Ухвала суду № 56645742, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/11466/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Шведа Е.Ю.,

Голяшкіна О.В.,

розглянула у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року у справі за позовом Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправними дій та розрахунків,

ВСТАНОВИЛА:

Фірма «Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання дій вчинених в ході перевірки, у тому числі щодо внесення недостовірної інформації в акт перевірки та розрахунку шкоди за засмічення земельної ділянки (розрахунки №№ 1, 2), протиправними (з урахуванням змін позовних вимог).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року вищенаведений позов було задоволено частково. Визнано протиправними спірні розрахунки №№ 1, 2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року скасовано постанову суду першої інстанції, позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У цій справі суди встановили, що відповідачем було проведено перевірку додержання позивачем вимог природоохоронного законодавства, складено акти від 28 та 31 жовтня 2008 року, якими встановлено засмічення позивачем земельної ділянки, яка перебуває у нього в користуванні.

На підставі зазначених актів 14.01.2009 року, у порядку передбаченому Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, відповідачем було здійснено розрахунки (№№ 1, 2) розміру шкоди від засмічення наведеної земельної ділянки (на загальну суму у 6188379,21 гривень).

Вирішуючи спір, суди керувалися тим, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (далі - Порядок № 464), згідно з яким акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання;

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

За змістом статті 10 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 Порядку № 464 якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Позивач фактично оскаржує акт ревізії (висновки), що унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку.

Також, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про скасування розрахунку розміру відшкодування збитків та претензії також не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки розрахунок не є актом у розумінні статті 17 КАС та сам по собі не породжує прав чи обов'язків для підприємства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 222, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Фірми "Київ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: