Ухвала суду № 56645690, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/64050/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014

у справі № 804/3105/14

за позовом Приватного підприємства «Павлоградська зернова компанія»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Павлоградська зернова компанія» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.11.2013 № 0000292203 та № 0000302203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ПП «Павлоградська зернова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2013, складено акт № 73/223-31572760 від 18.11.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що зумовило завищення податкового кредиту в сумі 300 989 грн.; пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 335 258 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.11.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000292203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 376 236 грн., в т.ч.: 300 989 грн. основного платежу та 75 247 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000302203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 363 816 грн., в т.ч.: 335 258 грн. основного платежу та 28 558 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що правовідносини з придбання ПП «Павлоградська зернова компанія» товарів у ТОВ «Агроальянс» та факт передачі товарів (олив, фільтрів, патронів, каністр) підтверджується видатковою та податковою накладними. Перевезення товару здійснювалось шляхом самовивозу орендованим вантажним автомобілем, що підтверджується подорожнім листом, товарно-транспортною накладною, договором оренди, актом прийому-передачі в оренду майна, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, на перевірку були надані документи щодо наявності у власності ПП «Павлоградська зернова компанія» транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, саме для обслуговування та ремонту яких придбані оливи та запасні частини, що підтверджується первинними документами, що також зазначено і в самому акті перевірки.

Також, між ПП «Павлоградська зернова компанія» і ТОВ «Остхем Україна» укладено договір від 12.08.2011 № ДГ-002051 про постачання товару, за умовами якого позивачем придбано аміак рідкий технічний, що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними.

Оскільки, у позивача відсутні власні залізничні під'їзні шляхи та технологічні можливості для отримання та перевалки аміаку рідкого із залізничного в автомобільний транспорт на станції Богачево, між ПП «Павлоградська зернова компанія» і ТОВ «Інфоазот» укладено договір від 17.10.2011 № 19 про надання послуг з проведення технічних операцій з прийому, подачі, повернення цистерн рідкого аміаку власнику, перевантаження аміаку в автомобільний транспорт замовника, за умовами якого контрагент виступив отримувачем рідкого аміаку в цистернах у залізниці, що відповідає умовам постачання FCA. Транспортування товару підтверджується залізничними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Подальше перевезення аміаку на поля сільгоспвиробників при наданні послуг з внесення його в ґрунт здійснювалось власним автомобільним транспортом ПП «Павлоградська зернова компанія» та перевізниками, а саме: з ТОВ «Біотех» відповідно до договору від 28.10.2011 № 28-10 про надання транспортних послуг, з ОСОБА_2 на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу від 29.08.2011, з ТОВ «Холдіс Агро» на підставі договору оренди від 01.10.2011 № 17, з ВАТ «Чорнобайагрохім» на підставі договору від 10.03.2011 про надання послуг, що підтверджується актами прийому-передачі в оренду майна, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами.

Також, між ПП «Павлоградська зернова компанія» і ТОВ «Агрохімпартнер» укладено договір від 12.09.2012 № 78/12; за умовами якого, у відповідності до специфікації № 1 до договору, позивачем придбано аміак рідкий технічний, що підтверджується видатковими накладними. На підставі договору від 23.03.2012 № 23/03 про надання послуг, договору оренди (найму) транспортного засобу від 19.03.2012, договору від 06.09.2012 № 143, договору про надання послуг від 14.03.2012, укладених між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Українським державним підприємством «Укрхімтрасаміак» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 здійснено перевезення товару, що підтверджується актом прийому-передачі в оренду майна, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та самі по собі не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для невключення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказана норма дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування валових витрат та визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Отже, за фактичного виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від контрагентів товару, робіт (послуг), які підтверджуються первинними документами, що відповідають нормам податкового законодавства та встановлення факту подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача шляхом внесення аміаку на полях інших контрагентів, останнім правомірно сформовано податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість у перевіряємому періоді.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний