характеристик продукції № 000151 від 29.11.2013 року (далі -Акт).

Згідно з Актом перевірки встановлено розповсюдження вказаного в Акті перевірки електронного та електричного обладнання (товар готовий для реалізації) без Національного знаку відповідності на ньому, його пакуванні, інструкціях або документах, в яких визначені гарантійні зобов'язання.

Інспекція прийшла до висновку про порушення п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 р. № 1149, а також пунктів 17, 19 Технічного регламенту, затвердженого постановою КМ України від 29.07.2009 р. № 785.

На підставі акту відповідачем 04.12.2013р. винесено постанову про накладення штрафних санкцій № 000082, відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 25 500,00 грн.

Постанова прийнята на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" відповідно до якого до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що посадові особи Інспекції діяли відповідно до законодавства України, а виявлені під час перевірки порушення, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №877 орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

В той же час, приписами Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011 р. визначено, що Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.7 вищевказаного Положення, а також п.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011 р. (надалі - Положення №206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Положенням №206 зафіксовано основні завдання Держспоживінспекції України, до яких віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

Водночас, в пп.6.1 п.6 Положення №206 передбачено, що Інспекції Держспоживінспекції України мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, а також здійснювати державний ринковий нагляд у межах сфери відповідальності відповідно до повноважень, визначених Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Разом із тим, згідно із ч.3 ст.4 Закону №877 державний нагляд (контроль) здійснюється у формі планових та позапланових заходів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Як встановлено судами, підставою для проведення Інспекцією перевірки ТОВ «Дієса» стало звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва №405/01-01 від 26.11.2013 р. про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства до Держспоживінспекції України, яка опісля надала згоду від № 03/7-11189-2013 від 26.11.2013 року на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Відповідачу.

При цьому, відповідно до направлення Інспекції, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка ТОВ «Дієса» була здійснена з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, що відповідає викладеній вимозі у зверненні Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що Інспекція, отримавши згоду Держспоживінспекції України за зверненням Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, правомірно провела позапланову перевірку ТОВ «Дієса», а тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження позивача про допущення відповідачем грубого порушення норм законодавства щодо проведення такої перевірки є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу на лист Верховного Суду України від 01.05.2012 року «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду справ про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України за 2010-2011 рр.».

Відповідно, у п.10 даного Листа зазначено, що за змістом ст.. 5,6,7,10 Закону України від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»порушення органом державного контролю (нагляду) вимог цього Закону щодо оформлення та надання суб'єкту господарювання повідомлення (направлення) про перевірку та посвідчення на здійснення перевірки є підставою для недопущення останнім посадових осіб органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю). У разі невикористання суб'єктом господарювання цього права такі порушення не є безумовною підставою для скасування рішення органу державного контролю (нагляду), прийнятого на наслідками проведених заходів (Постанова Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року №21-130а11).

В силу п. 3 частини першої ст. 7 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» суб'єкт, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами, що відповідає правовій позиції вищих судових інстанцій.

Таким чином, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення заходів контролю щодо себе.

З урахуванням того, що позивач не скористався своїм правом не допустити посадових осіб Інспекції до проведення перевірки у разі порушення умов її проведення, встановлені під час перевірки порушення позивачем вимог чинного законодавства підлягають оцінці судом виходячи із суті встановлених порушень.

З огляду на вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон № 2735-VI) державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд), це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Термін "встановлені вимоги" вживається у значенні - вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що обов'язки суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (п. 11 ч. 11 зазначеного Закону).

При цьому, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, як вже зазначалося, мають право складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог (п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону).

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності", технічний регламент, це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Згідно з ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Відповідно до п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затв. постановою КМУ № 1149 від 29.10.2009 (далі - Технічний регламент № 1149), перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність (п.10 Технічного регламенту № 1149).

Відповідно до вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржуване рішення Інспекції є правомірним, вірним по суті, а отже, підстав для його скасування немає.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ТОВ "Дієса" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: