Ухвала суду № 56645707, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/22176/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Сороки М.О.

Єрьоміна А.В.

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Державна екологічна інспекція в Львівській області звернулася в суд з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", в якому просила зобов'язати відповідача допустити працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області до проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Держекоінспекцією винесені наказ від 25.03.2013 року №176-і/п та направлення №582 на проведення позапланової перевірки дотримання природоохоронного законодавства ЛМКП "Львівводоканал", однак працівники вказаного підприємства двічі не допустили посадових осіб позивача до проведення перевірки, що, на думку Держекоінспекції, є протиправним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року, позов задоволено, зобов'язано відповідача допустити працівників Держекоінспекції до проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ЛМКП "Львівводоканал" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до наказу Держекоінспекції у Львівській області від 25.03.2013 року №176-і/п видано направлення №582 про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЛМКП "Львівводоканал" у термін з 29.03.2013 року по 11.04.2013 року.

Згідно з актом від 29.03.2013 року №582/04/15.1.3 "Про недопущення на об'єкт для проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства" 29.03.2013 року старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Ігнатович О.І та Боднарчук Т.В. було здійснено виїзд на адресу підприємства, а саме : 79000, м. Львів, вул. Зелена, 64 для проведення позапланової перевірки. Прибувши на ЛМКП "Львівводоканал" т.в.о. директора ЛМКП "Львівводоканал" ОСОБА_6 недопущено держінспекторів до проведення перевірки, про що складено відповідний акт №582/04/15.1.3, який підписаний ОСОБА_6.

03 квітня 2013 року старшими державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Ігнатович О.І та Боднарчук Т.В. повторно здійснено виїзд на перевірку. Однак, прибувши на підприємство, т.в.о. директора ЛМКП "Львівводоканал" ОСОБА_6 повторно недопущено держінспекторів до проведення перевірки, про що складено відповідний акт №582/04/16.1.3, який підписаний ОСОБА_6.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Держекоінспекція при виході на перевірку ЛМКП "Львівводоканал" діяла в межах та спосіб, передбачений законодавством України, а відтак відповідачем протиправно не було допущено працівників позивача до проведення перевірки, у зв'язку з чим відповідача в судовому порядку зобов'язано допустити працівників позивача до перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, коло адміністративних справ, в яких суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду, є обмеженим та визначається Кодексом адміністративного судочинства України та в спеціальних нормах закону.

Частиною першою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Пунктом 2 цієї статті встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, у тому числі у невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища ат вчиненні опору їх представникам.

В той же час, ні Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ні Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011 та іншим чинним законодавством України не передбачено право Держекоінспекції на звернення до суду із позовом до комунального підприємства про зобов'язання допустити працівників до проведення перевірки.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.4 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 220-1, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Державної екологічної інспекції в Львівській області до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: